вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.10.2024м. ДніпроСправа № 904/2458/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача:
Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021", м. Дніпро
відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Дніпро
про зобов'язання усунути перешкоди, припинення володіння приміщення.
Представники:
від прокуратури: Карюк Д.О., прокурор відділу;
від позивача: Кузюр О.О., представник;
від відповідача-1: Чернецька О.А., адвокат;
від відповідача-2: не з'явився.
Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (з урахуванням зміни предмету позову - т.2 арк.с.21-27) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2), у якій просить:
1. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗЕВС-2021» (код ЄДРПОУ 44062349, адреса: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро вул. Троїцька, буд. 11, приміщення 8) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) усунути перешкоди Дніпровській міській раді (ЄДРПОУ 26510514, пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000) у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 21,7 кв. м., привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: будівлі, загальною площею 21,7 кв. м.
2. Припинити володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) нерухомим майном: будівлею, загальною площею 21,7 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. індексний номер 73550234 від 07.06.2024 (номер запису - 55368025) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2100021512101.
3. Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - будівлю загальною площею 21,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер 2100021512101), за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), проведену 07.06.2024 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. (номер відомостей про речове право 55368025), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2100021512101.
4. Стягнути з відповідачів у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір».
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 11.07.2024 о 11:30 год.
Разом із позовом прокуратурою подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “ЗЕВС-2021» та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі загальною площею 21,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 2100021512101).
В обґрунтування поданої заяви прокуратура зазначила, що ТОВ “ЗЕВС-2021» маючи зареєстроване право власності на спірне самочинно збудоване нерухоме майно - будівлю не обмежене в розпорядженні таким майном, відсутність арешту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстрація права власності на яке оскаржується прокурором, може призвести до відчуження цього майна з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовом прокурора, що в свою чергу свідчить про наявність підстав, визначених ст.ст. 136, 137 ГПК України для забезпечення позову прокурора.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 задоволено заяву керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області про забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову, а саме: заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю “ЗЕВС-2021» (код ЄДРПОУ 44062349) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі загальною площею 21,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 2100021512101).
21.06.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
21.06.2024 через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшла заява про залучення співвідповідача, у якій просить залучити до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).
Заява мотивована тим, що Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “Зевс-2021» будучи достовірно обізнаним про розгляд даної справи, з метою ухилення у майбутньому від виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог прокурора, грубо зловживаючи своїми правами, здійснив відчуження спірного майна на користь ОСОБА_1 , обов'язок відповідати за даним позовом на цей час покладається на іншу особу, а саме - ОСОБА_1 .
Згідно з інформацією Дніпровської міської ради № 7/11-1024 від 23.04.2024 з метою встановлення факту використання земельної ділянки державними інспекторами інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено виїзд на місцевість та складено акт обстеження, відповідно до якого земельна ділянка розташована по фактичному розміщенню торгівельного павільйону з продажу сувенірів та дитячих іграшок “СУНДУЧОК».
Як вбачається з акту обстеження земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_2 , в приміщенні спірної будівлі здійснюється господарська діяльність.
Предметом розгляду даної позовної заяви є незаконність набуття права власності на нерухоме майно - будівлі, яка використовуються саме для господарської діяльності, побудовано на земельній ділянці комунальної форми власності, що не надавалася для вказаної мети, за відсутності будь-яких дозвільних документів, а вимогами є усунення перешкод в користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва, що за своїм функціональним призначенням є господарською спорудою та може використовуватися відповідно до ст. 50 ЦК України для підприємницької діяльності, зазначений спір може бути вирішено виключно господарським судом.
21.06.2024 через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшла заява про зміну предмета позову, у якій просить змінити предмет позову, виклавши позовні вимоги в наступній редакції:
1. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗЕВС-2021» та ОСОБА_1 усунути перешкоди Дніпровській міській раді (ЄДРПОУ 26510514, пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000) у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 21,7 кв. м., привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: будівлі, загальною площею 21,7 кв. м.
2. Припинити володіння ОСОБА_1 нерухомим майном: будівлею, загальною площею 21,7 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. індексний номер 73550234 від 07.06.2024 (номер запису - 55368025) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2100021512101.
3.Стягнути з відповідачів у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір».
Заява мотивована тим, що право власності на спірне майно згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно за ТОВ “ЗЕВС-2021» 07.06.2024 - припинено (індексний номер рішення: 73550234), запис про об'єкт нерухомого майна - погашено, відповідно, підстави для припинення володіння ТОВ “ЗЕВС-2021» нерухомим майном: будівлею, загальною площею 21,7 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. номер 55425540 від 30.11.2020 (номер запису - 39449124) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2100021512101 - відсутні. Враховуючи, що Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗЕВС-2021» будучи достовірно обізнаним про розгляд даної справи, з метою ухилення у майбутньому від виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог прокурора, грубо зловживаючи своїми правами, здійснив відчуження спірного майна на користь ОСОБА_1 , обов'язок відповідати за даним позовом на цей час покладається на іншу особу, а саме - ОСОБА_1 .
Згідно з інформацією Дніпровської міської ради № 7/11-1024 від 23.04.2024 з метою встановлення факту використання земельної ділянки державними інспекторами інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено виїзд на місцевість та складено акт обстеження, відповідно до якого земельна ділянка розташована по фактичному розміщенню торгівельного павільйону з продажу сувенірів та дитячих іграшок “СУНДУЧОК». З акту обстеження земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_2 , в приміщенні спірної будівлі здійснюється господарська діяльність.
У призначене підготовче судове засідання 11.07.2024 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2024 заяву керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області про залучення співвідповідача у справі задоволено. Залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості відповідача-2. Заяву керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області про зміну предмета позову прийнято до розгляду та подальший розгляд справи вирішено здійснювати з урахуванням заяви про зміну предмета позову. Підготовче судове засідання відкладено на 29.07.2024 о 14:30 год.
16.07.2024 від прокуратури до суду надійшла заява про виконання ухвали суду.
26.07.2024 від відповідача до суду надійшла заява про виконання ухвали суду .
26.07.2024 від відповідача до суду надійшли доповнення до відзиву з урахуванням зміни предмету позову.
29.07.2024 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі.
29.07.2024 від відповідача-2 до суду надійшла заява про відкладення судового засідання.
29.07.2024 від відповідача-1 до суду надійшла заява про відкладення судового засідання.
У призначене підготовче судове засідання 29.07.2024 представник відповідача-1 та відповідач-2 не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 08.09.2024 включно та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 03.09.2024 о 10:20 год.
12.08.2024 від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
15.08.2024 від прокуратури до суду надійшла заява про зміну предмета позову, у які просить змінити предмет позову у справі №904/2458/24, виклавши позовні вимоги у наступній редакції:
1. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗЕВС-2021» (код ЄДРПОУ 44062349, адреса: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро вул. Троїцька, буд. 11, приміщення 8) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) усунути перешкоди Дніпровській міській раді (ЄДРПОУ 26510514, пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000) у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 21,7 кв. м., привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: будівлі, загальною площею 21,7 кв. м.
2. Припинити володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) нерухомим майном: будівлею, загальною площею 21,7 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. індексний номер 73550234 від 07.06.2024 (номер запису - 55368025) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2100021512101.
3. Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - будівлю загальною площею 21,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер 2100021512101), за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), проведену 07.06.2024 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. (номер відомостей про речове право 55368025), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2100021512101.
4. Стягнути з відповідачів у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір».
15.08.2024 від керівника прокуратури до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд з метою забезпечення позову постановити ухвалу, якою:
- заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі загальною площею 21,7кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 2100021512101).
22.08.2024 від відповідача-2 до суду надійшла заява про закриття провадження у справі.
Суд зазначає, що станом на 15.08.2024 суддя Бєлік В.Г. перебувала у щорічній відпустці з 05.08.2024 по 30.08.2024 включно, листом від 16.08.204 № 904/2458/24 /30892/24 заявника повідомлено проте, що вирішення питання щодо заяви про забезпечення позову відкладено, до повернення судді Бєлік В.Г. з відпустки.
Після виходу судді з відпустки (перший робочий день - 02.09.2024), суд розглянув заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2024 заяву керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, а саме: Заборонено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі загальною площею 21,7кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 2100021512101).
03.09.2024 перед початком судового засідання було оголошено повітряну тривогу, у зв'язку із цим судове засідання не відбулось.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2024 призначено підготовче засідання на 10.09.2024 об 11:20 год.
04.09.2024 через систему "Електронний суд" від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшли заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі.
У призначене підготовче судове засідання 10.09.2024 представник відповідача-2 не з'явився.
У підготовчому судовому засіданні 10.09.2024 представниками прокуратури, позивача та відповідача-1 зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.09.2024 о 10:40 год.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 01.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція прокуратури (позивача)
В обґрунтуванні заявлених позовних вимог прокуратура зазначає про те, що є незаконність набуття права власності на нерухоме майно - будівлі, яка використовуються саме для господарської діяльності, побудовано на земельній ділянці комунальної форми власності, що не надавалася для вказаної мети, за відсутності будь-яких дозвільних документів, а вимогами є усунення перешкод в користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва, що за своїм функціональним призначенням є господарською спорудою та може використовуватися відповідно до ст. 50 ЦК України для підприємницької діяльності, зазначений спір може бути вирішено виключно господарським судом.
Позиція відповідача-1
Відповідач заперечує проти позову та вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню та зазначає, що набув право власності на спірний об'єкт на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ “ЗЕВС-2021» від 30.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. Таким чином, прокуратурою не надано жодного доказу на підтвердження факту здійснення самочинного будівництва Відповідачем.
Також відповідач-1 зазначив, що державна реєстрація за ТОВ “ЗЕВС-2021» права власності на спірний об'єкт нерухомості не порушує безпосередньо прав Дніпровської міської ради, адже він не претендує на Будівлю. Навіть скасування державної реєстрації права власності ТОВ “ЗЕВС-2021» на Будівлю не призведе до відновлення запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірний об'єкт.
Відповідач-1 вважає, що позовна вимога про припинення володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЕВС-2021» (код ЄДРПОУ 44062349, нерухомим майном: будівлею, загальною площею 21,7 кв.м., яка розташована за адресою: м. Дніпро, вулиця Інженерна, ЇМ, проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. номер 55425540 від 30.11.2020 (номер запису - 39449124) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2100021512101, не підлягає задоволенню, оскільки є неналежним та неефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, що підтверджується усталеною судовою практикою.
Позиція відповідача-2
Відповідач заперечує проти позову та вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню мотивуючи тим, що на нього як на добросовісного набувача майна за адресою: АДРЕСА_2 , покладається індивідуальний та надмірний тягар, адже за змістом частини 5 статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.
Відповідач-2 зазначає, що орган виконавчої влади в особі Дніпровської міської ради повинен належно виконувати свої функції, що полягає у "належному врядуванні".
З приводу вимоги про припинення володіння ОСОБА_1 , нерухомим майном: будівлею, загальною площею 21,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. номер 73550234 від 07.06.2024 (номер запису - 55368025) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2100021512101, не підлягає задоволенню, оскільки є неналежним та неефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, що підтверджується викладеною судовою практикою.
Відповідач зазначає, що не є фізичною особою - підприємцем і не здійснює господарську діяльність, як наводить в доводах позивач. Згідно з приписами статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не має повноважень, необхідних для розгляду по суті даної справи за участю фізичних осіб. Враховуючи, що відповідачем у справі є фізична особа - власник спірного майна, цей спір підлягає розгляду у загальному суді. Враховуючи викладене, а саме: суб'єктний склад учасників спору, та сам предмет спору, можливо зробити висновок, що вказані правовідносини між сторонами не мають господарського характеру, а позов, заявлений до відповідача не стосується господарських відносин, як наслідок, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову вважає новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами. У вказаних висновках колегія суддів звертається до власних правових позицій, які неодноразово викладені, зокрема, у постановах від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20, від 10.11.2021 у справі № 916/1988/20 та інших. Отже, позивач повинен був звернутися до нового відповідача з відповідним позовом, який в свою чергу повинен бути поданий із чітким визначенням юрисдикції суду.
Відповідачем-2 надано до суду заява про закриття провадження у справі, в якій ОСОБА_1 просить суд закрити провадження у справі № 904/2465/24, оскільки спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, посилаючись на таке.
Дніпровська міська рада з використанням державного інструментарію - органу прокуратури переслідує саме ціль позбавити відповідача-2 права власності на нерухоме майно, яке він правомірно набув у власність. Також, відповідач-2 зазначає, що особисто не використовує його для отримання прибутку від господарської діяльності.
Згідно з приписами статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не має повноважень, необхідних для розгляду по суті даної справи за участю фізичних осіб. Враховуючи, що відповідачем у справі є фізична особа - власник спірного майна, даний спір підлягає розгляду у загальному суді.
Враховуючи суб'єктний склад учасників спору та сам предмет спору, можливо зробити висновок, що вказані правовідносини між сторонами не мають господарського характеру, а позов, заявлений до відповідача не стосується господарських відносин, як наслідок, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
09.06.2020 державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - будівля, загальною площею 21,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_4 , за громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Підставою виникнення права власності на вищезазначений об'єкт нерухомого майна зазначено реєстраційне посвідчення, серія та номер: 1226-41, від 21.07.2001, видане КП “ДМБТІ ДОР», а також технічний паспорт, серія та номер 1245 від 10.01.2019, виданий ТОВ “Дніпропетровський проектно- конструкторський технологічний інститут».
У подальшому, 30.11.2020 право власності на нерухоме майно - будівлю загальною площею 21,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЕВС-2021» (код ЄДРПОУ 44062349) на підставі Акту прийому-передачі нерухомого майна №4338; 4339 від 30.11.2020 посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г.
07.06.2024 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., право власності на зазначений об'єкт перейшло до ОСОБА_1 , що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на н6ерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна
Разом з тим, відомості щодо укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
Відповідно до інформації КП “Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 19.09.2023 №9712 встановлено, що технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , КП “ДМБТІ» ДМР не проводилась, відповідно реєстраційне посвідчення, серія та номер: 1226-41, від 21.07.2001 на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, вулиця Інженерна, ЇМ, КП “ДМБТІ» ДМР не оформлювалось та не надавалось.
Відповідно до інформації Дніпровської міської ради № 7/11-1024 від 23.04.2024, рішення виконкому Дніпропетровської міської ради 2001 року на підставі якого нібито видано реєстраційне посвідчення серія та номер: 1226-41, від 21.07.2001, не виявлено, будь-яких звернень не надходило.
Відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 15.09.2023 №12/19-326 встановлено, що за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та адресного плану міста адреса “ АДРЕСА_2 » офіційно жодному об'єкту нерухомості на території міста не надавалась. Паспорти прив'язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, містобудівні умови та обмеження про проектування об'єктів будівництва за адресою: вулиця Інженерна, ЇМ, в м. Дніпрі Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради не оформлювалися.
Згідно з інформацією Дніпровської міської ради № 7/11-1025 від 23.04.2024 з метою встановлення факту використання земельної ділянки державними інспекторами інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено виїзд на місцевість та складено акт обстеження, відповідно до якого земельна ділянка розташована по фактичному розміщенню торгівельного павільйону з продажу сувенірів та дитячих іграшок “СУНДУЧОК».
На думку прокурора та позивача відповідачами незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного законодавства, що є підставою для скасування державної реєстрації речових прав та зобов'язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки у судовому порядку.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Порядок набуття права власності на новозбудовану річ (нерухоме майно) регулюється законодавством про містобудівну діяльність та відповідними державними будівельними нормами.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина 2 статті 331 Цивільного кодексу України).
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
За приписами статей 187, 188 3емельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка, на якій знаходиться нерухоме майно, відноситься до земель комунальної власності, не наданих у користування іншим особам, рішення уповноваженого органу на розпорядження земельною ділянкою про передачу її в оренду не приймалось, відповідно, державна реєстрація речових прав на земельну ділянку не проводилась.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Підпунктом 6 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно з висновками Верховного Суду державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти.
Право власності та користування на землю набувається і реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також іншими законами, що видаються відповідно до них.
Частинами 1-4 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Стаття 120 Земельного кодексу України не гарантує прав на земельну ділянку у разі самочинного будівництва об'єкта нерухомості на ній та його відповідної реєстрації.
Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).
Як вбачається з матеріалів справи, документи на підтвердження реєстрації права власності чи оренди на спірну земельну ділянку відсутні. Також відсутні будь-які документи на підтвердження надання Дніпровською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, будь-які угоди щодо такого використання не укладались.
Таким чином, законні правові підстави зайняття такої земельної ділянки відповідачами відсутні.
Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).
Частиною 2 статті 212 Земельного кодексу України визначено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, у власності або користуванні.
За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.
Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини набуття об'єкту нерухомості по АДРЕСА_2 , правовий режим зазначеного об'єкта будівництва як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 Цивільного кодексу України).
За змістом ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.
Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15 (провадження № 61-976св18), висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.
Згідно з ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України).
Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, в силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
З огляду на викладене, враховуючи, що вказаний об'єкт збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась за змістом положень частин 1, 2, 4 статті 376, статті 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, реалізуючи право комунальної власності на земельну ділянку, Дніпровська міська рада наділена повноваженнями звернутись до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки.
Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15 (провадження № 61-976св18), висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.
У чинному законодавстві України закріплений принцип єдності правової долі земельної ділянки і розташованої на ній споруди. Тому зведення споруди на земельній ділянці всупереч волі власника протирічить правилам цивільного обігу.
Верховий Суд, розглядаючи подібні спори, прийшов до висновку, що належними відповідачами є власники відповідної забудови.
Так, у постановах Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 21.09.2022 у справі № 461/3490/18 зазначено, що належним відповідачем за заявленими вимогами про повернення земельної ділянки, приведення її у попередній стан та знесення самочинного будівництва є новий власник, який набуває усі права та обов'язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник.
Як підтверджено матеріалами справи, на підставі договору купівлі-продажу №1064 від 07.06.2024, посвідченого приватним нотаріусів Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В.., зареєстровано право приватної власності на об'єкт загальною площею 21,7кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2100021512101; індексний номер рішення: 73550234; номер запису про право власності: 55368025) за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відтак, право власності ТОВ “ЗЕВС-2021», за даними Державного реєстру речових прав припинене 07.06.2024., а тому він є неналежним Відповідачем за заявленими у цій справі вимогами, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17 (провадження № 61-10992св18).
Суд зазначає, що власник має право вимагати саме від ОСОБА_1 (Відповідач-2) повернути земельну ділянку, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, оскільки, набувши у власність торгівельний павільйон, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , Відповідач-2 набув усі права й обов'язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник - ТОВ ЗЕВС-2021".
З урахуванням викладеного в частині позовних вимог до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021" слід відмовити.
Щодо вимог до відповідача-2 суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Поняття “суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 р. у справі №911/1834/18, від 11.01.2022 р. у справі № 904/1448/20.
Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (ч. 1 ст. 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Відповідно до частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
В свою чергу відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду гарантується в установленому цим Кодексом порядку. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В силу ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Аналогічні за змістом висновки щодо критеріїв розмежування судової юрисдикції наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі N 905/2260/17, від 21.08.2019 у справі N 922/4239/16, від 25.02.2020 у справі N 916/385/19, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20.
При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі N 646/6644/17 (провадження N 14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також ст. ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 р. у справі №904/1083/18.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 р. у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що власником торгівельного павільйону є фізична особа, яка не має статусу підприємця, чого сторони не заперечують.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних прокуратурою у позові обставин стосовно того, що спірна будівля використовується саме відповідачем-2 ( ОСОБА_1 ) для здійснення підприємницької діяльності.
Як вже зазначалось вище, відповідно до ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Відтак, суд доходить висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Саме із цих підстав спір в частині вимог до ОСОБА_1 не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пунктів 6, 13 частини першої статті 20 ГПК України та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд доходить висновку про те, що провадження у даній справі до фізичної особи - ОСОБА_1 підлягає закриттю, оскільки даний спір не підвідомчий господарському суду.
Господарський суд роз'яснює прокуратурі/позивачу, що останні не позбавлені права звернутись з відповідним позовом до суду загальної юрисдикції за місцезнаходженням відповідача-2 в порядку цивільного судочинства згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України.
Скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 10.06.2024 судом було вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю “ЗЕВС-2021» (код ЄДРПОУ 44062349) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі загальною площею 21,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 2100021512101).
Ухвалою суду від 02.09.2024 судом було вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі загальною площею 21,7кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 2100021512101).
Згідно частин 9, 10 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Отже, зважаючи на те, що судом відмолено у задоволенні позову до відповідача-1 та до відповідача-2 провадження закрито, суд дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 та від 02.09.2024 по справі №904/2458/24.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
В зв'язку з відмовою у задоволені позовних вимог до відповідача-1 в повному обсязі, судовий збір не підлягає стягненню з відповідачів, а покладаються на прокуратуру по справі.
В той же час, частиною 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.
Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема в разі закриття провадження.
Відтак, у зв'язку з закриттям провадження у справі до відповідача-2, у прокурора наявна можливість повернути судовий збір у загальному розмірі 2 422,40 грн за клопотанням.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В частині позовних вимог до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021" - відмовити.
Судові витрати залишити за прокуратурою.
В частині позивних вимог до відповідача-2 - ОСОБА_1 провадження закрити.
Скасувати заходи забезпечення позову у справі № 904/2458/24, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у вигляді заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “ЗЕВС-2021» (код ЄДРПОУ 44062349) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі загальною площею 21,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 2100021512101).
Скасувати заходи забезпечення позову у справі № 904/2458/24, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2024 у вигляді заборони ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі загальною площею 21,7кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 2100021512101).
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 10.10.2024.
Суддя В.Г. Бєлік