вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.10.2024м. ДніпроСправа № 904/2204/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" (09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Соборна, будинок 3; ідентифікаційний код 38953469)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" (51451, Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Кочережки, вулиця Шевченко, будинок 85, ідентифікаційний код 37513475)
про визнання грошових вимог на суму 782 798,14 грн та 6 056,00 грн судового збору
Суддя Примак С.А.
при секретарі судового засідання Скорик Н.О.
За участю представників сторін:
від ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" : Маєвська К.В.
від ТОВ "Нор-Ест Агро": Бонтлаб В.В.
від ТОВ "Кортева Агрісаєнс Україна": Якімлюк Н.О.
від ГУ ДПС у Дніпропетровській області: Чорнобривець Є.Є.
від ТОВ "Імперія Грандіс": Рибаков В.О.
від ТОВ "Агрохімпром": не з'явився
від ТОВ "Агропром-Центр": не з'явився
від боржника: не з'явився
розпорядник майна Родь А.О.
Ухвалою господарського суду від 19.06.2024 відкрито провадження у справі №904/2204/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара". Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю овариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" на суму 75 771 682,37 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 102 280,00 грн. (витрати у справі про банкрутство) - 1 черга задоволення вимог кредиторів. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів, до 06.12.2024. Розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" призначено арбітражного керуючого Родь Андрія Олександровича. Призначено попереднє засідання суду на 25.07.2024.
На веб-сайті Верховного Суду 21.06.2024 оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.
До господарського суду 08.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" за допомогою засобів поштового зв'язку надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на суму 782 798,14 грн та 6 056,00 грн судового збору.
Ухвалою господарського суду від 10.07.2024 відкладено вирішення питання щодо прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про визнання грошових вимог до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на суму 782 798,14 грн та 6 056,00 грн судового збору для усунення недоліків.
До господарського суду 23.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" за допомогою засобів поштового зв'язку надійшла заява №11-1/07 від 11.07.2024 про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду від 23.07.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" до розгляду попередньому засіданні на 25.07.2024, зобов'язавши розпорядника майна Родь А.О. та боржника надати повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора.
Ухвалою господарського суду від 25.07.2024 відкладено попереднє засідання на 08.10.2024, повідомивши що у попередньому засіданні 08.10.2024 будуть розглядатися грошові вимоги наступних кредиторів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна"; Головного управління ДПС у Дніпропетровській області; Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Грандіс".
До господарського суду 07.08.2024 від розпорядника майна за допомогою системи "Електронний суд" надійшло повідомлення (вх. суду №37453/24 від 07.08.2024) про розгляд вимог кредиторів, відповідно до якого розпорядником майна визнано грошові вимоги у повному обсязі з віднесенням їх до наступних черг задоволення вимог кредиторів, а саме: 6 056,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 581 437,82 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів та 201 360,32 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів.
У попереднє судове засідання 08.10.2024 з'явилися повноважні представники від ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро", ТОВ "Нор-Ест Агро", ТОВ "Кортева Агрісаєнс Україна", ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ТОВ "Імперія Грандіс" та розпорядник майна. Інші повноважні представники сторін (учасників справи) у вказане судове засідання не з'явилися; про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, наявні докази, господарський суд, -
Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара", обґрунтовані наступним.
Як вбачається з матеріалів грошових вимог, 06 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро", як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара", як покупцем укладено договір поставки №15/23/79 (далі - договір), згідно умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупя продукцію виробничо-технічного призначення (надалі-товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-Фінансового Бізнесу" від 06 листопада 2023 року у справі №455/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов'язання згідно договору поставки № 15/23/79 від 06 липня 2023 року та договору поруки №П/15-23-80 від 06 липня 2023 року, позов задоволено, та, зокрема, стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" за договором поставки №15/23/79 від 06.07.2023 суму у розмірі 569 897,86 грн, а також третейський збір у сумі 6 100,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду по справі №873/572/23 від 30.01.2024, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про видачу виконавчого документа на примусове виконання Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно- Фінансового Бізнесу" від 06.11.2023 у справі №455/23.
26 лютого 2024 року, на виконання Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 року у справі №873/572/23, було видано відповідний наказ суду.
Відповідно до наказу Північного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2024 року по справі №873/572/23, виданого на примусове виконання Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №873/572/23, котра набрала законної сили 30.01.2024, зокрема, підлягає стягненню із Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" заборгованості за договором поставки №15/23/79 від 06.07.2023 у розмірі 569 897,86 грн та третейського збіру у сумі 3 050,00 грн. Всього - 572 947,86 грн.
Також, відповідно до наказу Північного апеляційного господарського суду від 2602.2024аві №873/572/23, виданого на примусове виконання Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №873/572/23, котра набрала законної сили 30.012024, зокрема, підлягає стягненню із Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" витрати по сплаті судового збору в сумі 671,00 грн.
Відповідно до додаткової Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі №873/572/23, здійснено розподіл судових витрат на правничу допомогу в межах справи №873/572/23 за заявою вих. №17-1/11 від 17.11.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про видачу виконавчого документа на примусове виконання Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-Фінансового Бізнесу" від 06.11.2023 у справі №455/23.
11.04.2024, на виконання додаткової Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі №873/572/23, було видано відповідний наказ суду.
Відповідно до наказу Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2024по справі №873/572/23, виданого на примусове виконання додатково Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі №873/572/23, котра набрала законної сили 22.03.2024, підлягає стягненню із Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5 492,00 грн.
Відповідно до Постанови Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол Віталію Олексійовичу від 29.02.2024 відкрито виконавче провадження №74314362 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 по справі №873/572/23, виданого на примусове виконання Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №873/572/23 котра набрала законної сили 30.01.2024, про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" накористь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" суми коштів у загальному розмірі 572 947,86 грн.
На сьогодні наказ Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 по справі №873/572/23, виданий на примусове виконання Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №873/572/23, котра набрала законної сили 30.01.2024, в тому числі й щодо сплати вартості отриманого товару на підставі договорі поставки №15/23/79 від 06.07.2024 у сумі 423 487,19 грн, не виконані.
В статті 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільним кодексом України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (аналогічна правова позиція наведена в п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Відповідно до змісту ст.326 Господарсько-процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за
її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із ч. 4 ст. 75 Господарсько-процесуального кодексу України, Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, недоказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Подібний висновок міститься у пункті 4.26 Постанови Верховного Суду від 26 листопада 2019 року по справі №902/201/19, у Постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року по справі №522/7758/14-ц.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Подібний висновок міститься у пункті 17 Постанови Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року по справі №908/1090/18.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь- якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Аналогічної правової позиції із даного питання дотримується, зокрема, й Верховний Суд, у таких Постановах як, зокрема: у Постанові від 22 серпня 2018 року у справі №910/21856/16, у Постанові від 09 серпня 2018 року у справі №921/184/16-г/10 та у Постанові від 31.05.2018 року у справі №921/759/16-г/7.
Станом на теперішній час заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" згідно договору поставки №15/23/79 від 06.07.2023 щодо оплати вартості отриманого боржником товару становить 423 48719,19 грн.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умови існування, підтвердження належним чином та встановлення факту передання товару на підставі видаткових накладних, має місця укладення правочинів із поставки, до яких застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ч.2 ст.712 ЦК України).
При цьому, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.І ст.692 ЦК України).
Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно пункту 7.2. Договору, у випадках порушення умов даного Договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за Договором. За порушення даних умов Договору покупець:
А) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання;
Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських дніє, сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання;
В) сплачує на користь постачальника 36% річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Пунктом 7.3. договору поставки передбачено, що Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить три роки з моменту підписання даного Договору.
Крім цього, сторони. відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється протягом трьох років з моменту підписання даного Договору
Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.
Аналогічна правова позиція наведена, зокрема й у Постанові Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі №758/9445/16-ц та Постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі N9 761/4878/16-ц
Також слід звернути увагу на те, що законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3%-річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 913/869/14, від 26.04.2017 у справі №918/329/16 та у Постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у праві №910/10825/17.
Окрім цього, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року у справі №922/4099/17 та викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2018 року у справі №908/1394/17, вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 та Постанові обчеднаної палати Касаційного господарського суду від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18.
Доцільно наголосити на тому, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до підпункту В пункту 7.2. договору, у випадках порушення умов даного Договоруу за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором покупець сплачує на користь постачальника 36% річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Згідно із пункту 5.1. даного договору, господарські зобов'язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім обов'язків покупця по виконанню грошових зобов'язань за Договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за ТОВАР, по штрафним санкціям - до повного їх виконання.
Згідно положень частини 1 статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Виходячи із цього, у Заявника (Кредитора) існує право вимоги:
- щодо донарахування на суму заборгованості у розмірі 423 487, 19 грн. сум пені, інфляційних втрат та 36%-річних за період із 19 жовтня 2023 року (наступна дата здійснених нарахувань та існування судового рішення щодо відповідних вимог по третейській справі №455/23 та судовій справі №873/572/23) по 18 червня 2024 року як дата, котра передує введення мораторію у даній справі на нарахування різного роду сум.
Звідси, сума нарахованих 36% річних становить 101 884,64 грн, сума нарахованої пені становить 84 569,84 грн, сума нарахованих інфляційних втрат становить 17 232,80 грн.
Згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Частинами 2 та 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно частин 3-4 статі 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:
1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;
2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на суму 6 056,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 581 437,82 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів та 201 360,32 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів.
Керуючись статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -
Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на суму 6 056,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 581 437,82 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів та 201 360,32 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів.
Ухвала набирає законної сили - 08.10.2024 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 254-258 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.А. Примак