19.09.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2948/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 (суддя Юлдашев О.О.)
у справі № 908/2948/23
про неплатоспроможність боржника Фізичної особи ОСОБА_1
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 прийнято заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі № 908/2948/23 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; оприлюднено повідомлення про відкриття провадження; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича; заборонено боржнику відчужувати майно; встановлено керуючому реструктуризацією боржника виконати певні дії.
Не погодившись з вказаною ухвалою Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі № 908/2948/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження про неплатоспроможність боржника Фізичної особи ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарги мотивована тим, що:
- в деклараціях, які були подані до Господарського суду Запорізької області ОСОБА_1 взагалі не зазначено ні батьків ні дітей, а також в заяві про порушення провадження про неплатоспроможність не зазначено письмово про відсутність у неї дітей та не зазначила письмово, що батьки відсутні через те, що вони померли;
- при поданні заяви про порушення неплатоспроможності до заяви не додано: - довідки податкової служби про всі наявні рахунки боржника відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні; - інформацію про розмір грошових коштів на рахунках боржника відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні, а також про наявність/відсутність депозитних рахунків (у разі наявності, суми грошових коштів на таких рахунках) та відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах за кордоном (у разі наявності, суми грошових коштів на таких рахунках); - доказів сплати авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією (натомість долучено копія договору про надання послуг арбітражного керуючого від 15.09.2023 , в якому йдеться, що 40260,00 гривень буде сплачено ОСОБА_1 протягом 6 місяців). Обов'язок боржника авансувати винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом України з процедур банкрутства і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, передбаченою статтею 116 КУзПБ для відкриття провадження у справі про банкрутство. КУзПБ та інші чинні норми законодавства не містять умов та не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні заяви та вирішенні судом питання про її прийняття до розгляду. Суд на ці обставини не звернув увагу, не зобов'язав заявника надати до справи доказів сплати авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією в сумі 40260,00 гривень
- проект плану реструктуризації, адже матеріали справи містять проект плану реструктуризації боргів ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , яка ніяким чином не стосується цієї справи;
- у справі є копія листа ОСОБА_1 до кредитора ОСОБА_3 з проханням про відстрочку сплати боргу, але відсутні докази направлення цього листа і відповіді ОСОБА_3 . Можна припустити, що ОСОБА_3 згодився на відстрочку і неплатоспроможності на даний момент не існує;
- в заяві про неплатоспроможність вказано про наявність обтяжень АТ «Банк Кредит Дніпро», але не надано інформацію про суму грошових вимог, підставу виникнення зобов'язань та строк їх виконання, як того вимагає п. 6 ч. 2 ст. 116 Кодексу;
- у заяві вказано, що у ОСОБА_1 відсутня трудова книжка, оскільки на даний момент вона не працює, але у суду першої інстанції не виникло питання, що трудова книжка у людини може бути незалежно від того, чи вона працює у даний момент чи ні (копія трудової має бути додана до заяви згідно з п. 9 ч. 3 ст. 116 Кодексу);
- ОСОБА_1 подано заяву про неплатоспроможність до Господарського суду Запорізької області на тій підставі, що вона зараз проживає у Запоріжжі, але в декларації за 2023 рік зазначено, що місцем реєстрації і проживання є місто Київ;
- суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не надав строк заявнику на усунення недоліків, та не повернув заяву, а постановив незаконну ухвалу про відкриття провадження;
- в порушення ч. 7 ст. 119 КУзПБ в ухвалі від 05.10.2023 суд першої інстанції не зазначив, що ухвала направляється до державного органу з питань банкрутств.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
21.02.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив боржника ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні 19.09.2024 приймали участь представники кредитора АТ «Банк Кредит Дніпро» (апелянта), кредитора ОСОБА_3 та боржника ОСОБА_1 . Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового засідання, не з'явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини відсутності суд не проінформували.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні у справі оголошувалася перерва з 20.06.2024 на 19.09.2024, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків провадження, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі учасників справи, які не з'явилися.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник апелянта в судовому засіданні 19.09.2024 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити: скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Представник кредитора ОСОБА_3 та представник боржника Гряник Я.М. заперечили проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Як передбачено ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII (який діяв до 21.10.2019 року) справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 КУзПБ).
За положеннями ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 прийнято заяву ФО ОСОБА_1 про відкриття провадження (проваджень) у справі про неплатоспроможність до розгляду, присвоєно справі номер провадження 26/42/23, призначено підготовче засідання на 05.10.2023 року о 12 год 30 хв.
У підготовчому засіданні, яке відбулось 05.10.2023, суд встановив, що ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт: НОМЕР_2 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві, ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) отримала 06.01.2021 року від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 . паспорт: НОМЕР_4 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві, 02.12.1998, місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) грошові кошти у розмірі 200 000,00грн., з зобов'язанням повернути до 06.12.2021 року.
Дане зобов'язання оформлено власноруч написаною ОСОБА_1 розпискою від 06.01.2021 року. Згідно умов розписки, 06.12.2021 року ОСОБА_1 зобов'язується повернути отримані від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 200 000,00грн.
В подальшому, на адресу ОСОБА_1 надійшла Вимога ОСОБА_3 від 16.12.2021 року про повернення боргу у розмірі 200 000,00 грн.
Однак, оскільки ОСОБА_1 станом на момент виникнення зобов'язань та по теперішній час знаходиться у скрутному фінансовому становищі, тому на даний час відсутня можливість задовольнити вимоги ОСОБА_3 .
Отже, заборгованість перед ОСОБА_3 є кредиторською заборгованістю ОСОБА_1 у розмірі 200 000,00грн.
Разом з тим, відповідно до Декларації про майновий стан та доходи боржника за останній звітний період (2020-2022 рр. та станом на 01.09.2023р.), вбачається, що у боржника відсутні доходи за рахунок яких можливо було б погасити кредиторську заборгованість.
Окрім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено введення в Україні воєнного стану із 5 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, у зв'язку з чим, значно ускладнилась ситуація з працевлаштуванням, тому ОСОБА_1 з об'єктивних причин, станом на день звернення із Заявою про відкриття провадження про неплатоспроможність не працевлаштована, що в свою чергу унеможливлює сплату зобов'язань перед кредитором, строк виконання яких настав.
У ОСОБА_1 відсутні рахунки /електронні гаманці (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не працевлаштована, трудова книжка відсутня.
З інформаційної довідки №342877780, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо фізичної особи РНОКПП НОМЕР_1 зареєстровано наступні об'єкти речових прав:
Реєстраційного номеру об'єкта нерухомого майна: 145292780000.
Тип об'єкта: квартира, об'єкт житлової нерухомості.
Опис об'єкта: Загальна площа квартири 36 (кв.м), житлова площа (кв.м):20,3. Опис: квартира складається з однієї житлової кімнати.
Адреса: АДРЕСА_3 .
Однак, згідно актуальної інформації про державну реєстрацію іпотеки, щодо квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_3 внесено наступні записи:
- номер запису про іпотеку :49364282 24.02.2023 року, внесений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:66555680 від 24.02.2023, приватним нотаріусом Топілко О.О., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. (Підстава - договір іпотеки серія та номер: 310, виданий 24.02.2023 видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Топілко О.О.). Іпотекодержатель: AT «БАНК-КРЕДИТ ДНІПРО» код ЄДРПОУ: 14352406.
- номер запису про іпотеку: 46251191 від 19.01.2022, внесений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:62948556 від 20.01.2022, приватним нотаріусом Джуринська Л.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. (Підстава - договір іпотеки, №190122-1. серія та номер: 40, виданий 19.01.2022 видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Л.В.; договір щодо внесення змін до договору, серія та номер: 309, виданий 24.02.2023, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Топілко О.О.), Іпотекодержатель: AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» код ЄДРПОУ: 14352406.
Згідно актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень, щодо квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_3 внесено запис про обтяження: 46251463 від 19.01.2022, підстава внесення запису Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний иомер:62948789 від 20.01.2022, приватний нотаріус Джуринська Л.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Обтяжувач: AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» код ЄДРПОУ: 14352406.
Реєстраційного номеру об'єкта нерухомого майна: 145230680000.
Тин об'єкта: квартир, об'єкт житлової нерухомості.
Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 36, житлова площа (кв.м):31,2. Опис: квартира складається з двох житлових кімнат.
Адреса: АДРЕСА_4 .
Однак, згідно актуальної інформації про державну реєстрацію іпотеки, щодо квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_4 внесено наступні записи:
- номер запису про іпотеку:49363899 від 24.02.2023 року, внесений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:66555181 від 24.02.2023, приватним нотаріусом Топілко О.О., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. (Підстава - договір іпотеки серія та номер: 310, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Топілко О.О.). Іпотекодержатель: AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» код ЄДРПОУ: 14352406.
- номер запису про іпотеку: 46250932 від 19.01.2022, внесений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:62948249 від 20.01.2022, приватним нотаріусом Джуринська Л.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. (Підстава -договір іпотеки. №190122-1. серія та номер: 40, виданий 19.01.2022 видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Л.В.; договір щодо внесення змін до договору, серія та номер: 309, виданий 24.02.2023, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Топілко О.О.). Іпотекодержатель: AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» код ЄДРПОУ: 14352406.
Згідно актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень, щодо квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_3 внесено запис про обтяження: 46250596 від 19.01.2022, підстава внесення запису Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:62947923 від 20.01.2022. приватний нотаріус Джуринська Л.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Обтяжувач: AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» код ЄДРПОУ: 14352406.
У ОСОБА_1 на момент звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відсутні транспортні засоби.
За результатом розгляду заяви, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Крім того, суд встановив, що зо заяви боржника долучено заяву про надання згоди на участь у цій справі арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича (свідоцтво № 11 від 31.01.2013 року; адреса: а/с 18, м. Київ, 02094).
Розглянувши кандидатуру арбітражного керуючого Микитьона В.В., надану в заяві інформацію, додані до заяви копії документів, суд дійшов висновку, що ця кандидатура відповідає встановленим Кодексом України з процедур банкрутства вимогам, призначивши останнього керуючим реструктуризацією у даній справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що:
- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
- грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;
- неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (стаття 113 КУзПБ).
Частина 1 ст. 115 КУзПБ встановлює, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у статтях 115, 116 КУзПБ.
В ч. 1 ст. 116 КУзПБ передбачено, що заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у частині другій статті 115 КУзПБ.
У свою чергу, підстави для відкриття провадження у справі передбачені ч. 2 ст. 115 Кодексу, а саме: боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Колегія суддів зауважує, що право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх чотирьох підстав, передбачених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 910/10742/21, від 17.06.2021 у справі №926/2987-б/20.
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх чотирьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати положенням Кодексу України з процедур банкрутства.
Як передбачено ч. 2 ст. 116 КУзПБ у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються:
1) найменування господарського суду, до якого подається заява;
2) ім'я боржника, його місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), номер засобу зв'язку боржника, його адреса електронної пошти (за наявності);
3) виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду;
4) перелік документів, що додаються до заяви.
Разом з тим, перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Відповідно до ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Отже, наявність підстав, передбачених статтею 115 КУзПБ для відкриття провадження у справах про неплатоспроможність боржника, має засвідчити перелік документів, наведений в частині третій статті 116 КУзПБ, що має додаватися до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2021 у справі №916/1176/20.
В ст. 77 ГПК України закріплено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З матеріалів справи слідує, що в заяві про неплатоспроможність вказано про наявність обтяжень АТ «Банк Кредит Дніпро», проте не зазначено інформацію про суму грошових вимог, підставу виникнення зобов'язань та строк їх виконання, як того вимагає п. 6 ч. 2 ст. 116 Кодексу.
Також, при поданні до Господарського суду Запорізької області заяви про порушення неплатоспроможності ОСОБА_1 до заяви не було додано:
- довідки податкової служби про всі наявні рахунки боржника відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні;
- інформацію про розмір грошових коштів на рахунках боржника відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні, а також про наявність/відсутність депозитних рахунків (у разі наявності, суми грошових коштів на таких рахунках) та відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах за кордоном (у разі наявності, суми грошових коштів на таких рахунках).
У справі є копія листа ОСОБА_1 до кредитора ОСОБА_3 з проханням про відстрочку сплати боргу, однак відсутні докази направлення цього листа і відповіді ОСОБА_3 .
Крім того, апеляційний суд зауважує, що в заяві вказано, що у ОСОБА_1 відсутня трудова книжка, оскільки на даний момент вона не працює, але вимога про долучення такої до заяви не ставиться в залежність від працевлаштування заявниці у даний момент, а саме від факту її існування. ОСОБА_1 не зазначено чи має вона таку, як і не наводить інформацію щодо її втрати, знищення тощо, в той час як копія трудової має бути додана до заяви згідно з п. 9 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Крім того, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів) (ч. 4 ст. 113 КУзПБ).
Натомість долучений до заяви проект плану реструктуризації боргів складений відносно ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , тобто іншої особи, відмінної від заявниці.
Поміж іншого, згідно ч. 5 ст. 113 КУзПБ декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
При цьому положення ст. 3 Сімейного кодексу України не застосовуються, ч. 5 ст. 116 КУзПБ самостійно і вичерпно визначає перелік членів сім'ї боржника (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
До членів сім'ї в обов'язковому порядку необхідно віднести: дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов'язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов'язків.
Апеляційний суд зауважує, що установлений статтею 116 КУзПБ обов'язок боржника відобразити в декларації свій майновий стан та членів своєї сім'ї не обмежується певним правовим режимом майна боржника та членів його сім'ї, позаяк розділ III "Відомості про нерухоме майно боржника та членів його сім'ї декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, затвердженої наказом МЮУ від 21.08.2019 № 2627/5, передбачає відображення відомостей щодо майна, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування боржника (пункт "А" розділу III) та членів сім'ї боржника (пункт "Б" розділу III).
Інформація, яка міститься в державних реєстрах прав на нерухоме майно, рухоме майно тощо, має офіційний характер, тож з метою забезпечення повноти та достовірності відомостей та усунення сумнівів у наявності прихованих активів, така інформація має бути отримана боржником та відображена в декларації про майновий стан, а в подальшому належно перевірена керуючим реструктуризацією задля складання звіту про результати перевірки декларації боржника. При цьому саме на боржникові у справі про неплатоспроможність фізичної особи лежить обов'язок якнайповнішого розкриття суду та його кредиторам інформації про свій майновий стан та стан осіб, зазначений боржником у декларації.
Однак, в деклараціях, які були подані до Господарського суду Запорізької області, ОСОБА_1 взагалі не зазначено ні батьків ні дітей, а також в заяві про порушення провадження про неплатоспроможність не зазначено письмово про відсутність будь-яких родинних зв'язків, які належало відобразити в декларації, із зазначенням їх майнового стану.
Наведене може свідчити про недотримання в повній мірі ОСОБА_1 у поданій заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність приписів ч.ч. 2, 3, 4 та 5 ст. 116 КУзПБ.
Колегія суддів зауважує, що згідно ч. 1 ст. 37 КУзПБ (тут і надалі в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваної ухвали) господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі відмовляє у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо:
- провадження у справі про банкрутство боржника не допускається згідно з цим Кодексом;
- заява надійшла від кредитора, вимоги якого включені до затвердженого плану санації відповідно до статті 5 цього Кодексу, і відсутні докази невиконання зобов'язань за таким планом санації;
- стосовно боржника відкрито провадження у справі про банкрутство;
- юридичну особу - боржника припинено в установленому законом порядку.
Вказаний перелік підстав є чітко визначеним та вичерпним.
За приписами ч. 2 ст. 37 КУзПБ про відмову у прийнятті заяви господарський суд постановляє ухвалу, яка надсилається заявнику разом із заявою та доданими до неї документами.
За приписами ч. 3 ст. 37 КУзПБ господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, приписами статті 174 ГПК України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції.
Разом з тим, ч. 4 ст. 174 ГПК України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви, а саме якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
При цьому на стадії відкриття провадження у справі суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви, виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору (подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 918/1/18, від 10.05.2019 у справі № 905/2043/18, від 13.09.2019 у справі № 905/909/19, від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19, від 24.11.2020 у справі № 910/3748/20, від 05.08.2021 у справі № 910/19584/20).
На стадії ж вирішення питання про прийняття до розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність суд перевіряє дотримання заявником вимог ст. 116 цього Кодексу при поданні заяви, зокрема щодо надання відповідних додатків, не здійснюючи їх оцінки на предмет наявності підстав для відкриття провадження у справі, а перевіряє відповідність їх вимогам закону щодо таких додатків та їх наявності взагалі.
Слід наголосити, що судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Таким чином, встановивши невідповідність поданої ОСОБА_1 заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вимогам, що встановлені ч.ч. 2-5 ст. 116 КУзПБ, суд першої інстанції повинен був постановити ухвалу про залишення її без руху та встановити строк протягом якого мають бути усунені недоліки заяви.
Відтак, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не надав строк заявнику на усунення недоліків є обґрунтованими та підтвердженими обставинами справи.
Водночас, колегія суддів не погоджується з твердженням апелянта про те, що обов'язок боржника авансувати винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом України з процедур банкрутства і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, передбаченою статтею 116 КУзПБ для відкриття провадження у справі про банкрутство. КУзПБ та інші чинні норми законодавства не містять умов та не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні заяви та вирішенні судом питання про її прийняття до розгляду. Суд на ці обставини не звернув увагу, не зобов'язав заявника надати до справи доказів сплати авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією в сумі 40260,00 гривень.
Так, абз. 6 п. 1-6 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ установлено, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування:
стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
ОСОБА_1 в додатках до заяви було долучено копію договору про надання послуг арбітражного керуючого від 15.09.2023 , в якому сторонами обумовлено, що 40 260,00 гривень буде сплачено ОСОБА_1 протягом 6 місяців.
Поряд з цим необхідно враховувати, що за положеннями ч. 1 ст. 117 КУзПБ господарський суд у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду
Згідно ч. 1 ст. 35 КУзПБ у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
Аналіз норм КУзПБ свідчить про визначення стадійності вирішення питань розгляду заяви про відкриття справи про банкрутство. Так, спочатку вирішується питання прийняття, відмови у прийнятті, залишення без руху або повернення заяви. Тільки після прийняття заяви та призначення у підготовчому засіданні суду вирішується питання відкриття чи відмови у відкриття провадження у справі
Положеннями ч.ч. 1, 3, 4 ст. 119 КУзПБ визначено, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Слід наголосити, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України). Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що склад і розмір грошових зобов'язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Згідно ч. 2 ст. 119 КУзПБ підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Аналогічний порядок проведення та мета підготовчого засідання визначені положеннями ст. 39 КУзПБ, яка регулює питання відкриття провадження у справі про банкрутство юридичних осіб.
Зокрема, ч. 1 ст. 39 КУзПБ передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.
Так, системний аналіз ст. 113, ч.ч. 1, 2 ст. 116, ч. 1 ст. 119 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись місцевим судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Згідно до п. 1 ч. 4 ст. 119 КУзПБ господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема, якщо відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність передбачені ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Про наявність таких підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника мають свідчити достатні фактичні обставини, які згідно із закріпленими в Кодексі України з процедур банкрутства нормами вказують на неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.
Дослідження поданих заявником доказів та встановлення наявності відповідних підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ, має відбуватися саме у підготовчому засіданні (ст. 113 КУзПБ).
Виходячи із системного аналізу положень статей 115, 119 КУзПБ, зазначеними нормами визначено підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника-фізичної особи (ч. 2 ст. 115 КУзПБ), а за відсутності таких підстав - визначено наслідки розгляду заяви боржника та підстави для прийняття судом ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 4 ст. 119 КУзПБ).
Грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, зроблені в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19).
У будь-якому випадку на момент подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржник повинен надати документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство матиме ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань (правовий висновок зазначений в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20).
Отже, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про правочин, за яким у заявниці, як стверджується за її заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за позикою, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладення такого договору, наявності та розміру заборгованості за ним.
Необхідність аналізу такого правочину пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
Завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності. Крім того, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство.
Предметом підготовчого засідання є з'ясування наявності підстав, які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності боржника (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18).
Разом з тим, в контексті спірних правовідносин апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 не підтверджено належними та достатніми доказами наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Так, у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/1856/21 зазначено наступне: «…Верховний Суд враховує, що у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 902/221/22 викладено правовий висновок про те, що "за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику".
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час розгляду наведеної справи врахувала, що "згідно з усталеною правовою позицією боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей.
Втім, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.
Натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.
Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.
Беручи до уваги зазначені мотиви, судова палата дійшла висновку, що задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
За таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (ст. 76 ГПК України) та допустимості (ст. 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
Тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
Необхідно зауважити, що ОСОБА_1 не зазначено, які правовідносини існували між нею та ОСОБА_3 , за яких обставин відбувалося попередні перемовини та погодження умов запозичення, а також на якій підставі нею було отримано у позику без будь-якого забезпечення значну суму грошових коштів.
У заяві вказується на те, що 16.12.2021 ОСОБА_3 направив вимогу на адресу боржника про повернення боргу, однак матеріали справи не містять вимоги від 16.12.2021 та доказів її направлення боржнику - ОСОБА_1 .
Водночас, без наявності доказів направлення вимоги (фіскальний чек/квитанція/накладна про відправлення/опис вкладення до цінного листа) у суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання факту направлення вимоги боржнику.
Крім того, у справі є копія листа ОСОБА_1 до кредитора ОСОБА_3 з проханням про відстрочку сплати боргу, але відсутні докази направлення цього листа і відповіді ОСОБА_3 .
В свою чергу, у суду немає жодних об'єктивних даних, які б підтверджували дати створення цих документів саме тими датами, які зазначені в цих документах.
Відтак, не є достовірно підтвердженими обставини настання строку виконання боржником зобов'язання з повернення позики, його прострочення й суд не переконано у протилежному.
Колегія суддів зауважує, що операція з надання позики ОСОБА_1 в розмірі 200 000,00 грн підлягала більше ретельній та детальній перевірці судом першої інстанції при з'ясуванні обставин невиконання боржником своїх зобов'язань та виникнення загрози неплатоспроможності, чого в даному випадку зроблено не було.
Водночас, при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.2022 у cправі №909/937/21).
Слід враховувати, що у справах про банкрутство (у тому числі неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
Отже, подання ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність розписки, а також не в повному обсязі документів, що засвідчують підстави виникнення боргу та його прострочення, є недостатніми для належного підтвердження розміру заборгованості, підстав виникнення зобов'язань і строків їх виконання, та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21.
Наведене, в сукупності з неналежним дослідженням змісту кредиторських вимог, унеможливило судом першої інстанції встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення судом питань щодо існування підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).
Колегія суддів звертає увагу, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексу України з процедур банкрутства не встановлена.
З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 Кодексу України з процедур банкрутства), цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.
Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у пунктах 44-51 постанови від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
Крім того, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження. Застосування судам принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).
Схожий за змістом висновок, викладено у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20.
Враховуючи встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, висновки суду першої інстанції про обґрунтованість заяви є передчасними та свідчать про формальний підхід суду при розгляді зобов'язань боржника, який не здійснив належного судового контролю у процедурі та обмежився відтворенням у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали лише позиції заявника без ґрунтовного аналізу вимог до нього.
З огляду на що, колегія суддів зазначає про надто формальний підхід Господарського суду Запорізької області у вирішенні питання про наявність достатніх підстав для відкриття провадження у цій справі про неплатоспроможність.
Як зазначала об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, від 05.10.2022 у справі № 921/39/21, від 09.11.2021 у справі № 911/3459/20, процедура неплатоспроможності фізичних осіб введена як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.
У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.12.2022 у справі 916/1482/21 задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша ст. 128 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
В аспекті добросовісності особи боржника судом також враховується, що ОСОБА_1 було подано заяву про неплатоспроможність до Господарського суду Запорізької області на тій підставі, що вона зараз проживає у Запоріжжі, хоча в декларації за 2023 рік нею зазначалося, що місцем реєстрації і проживання є місто Київ, що може свідчити або про недостовірність вказаних даних або щтучну зміну підсудності справи.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Провадження у справі № 908/2948/23 та ухвала Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 вищенаведеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі є частково обґрунтованими, знайшли своє підтвердження належними доказами в ході апеляційного перегляду справи, та є достатніми для скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі № 908/2948/23 як такої, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, в результаті неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права; із прийняттям нового судового рішення - про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Заперечення боржника що AT «Банк Кредит Дніпро» пропущено строк на звернення з апеляційною скаргою колегією суддів відхиляються, оскільки ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 було поновлено строк на апеляційне оскарження.
Наряду з цим, ОСОБА_1 роз'яснюється, що згідно ч. 7 ст. 39 КУзПБ відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи результат вирішення заяви боржника та розгляду апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання належить стягнути з першої на користь скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі № 908/2948/23 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі № 908/2948/23 скасувати.
Відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, код ЄДРПОУ 14352406) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 32 208,00 грн, про що видати наказ.
Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 10.10.2024
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя А.Є. Чередко