Справа № 545/3305/24
Провадження № 2/545/1808/24
01.10.2024 Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Стрюк Л.І.,
з участю секретаря Гаврися В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z06.00502.005068462 від 25.03.2019, згідно з яким банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 48139грн, строком на 60 днів, зі сплатою процентів у розмірі 21,99% річних від залишкової суми кредиту. На підставі договору факторингу №19/12-2023 від 19.12.2023, укладеного між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг», до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №Z06.00502.005068462, разом з тим 22.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №22/12-2023, відповідно умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №Z06.00502.005068462.
Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №Z06.00502.005068462 у загальному розмірі 82 531,99грн, з яких: 42 790,46грн - заборгованість за основною сумою боргу; 12 332,22грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 27 409,31грн - заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту та судові витрати.
Відповідач надала відзив на позов, у якому позовні вимоги визнала частково, а саме в частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 42 790,46грн, в іншій частині позовних вимог просила відмовити, оскільки вважає, що проценти надмірно нараховані, так як строк нарахування не відповідає укладеному договору кредитування, вважає що виплата процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, крім того, у зв'язку з введенням на всій території України з 24.02.2022 воєнного стану заборгованість за відсотками та заборгованість по оплаті за обслуговування кредитом в загальному розмірі 39 741,53 не підлягає стягненню з відповідача. Судові витрати просила стягнути пропорційно до задоволених вимог та зменшити розмір витрат на правничу допомогу через неспівмірність.
Представник позивача надала письмові пояснення, в яких зазначила, що нарахування заборгованість по відсотках здійснювалося відповідно до умов договору, що також відображено в довідці-розрахунку, яка сформована станом на 19.12.2023, а тому вважає що вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню. Крім того, відповідачем не надано контр розрахунку ціни позову. Заявлені вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу вважає співмірними за мірками розміру на правову допомогу адвокатів м. Києва.
У судове засідання представник позивача не з'явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав та просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, надавши заяву про розгляд справи без її участі, з урахуванням доводів, зазначених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Встановлено, що 25.03.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №Z06.00502.005068462, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в сумі 48 139,00 грн з змінюваною процентною ставкою в розмірі 21.99% річних строком на 60 місяців шляхом відкриття банківського рахунку та перерахування кредиту за реквізитами платіжної картки (а.с. 6-9).
Відповідно до п.п.2.1 п.2 кредитного договору № Z06.00502.005068462 позичальник повертає кредит з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках включно до 2 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів. Платежі здійснюватимуться на транзитний рахунок в банку, з якого проводиться погашення заборгованості за договором у такій черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за договором, строк сплати якої не минув; 3) для сплати штрафних санкцій (пені) згідно п.3.3.1 цього договору; 4) для погашення іншої заборгованості (в т.ч. дострокове погашення заборгованості за кредитом).
Відповідно до п.п.3.3.1 п.3 кредитного договору № Z06.00502.005068462 за невиконання позивальником своїх зобов'язань за цим договором банк має право нарахувати пеню, за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 0,15% - в період прострочення оплати від 1 до 60календарних днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 календарного дня та про день погашення заборгованості за цим договором, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф,пеня) нарахована за порушення зобов'язань позичальником на підставі договору, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Графік щомісячних платежів за кредитним договором визначений у п.п. 6.1 п.6 кредитного договору Z06.00502.005068462 від 25.03.2019, згідно з яким щомісячні внески наведені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та сплачуються на транзитний рахунок № НОМЕР_1 . Останній черговий платіж визначений 25.03.2024.
На підставі договору факторингу №19/12-2023 від 19.12.2023, укладеного між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг», до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №Z06.00502.005068462 (а.с.29-35).
Згідно з витягом з реєстру боржників №1 до договору факторингу №19/12-2023 від 19.12.2023 за кредитним договором № Z06.00502.005068462, боржник ОСОБА_1 , заборгованість становить 82 531,99 грн (а.с.36-38).
Відповідно до договору факторингу №22/12-2023від 22.12.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Профіт Капітал», до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №Z06.00502.005068462 (а.с.41-45).
Згідно з витягом з реєстру боржників №1 до договору факторингу 22/12-2023 від 22.12.2023 за кредитним договором № Z06.00502.005068462, боржник ОСОБА_1 , заборгованість становить 82 531,99 грн (а.с.46-48).
Наведені суми заборгованості підтверджені розрахунками заборгованості, яких відповідач не спростував.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом - ч.1 ст.527 ЦК України.
Отже, обов'язок відповідача повернути кошти позивачу передбачений законом та договором між ними.
Якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно ч.1 ст.530 ЦК України.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч.1 ст.610, ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки, сплатити неустойку, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Кредитний договір № Z06.00502.005068462 від 25.03.2019 містить основні істотні умови кредитування, суму кредиту та строк його повернення, розмір процентів. Позичальник погодився на укладення договорів такого змісту, про що свідчить її підпис.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також беручи до уваги вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Таким чином, суд вважає, що умови договору, в тому числі і щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, були узгоджені сторонами на момент підписання договору, позичальник погоджувалася на вказані умови.
Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов'язань та сплату відсотків, договори кредиту є дійсними та ніким не скасовані, а тому підлягають виконанню.
Отже, позов у частині стягнення заборгованості за основним боргом та за відсотками підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв'язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України Про споживче кредитування Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України Про споживче кредитування та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України Про споживче кредитування розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України Про споживче кредитування після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України Про споживче кредитування умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України Про споживче кредитування (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України Про споживче кредитування.
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Кредитним договором № Z06.00502.005068462, а саме п.п.3.3.1 п.3 передбачено, що за невиконання позивальником своїх зобов'язань за цим договором банк має право нарахувати пеню, за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 0,15% - в період прострочення оплати від 1 до 60календарних днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 календарного дня та про день погашення заборгованості за цим договором, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф,пеня) нарахована за порушення зобов'язань позичальником на підставі договору, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Водночас, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахована сума заборгованості по оплаті за обслуговування кредитом в розмірі 27 409,31грн, всупереч п.п.3.3.1 п.3 кредитного договору перевищує половину суми, одержаної споживачем за таким договором (48 139грн).
Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що позичальник ОСОБА_1 частіше, ніж раз на місяць зверталася до банку за інформацією щодо кредиту.
Враховуючи вказане вище у сукупності, положення п.п.3.3.1 п.3 кредитного договору про надання споживчого кредиту від 23.05.2019, яким передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечить положенням частини першої та другої статті 11 Закону України Про споживче кредитування, а тому таке положення є нікчемним.
Вказане узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 180/1434/20, від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19, від 14.09.2022 у справі № 755/11636/21, від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, від 21.02.2024 у справі № 344/3078/23, від 17.04.2024 у справі № 754/644/21.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягнення з відповідача 55 122,68 грн заборгованості за тілом кредиту та відсотків; в іншій частині позову слід відмовити за безпідставністю.
Щодо стягнення на користь відповідача понесених на витрат на правову допомогу.
Судом встановлено, що 28.09.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Правовий діалог» укладений договір про надання правової допомоги №28092021-1.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 23.05.2024 до договору про надання правової допомоги №28092021-1 від 28.09.2021 та акту прийому-передачі надання правової допомоги від 12.06.2024, Адвокатським об'єднанням «Правовий діалог» проведено консультації з клієнтом, здійснено вивчення документів та підготовлено проекти позовних заяв для направлення до суду відповідно до реєстру боржників на загальну суму 182 000грн, в тому числі боржника ОСОБА_1 на суму 7000грн.
Позивачем сплачено правову допомогу за договором №28092021-1 від 28.09.2021 та відповідно до акту прийому-передачі №1 від 12.06.2024 в розмірі 128 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №760 від 13.06.2024.
Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Необхідно зауважити, що ч. 6 ст.137 ЦПК України передбачає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді, суд бере до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги від 28.09.2021, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи.
Так, актом прийняття-передачі надання правової допомоги №1 від 12.06.2024встановлено, що правнича допомога адвоката полягала у наданні консультації, здійснення вивчення документів та підготовці проекту позовної заяви для направлення до суду. Також суд враховує малозначність справи, її типовий характер та розгляд у спрощеному позовному провадженні з викликом осіб, які у судове засідання не з'явилися та надали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.
За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу та стягнути їх у розмірі 3000 грн.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України - пропорційно до задоволених вимог.
Так, позивач звернувся з позовом на загальну суму 82 531,99 грн; позов задоволений на суму 55 122,68 грн. При пред'явленні позову позивач сплатив 3028,00 грн судового збору.
Отже, на користь позивача підлягають стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме - 1 998,48 грн та 2800 грн, всього 4 7978,48грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (код ЄДРПОУ 39992082, адреса місцезнаходження: вул. Набережно-Лугова, 8, м. Київ, 04071, рахунок IBAN № НОМЕР_3 в АТ «Універсал Банк», код 322001) заборгованість за кредитним договором № Z06.00502.005068462 у розмірі 55 122,68 грн, з яких: 42 790,46 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 12 332,22 грн - заборгованість за відсотками та судовий збір 4 798,48грн, всього 60121,16 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя: Л. І. Стрюк