10 жовтня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 670/355/24
Провадження № 22-ц/4820/1853/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Костенка А.М., Ярмолюка О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 30 липня 2024 року (суддя Олійник А.О.) за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,
У квітні 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 28.08.2014 року. Відповідачка при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом останньої у заяві. Заявою відповідачки підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua., згідно яких обслуговується відповідачка. ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт та надано в користування кредитну картку.
Далі в процесі користування рахунком 15 червня 2023 року відповідач підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг на підставі якої отримала додаткову кредитну карту «Універсальна» Gold - НОМЕР_3, строк дії - 04/27. Заяву підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою пароля. Встановлено розмір відсотків - 40,8%.
Відповідач перестала вносити кошти на погашення заборгованості, покликаючись на «спірні» операції, які були проведенні по її карті НОМЕР_3 за 15 червня 2023 року - переказ зі своєї карти. В ході перевірки було встановлено, що 19 червня 2023 року було звернення клієнта ОСОБА_1 щодо несанкціонованого зняття 15 червня 2023 року з її карти НОМЕР_3 грошових коштів в сумі 47359 грн., яке було направлене на розгляд Управління безпеки банку.
В ході аналізу зафіксовано вхід в систему дистанційного обслуговування клієнта Internet Banking Приват24 - 15 червня 2023 року в період часу з 16:33 по 20:12 клієнта ОСОБА_1 з авторизацією її фінансовим номером телефону НОМЕР_1 та зміною пароля входу в Приват24. Відповідно до даних банку при зміні паролю входу в Приват24 клієнтки ОСОБА_1 на її фінансовий номер телефону НОМЕР_1 банк надіслав підтвердження у вигляді СМС та разом з тим використовувались дані клієнта по картці НОМЕР_2 . Згідно інформації пін-код вказаної карти клієнта не змінювався, тобто процес зміни паролю в Приват24 проводився особисто клієнткою ОСОБА_1 , або особою, яка володіла інформацією щодо пін-коду картки. Фінансові операції переказу коштів 15 червня 2023 року з карти НОМЕР_3 на карту іншого банку проведено через інтернет-платформу IPAY (термінали С0146982, мерчант «Райффайзен Банк», Е8518527, мерчант ПАТ «Банк Восток»), шляхом ручного введення номера карти, терміну дії та CVC-коду карти, з підтвердженням пароля 3-d secure, який надсилається на фінансовий номер телефону. Зазначає, що без передачі персональних даних, таких як пароль від Приват24, строк дії картки, номер карти, CVV-код, ніхто, окрім власника картки, не зможе скористатись грошима, які знаходяться на картці клієнта. Транзакція підтверджена 3-d secure паролем не підлягає оскарженню, оскільки вважається однозначно ідентифікованим на правомірність і легітимність. Вважає, що операції по картці клієнта проведені особисто клієнтом ОСОБА_1 , або невстановленою особою внаслідок компрометації персональних даних, таких як логін і пароль до Приват24 та ПІН коду карти НОМЕР_2 .
Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим, станом на 25 лютого 2024 року має заборгованість в сумі 53924,68 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 42861,64 грн., заборгованості за відсотками - 11063,04 грн.
Із урахуванням викладеного, банк просив суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.08.2014 року у розмірі 53924 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 42861,64 грн., заборгованості за відсотками - 11063,04 грн., а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 30 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що саме дії відповідача, в порушення Умов та правил надання банківських послуг, призвели до несанкціонованого зняття коштів з її карткового рахунку, що вона своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовну заяву повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що аналізуючи часовий проміжок здійснених спірних операцій, час спілкування з невстановленою особою, надіслання банком коду доступу до Приват24 та повідомлення комбінації цифр невідомій особі після чого почались списання коштів, стає очевидним, що відповідачем по справі розголошено код доступу до Приват24 та пін-код до карти. Внаслідок чого невідомі особи отримали доступ до додатку Приват24 внаслідок чого й стало можливим здійснення платіжних операцій. Таким чином, принципове значення мають саме дії відповідачки, яка через власну необачність розголосила інформацію, шляхом повідомлення кодів доступу, що дало змогу ініціювати платіжні операції, не повідомила негайно банк про здійснені спірні операції, а лише зі спливом декількох днів. Також неможливо погодитись з висновком суду, що матеріали справи не містять даних про те, що держателем карти НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , оскільки така обставина не заперечувалась відповідачем, та вхід в Приват24 не може здійснюватись шляхом введення будь-якої карти держателем яких будуть інші особи ніж ОСОБА_1 . Сам по собі факт звернення до правоохоронних органів та наявність кримінального провадження не може свідчити, в силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно відповідачки до ухвалення вироку, яким будуть встановлені обставини вчинення злочину та відповідні винні особи. За таких обставин, ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а не банк, оскільки спірні платіжні операції були здійснені в будь-якому випадку до повідомлення про те, що відповідач їх не робила.
Крім того, апелянт не погоджується із стягненням витрат на правничу допомогу відповідачу, зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні докази понесення відповідачем витрат на суму більше ніж 3000 грн., а тому суд не мав підстав для стягнення судових витрат на користь відповідача на суму 10 000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти її задоволення, оскільки вважає, що суд ухвалюючи спірне рішення дотримався вимог законності та обґрунтованості, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 28 серпня 2014 року відповідач ОСОБА_1 шляхом власноручного підписання анкети-заяви, приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанк» (а.с.29).
Відповідачу ОСОБА_1 були надані кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, якими відповідач з 29 серпня 2014 року по 14 червня 2023 року користувалась, сплачувала заборгованість за тілом кредиту та відсотками, що визнається ОСОБА_1 та підтверджується випискою за договором (а.с.21-27).
23 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_1 , шляхом підписання власноручним підписом фізичної особи, створеним на екрані електронного сенсорного пристрою Заяви, приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», в якій визначені істотні умови Договору «Кредитні картки», порядок та умови надання кредиту, повернення кредиту, права та обов'язки клієнта та банку, відповідальність сторін, інші умови, в тому числі тарифи (а.с.42-53).
15 червня 2023 року від імені ОСОБА_1 електронним підписом (ОТП) підписано заяву приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.41).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 28.08.2014, станом на 01 червня 2023 року у ОСОБА_1 була відсутня будь-яка заборгованість перед банком.
Станом на 25 лютого 2024 року за вищевказаним договором існує заборгованість, що складається з: 42861,64 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 11063,04 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.17-20).
Згідно з даними довідки від 27 лютого 2024 року на ім'я ОСОБА_1 28 серпня 2014 року відкритий картковий рахунок № НОМЕР_4 , кредитний ліміт встановлений у розмірі 300 грн., кредитний ліміт зменшувався та збільшувався. 15 червня 2023 року кредитний ліміт збільшено до 43000 грн., а 03 жовтня 2023 року - зменшено до 0,00 грн. (а.с. 28).
Даними виписки за договором підтверджується, що 15 червня 2023 року проведено операції щодо переказу зі своєї картки НОМЕР_3 коштів у розмірі 2025 грн., 24750 грн., 17680 грн., 510 грн., 1015 грн., зарахування суми вкладу із «Скарбнички» 3447,73 грн., зарахування переказу на картку 1000 грн.
Після 15 червня 2023 року проведено наступні операції: 15 липня 2023 року - списано комісію за обслуговування у розмірі 20 грн., 26 липня 2023 року - внесено кошти у розмірі 129,35 грн. в якості погашення обов'язкового платежу з картки НОМЕР_5 , 01 серпня 2023 року списано відсотки за використання кредитного ліміту у розмірі 2254,24 грн., 12 серпня 2023 року - списано комісію за обслуговування у розмірі 20 грн., 01 вересня 2023 року - списано відсотки за використання кредитного ліміту у розмірі 1483,64 грн., 12 вересня 2023 року - списано комісію за обслуговування у розмірі 20 грн., 01 жовтня 2023 року - списано відсотки за використання кредитного ліміту у розмірі 1436,48 грн., 12 жовтня 2023 року - списано комісію за обслуговування у розмірі 20 грн., 01 листопада 2023 року - списано відсотки за використання кредитного ліміту у розмірі 1484,99 грн., 01 грудня 2023 року - списано відсотки за використання кредитного ліміту у розмірі 1437,30 грн., 01 січня 2024 року - списано відсотки за використання кредитного ліміту у розмірі 1485,21 грн., 01 лютого 2024 року - списано відсотки за використання кредитного ліміту у розмірі 1481,18 грн.
20 червня 2023 року за заявою ОСОБА_1 внесено відомості ЄРДР за № 12023243000002167 з попередньою кваліфікацією ч. 3 ст. 190 КК України, зокрема щодо заволодіння 15 червня 2023 року близько 16 год. 07 хв. невстановленою особою, шляхом операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, з використанням абонентського номера НОМЕР_6 , за допомогою невстановленого карткового рахунку, грошовими коштами ОСОБА_1 у сумі 47359,38 грн. із карткового рахунку «ПриватБанк» НОМЕР_7 (а.с. 122).
30 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до керівника Хмельницького відділення № 40 про ненарахування відсотків на кредитну картку НОМЕР_7 у зв'язку із тим, що коштів із вказаного рахунку вона не знімала. Також повідомила, що 15 червня 2023 року було зламано її особистий кабінет і невідомі особи шахрайським способом заволоділи коштами, що знаходились на даному картковому рахунку (а.с.123).
20 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Департаменту з безпеки кредитних операцій в якій також повідомила про те, що 15 червня 2023 року було зламано її особистий кабінет, перезапущено кредитну картку за НОМЕР_7 на кредитну картку НОМЕР_3 , після чого невідомі особи заволоділи коштами, які знаходились на даному картковому рахунку (а.с.124).
Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до пунктів 8, 9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05 листопада 2014 року № 705, емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доводити так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, урахувавши зазначені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, що АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по кредитній картці, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 15 червня 2023 року щодо перерахування із карткового рахунку грошових коштів.
АТ КБ «ПриватБанк» просив приєднати до матеріалів справи копію ухвали слідчого судді, виписки, витяг щодо зміни паролю, файли логів входу, інформацію щодо смс. алгоритм входу, довідки та виписку по карті НОМЕР_2 та дослідити зазначені докази, посилаючись на те, що судом першої інстанції було залишено без розгляду відповідь на відзив, що фактично унеможливило в подальшому подачу будь-яких додаткових доказів.
Проте, вказані докази суд залишає поза увагою, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У матеріалах справи наявна відповідь на відзив позивача, яка була залишена судом першої інстанції без розгляду, проте в додатках до неї не міститься жодного документу про долучення яких апелянт просить апеляційний суд. Таким чином, доводи апелянта про неможливість подання таких документів до суду першої інстанції є необґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки судом, які їх обґрунтовано спростовано.
Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення витрат на правничу допомогу.
Правничу допомогу під час розгляду справи відповідачу ОСОБА_1 надавав адвокат Соловей О.В. на підставі ордеру від 13 травня 2024 року відповідно до договору про надання правової допомоги від 10 травня 2024 року (а.с.129).
Згідно п. 4.1 договору вартість послуг встановлюється у фіксованому розмірі та становить 10000 грн.
Як вбачається із квитанції № 95 від 13 травня 2024 року за надання правничої допомоги (усна консультація, підготовка та подача відзиву на позовну заяву, представництво у суді) ОСОБА_1 сплачено адвокату Солов'ю О.В. 3000 грн. зазначених витрат (а.с.130).
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З огляду на зазначене вище, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, враховуючи фактичний обсяг наданих ОСОБА_1 юридичних послуг, складність даної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. є помилковим, з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 слід присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., у зв'язку з чим в зазначеній частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Щодо витрат на правову допомогу понесених в апеляційному суді
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачкою ОСОБА_1 заявлено клопотання про розподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції та надано докази на понесення стороною відповідачки таких витрат.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові - на позивача. ( частина 2 статті 141 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження розміру понесених витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги у суді апеляційної інстанції, відповідачкою подано: договір про надання правничої допомоги №162 від 04.09.2024 року, квитанцію №162 від 04.09.2024 року про оплату гонорару та витрат за надання правничої допомоги в сумі 5000 грн., акт приймання-передачі виконаної роботи до договору №162 від 04.09.2024 року, в якому зазначено, що адвокатом надано наступні послуги: вивчено вимоги апеляційної скарги, вироблено правову позицію, надано консультацію та підготовлено відзив, витрачено часу 3 год., - 3600 грн., представництво у судових засіданнях апеляційної інстанції, включаючи проїзд до суду та у зворотному напрямку, витрачено часу 3 год., - 3600 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідачки понесених останньою витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, врахувавши залишення без задоволення апеляційної скарги позивача, фактичне надання правничої допомоги відповідачці - вивчення вимог апеляційної скарги, вироблення правової позиції, надання консультації та підготовку відзиву, співмірність суми гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, а також те, що справа в апеляційному суді слухається в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання, дійшла висновку про стягнення із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3600 грн. понесених судових витрат.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 30 липня 2024 року змінити в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 3000 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 3600 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Т.О. Янчук
А.М. Костенко
О.І. Ярмолюк