Дата документу 10.10.2024Справа № 554/11038/24
Провадження № 1-кс/554/10449/2024
Іменем України
09 жовтня 2024 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024170010000434 від 18 червня 2024 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони 2 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
До провадження слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
В обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначив, що першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024170010000434 від 18 червня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України.
Як вбачається із змісту клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.08.2022 № 23, солдата ОСОБА_5 з 20.08.2024 року призначено на посаду стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони, ВОМ -100915А, мпк - «солдат» та останній вважається таким, що з 20.08.2022 року справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, солдат ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують солдата ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдата ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який продовжено станом на теперішній час.
Так, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокується поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , перебуваючи на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони 2 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників 13.03.2024 року, приблизно о 17 год 10 хв, самовільно залишив місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 та перебував поза її межами, при цьому час проводив на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину НОМЕР_1 , або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
Таким чином, солдат ОСОБА_5 , умисно, самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , що розташована поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , без поважних причин, в умовах воєнного стану та незаконно перебував за її межами з 13.03.2024 року, понад три доби, до його затримання у порядку ст. 208 КПК України о 12 год 04 хв 08.10.2024 року.
08.10.2024 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчий вказує, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину є обґрунтованою та підтверджується сукупністю зібраних по матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 07.10.2024, актом проведення службового розслідування від 17.03.2024, витягом з наказу №45 від 13.03.2024, №23 від 20.08.2022, №73 від 13.03.2024, поясненням ОСОБА_8 , довідкою ВЛК від 17.10.2023, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Зважаючи на це, оскільки існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, зокрема переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, слідчий просить застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити з мотивів у ньому наведених.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнає та не заперечував проти задоволення клопотання слідчого і застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, як альтернативи, повідомивши водночас, що з огляду на свій майновий стан, сплатити таку він не має можливості.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання, але при цьому просив застосувати щодо ОСОБА_5 тримання під вартою строком на 30 днів, а не 60, як це запропоновано у клопотанні слідчого.
Слідчий суддя, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, дослідивши клопотання й додані до нього матеріали, приходить до такого висновку.
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024170010000434 відповідає вимогам статті 184 КПК України.
В судовому засіданні було підтверджено надання стороні захисту копії клопотання та доданих до нього матеріалів, що убачається із змісту поданого до суду клопотання.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв?язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов?язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м?яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що ТУ ДБР, розташованому в м. Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024170010000434 від 18.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, розпочате за фактом самовільного залишення військової частини стрільцем 3 відділення охорони 1 взводу охорони 2 роти охорони військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_5 , що вбачається зі змісту відповідного витягу з ЄРДР (а. с. 7).
08.10.2024 року о 12 год 04 хв ОСОБА_5 затримано в порядку статті 208 КПК України (а. с. 27 - 29).
08.10.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя вважає, що в матеріалах провадження містяться достатні дані, які переконують суд у тому, що підозрюваний міг вчинити інкримінований йому злочин, висунута підозра є обґрунтованою. Констатуючи це, суд виходить з того, що обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об?єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину. Така позиція узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», в яких наголошено на тому, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об?єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Так, надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Крім того, слідчий суддя вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3 і 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинене.
Стороною обвинувачення також доведено, що ОСОБА_5 може як особисто, так і через третіх осіб з числа діючих військовослужбовців, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, деякі з яких, як слідує із змісту клопотання, органом досудового розслідування ще не допитані, з метою схилення їх у будь-який спосіб до зміни показань або до відмови від давання показань.
Зважаючи на нехтування підозрюваним ОСОБА_5 вимогами чинного законодавства України, а саме порушення ним вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав вважати, що останній може перешкодити кримінальному провадженні іншим чином, зокрема шляхом неявки до органу досудового розслідування та суду, а також шляхом невиконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного в їх сукупності, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, вік та стан його здоров'я, міцність його соціальних зв'язків у місці проживання, репутацію, майновий стан, а також те, що останній до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Беручи до уваги сукупність наведених вище фактів, слідчий суддя приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним відповідних процесуальних обов'язків і не зможе запобігти доведеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Отже, надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказують слідчий та прокурор, а також про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти доведеним ризикам.
Крім того, частиною 8 статті 176 КПК України імперативно визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Разом із тим, положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в межах строку тримання під вартою, передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, без визначення альтернативного розміру застави.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в межах строку тримання під вартою, передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, який обчислювати з 12 год 04 хв 08 жовтня 2024 року.
Кінцевим днем тримання під вартою визначити 05 грудня 2024 року, 12 год 04 хв.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з часу проголошення.
Повний текст ухвали складено 10 жовтня 2024 року о 09 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1