Справа № 539/3557/24
Провадження № 2-а/539/41/2024
10 жовтня 2024 року м. Лубни
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Даценко В.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження в м. Лубни адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області та інспектора Лубенського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області капрала поліції Федоренка Богдана Івановича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в Лубенський міськрайонний суд Полтавської області з вищевказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 23.09.2024 інспектором Лубенського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області капралом поліції Федоренком Б.І., відносно нього було винесено постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 23.08.2024 о 22 год. 25 хв. в м. Лубни, по проспекту Володимирському, він керував транспортним засобом маючи несправність підсвічування номерного знаку автомобіля, чим порушив п.2.9 «в» ПДР України.
З даною постановою позивач не погоджується, вважає її такою, що винесена з істотним порушенням його прав, та такою що не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Так, після повідомлення про несправність, він маючи досвід та необхідні інструменти, негайно почав приймати міри по усуненню несправності на місці зупинки та продовжив рух вже з справним підсвічуванням номерного знаку. Прохає врахувати суд, що не знав про несправність, оскільки перед початком руху перевіряв справність всіх світлових приборів свого автомобіля, що вказує на те, що не мав наміру скоювати інкриміноване адміністративне правопорушення.
На підставі вищевикладеного, позивач прохає суд скасувати вищевказану постанову від 23.08.2024 у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП та закрити провадження по справі.
Ухвалою судді від 16.09.2024 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачам подати відзив на позов.
Разом з тим, відповідачі у визначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзиву щодо позову до суду не направили. При цьому від інспектора Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області до суду надійшла письмова заява , згідно якої останній вважає постанову законною на підтвердження чого надав відеозапис обставин вчинення позивачем інкримінованого правопорушення з боді-камери та відео реєстратора службового автомобіля.
Дослідивши матеріали та докази по справі, суд приходить до висновку, що в позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Із матеріалів справи вбачається, що23 серпня 2024 року поліцейським Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області Федоренко Б.І. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2898915, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП у виді штрафу в сумі 1 190 грн.
Згідно вищевказаної постанови, 23 серпня 2024 року о 22 год. 31 хв. в м. Лубни проспект Володимирський 23, водій ОСОБА_1 здійснював рух на тз з неосвітленим номерним знаком, чим порушив вимоги п.2.9 «в» ПДР України (а.с.7).
Відповідно до п. 2.9 «в» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знаку або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частиною 1 статті 121-3 КУпАП встановлено, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знаку, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знаку, тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
На думку суду, при складанні вказаної постанови інспектором було порушено вимоги чинного законодавства.
Так, КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності, які створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Статтею 268 Кодексу встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу). Згідно з Кодексом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо.
Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Інспектором Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_2 було надано суду відеозапис фіксації обставин вчинення правопорушення, з якого вбачається, що дійсно під час зупинки ним транспортного засобу, яким керував позивач ОСОБА_1 , не працювало освітлення заднього державного номерного знаку.
Дії ОСОБА_1 поліцейським були кваліфіковані за ч.1 ст.121-3 КУпАП. У диспозиції зазначеної статті визначено десять варіантів дій, які передбачають відповідальність за відповідні порушення, але ж заключна фраза диспозиції ч.1 ст.121-3 КУпАП передбачає умисну форму вини, умисні дії водія, які мають додаткову спеціальну ціль - вони спрямовані на умисне приховування номерного знаку.
Однак, з наданого суду відеозапису зафіксованої події не вбачається в діях ОСОБА_1 умисної форми вини, що не було враховано поліцейським при розгляді справи та винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення.
Крім того, згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 КУпАП, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248).
Позивач ОСОБА_1 зазначає, що при складанні оскаржуваної постанови інспектором не були враховані істотні обставини у справі. Так, перед виїздом водієм було перевірено справність освітлення державних номерів на автомобілі і воно працювало, а під час керування автомобілем він не мав фізичної можливості перевіряти освітлення на задньому номері. Автомобіль не має відповідної функції щодо повідомлення про несправність такого роду.
Інспектором при розгляді справи не була надана оцінка таким обставинам у справі з метою дотримання принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності.
Також з відеозапису фіксації події не вбачається встановлення поліцейським Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області Федоренко Б.І. умисної форми вини, тобто умисних дій водія ОСОБА_1 , спрямованих на умисне приховування номерного знаку.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2898915 від 23.08.2024 слід скасувати та закрити провадження у справі.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, а позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки має статус учасника бойових дій (а.с.6) судовий збір підлягає стягненню з відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь держави.
Керуючись ст. ст. 9, 77, 139, 243-246, 250, 286 КАС України,
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (м. Полтава, вул. Матвійчука Юліанна, 83, код ЄДРПОУ 40108630) та інспектора Лубенського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області капрала поліції Федоренка Богдана Івановича (юридична адреса м. Лубни, вул. Монастирська, 4) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора Лубенського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області капрала поліції Федоренка Богдана Івановича серія ЕНА №2898915 від 23.08.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у виді штрафу в сумі 1190 грн. та закрити провадження по справі.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду В.М.Даценко