09 жовтня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/2782/24
Провадження № 22-ц/4820/1856/24
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 686/2782/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Гуменюк Оксаною Сергіївною на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2024 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
В січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом та просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 5080739 від 24.01.2023р. в сумі 59983 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 10800 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також стягнути заборгованість за кредитним договором від 28.01.2023р. №78582294 в сумі 44183 грн., з яких: 11500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 32683 грн. - сума заборгованості за відсотками.
В обґрунтування своїх вимог, позивач вказував, що 24 січня 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено договір позики №5080739, відповідно до якого останній отримав фінансовий кредит зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та зобовязався повернути кредитні кошти та платити поценти за коритсування коштами. Товариство свої вимоги за кредитним договором виконало належними чином, передавши позичальнику кредитні кошти. Однак, ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав.
13 липня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Маніфою» укладено договір факторингу, за яким останній відступив Факторові право грошової вимоги, зокрема, і щодо кредитного договору № 5080739 від 24.01.2023р., укладеного з ОСОБА_1 .
Також, 28 січня 2023 року між ТОВ «ФК 1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав фінансовий кредит в сумі 11500 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,5% в день, з кінцевим терміном повернення до 22 лютого 2023 року.
14 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ФК 1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» укладено договір факторингу, за яким останній відступив Факторові право грошових вимог. Сторонами також було погоджено укладення в майбутньому додаткових угод до договору факторингу, яким продовжувався строк дії основного договору.
Таким чином, позивач вказував, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх кредитних зобов'язань, в нього виникла заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» як новим кредитором, в сумі 59983 грн., а саме: за кредитним договором №5080739 в сумі 15800 грн., за кредитним договором № 78582294 в сумі 44183 грн..
Вказаний розмір заборгованості позивач просив стягнути на його користь.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2024 року позов було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість в сумі 59983 грн., а саме: за кредитним договором, укладеним відповідачем 24 січня 2023 року з ТОВ «Маніфою» в сумі 15800 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 10800 грн. - сума заборгованості за відсотками : за кредитним договором, укладеним відповідачем 28 січня 2023 року з ТОВ «ФК 1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» в сумі 44183 грн., з яких: 11500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 32683 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 3028 грн.
ОСОБА_1 не погоджуючись із вказаним рішенням, через свого представника адвоката Гуменюк О.С. подав апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Так, вказує, що суд в порушення норм процесуального закону належними чином не повідомив його про розгляд справи, що позбавило його можливості скористатися наданим правом на подання відзиву на позовну заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження. На підтвердження своїх доводів про не належне повідомлення про розгляд справи, апелянт нада довідку Форми №5, яка підтверджує його перебування у Збройних Силах України з березня 2022 року.
Щодо вимог позивача по заборгованості за кредитними договорами, то вважає, що вирішуючи спір, суд поверхнево дослідив обставини справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення про задоволення позову.
Вказує, що стягнувши визначений ТОВ «ФК «ЄАПБ» розмір заборгованості по кредитному договору №5080739 від 24.01.2023р., поза увагою суду залишилось неправовмірне нарахування позивачем відсотків за користування кредитом, яке здійснено поза межами строку дії договору. Тобто, позивач, як новий кредитор, нарахував відсотки за користування кредитом, але вже після закінчення строку дії кредитного договору.
Також апелянт не погоджується і з вимогами щодо стягнення заборгованості по кредитному договору № 78582294 від 28.01.2023р., оскільки вважає, що позивач (новий кредитор) здійснив нарахування заборгованості не в межах строку кредитування.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК» ЄАПБ» вважає безпідставними доводи апелянта тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню в частині з ухваленням в цій частині нового судового рішення.
Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є : неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 24 січня 2024 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Маніфою» в електронній формі, шляхом підписанння електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора z95165 був укладений договір позики №5080739.
За договором сума позики визначена в розмірі 5000 грн., яка надається на споживчі потреби, строком на 80 днів, до 14.04.2023р. Вказаний строк складається з розрахункових періодів, визначених розрахунком.
Отже, датою надання кредиту сторонами погоджено 24.01.2023р., а датою повернення 14.04.2023р. (п.п. 2.3.5, 2.3.6 договору)
Пунктом 2.4. визначені ставки, що застосовуються в межах строку позики. Так, в п. 2.4.1. визначено умови застосування акційної процентної ставки, фіксований розмір якої становить : 1,54000% на день; в п. 2.4.2 договору визначено умови застосування базової процентної ставки, фіксований розмір якої становить : 2,20000% на день; в п. 2.4.3 визначено особливості нарахування основної процентної ставки, фіксований розмір якої ставить - 3,00000%.
Згідно з п. 2.7 договору розмір процентних ставок є фіксованим та не може бути змінений позикодавцем в односторонньому порядку.
Сторонами погоджено надання позичальнику коштів в день підписання договору шляхом безготівкового переказу на банківських рахунок (банківську картку) НОМЕР_1 (п. 2.6 договору).
В розділі 4 договору сторони погодили умови щодо продовження строку позики. Зокрема, в п. 4.1 визначили, що в односторонньому порядку ні позичальник, ні позикодавець не мають права продовжити строк позики. Відповідно до п. 4.2 погодили, що строк позики може бути продовжено лише шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди у формі та спосіб, у який укладено цей договір. Укладення Додаткової угоди можливе виключно за ініціативи позичальника, шляхом попередньої оплати суми нарахованих на дату такого платежу процентів та подальшим обранням опції щодо ініціювання продовження строку дії договору. Продовження троку позики здійснюється без змін умов надання позики за цим договором. При цьому, в зв'язку з продовженням строку позики сторони відповідною додатковою угодою затверджують строк користування позикою за такою Додатковою угодою та, відповідно, новий розрахунок, згідно з яким здійснюють подальші нарахування процентів за користування позикою (п.4.5).
26 лютого 2023 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Маніфою» в електроній формі було укладено додаткову угоду №1 до договору позики, згідно якої сторони погодили продовження строку дії договору до 17 травня 2023 року та відповідно визначили і процентні ставки, які підлягають застосуванню.
В подальшому позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання з повернення кредитних коштів належним чином не виконав, у зв'язку з цим виникла заборгованість.
Обставини щодо укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та не належного виконання кредитних зобов'язань, визнав і сам відповідач.
13 липня 2023р. між ТОВ «Маніфою» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №013-07/2023 за яким фактор прийняв за плату права вимоги до боржників. Зокрема, згідно витягу з реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідача - ОСОБА_1 в сумі 15800 грн., з яких 5000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 10800 грн. за відсотками.
Також судом встановлено, що 28.01.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитнів» та ОСОБА_1 в електронній формі, шляхом підписанння електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора fEvHY5134W був укладений договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №78582294. За цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений сторонами строк, шляхом перерахування на банківський рахунок, які позичальник зобовязується повернути у день закінчкення строку позики або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми позики.
В пункті 2 сторони погодили суму позиви в розмірі 115000 грн, строку позики - 25 днів - датою повернення є 22.02.203р. Проценту ставку базову (день) погодили в розмірі 2,5%, знижена процентна ставка, яка застосовується у відповідності до умов лояльності - 1%, процентна ставка понад строкове користування позикою на деень ставновить 2,70%, пеня - 2,70 %.
В обгрунтування своїх вимог щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором, позивач вказав, що 14 червня 2021 року між ним, ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитнів» було укладено Договір факторингу № 14/06/21.
В подальшому, 28 липня 2021 року, 23 серпня 2023 року були укладені додаткові угоди якими продовжувася строк дії договору факторингу. Отже, позивач вказував, що на підставі додаткових угод набув право вимоги, зокрема, і за вказаним крединим договором.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ» як на підставу наявності в нього підстав для стягнення заборгованості за договором позики, укладеним між ТОВ «Маніфео» та ОСОБА_1 , позивач надав суду копії договору позики від 24 січня 2023 року, додаткової угоди до вказаного договору №1 від 26 лютого 2023 року, розрахунки заборгованості, копію договору факторингу від 13 липня 2023 року.
Щодо наявності права вимоги по договору позики від 28 січня 2023 року, укладеного між ТОВ «ФК 1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 позивач надав суду копію договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №78582294, а також копію договору факторингу від 14 червня2021 року, та копії додаткових угод до вказаного договору факторингу від 28 липня 2021 року та від 23 серпня 2023 року.
Отже, за вірно встановленими судом першої інстанції обставинами справи та вірно визначеним характером спірних правовідносин, ОСОБА_1 уклав два кредитні договори в електронній формі із застосуванням електронного підпису.
Однак, вирішуючи апеляційну скаргу та перевіряючи наявність у позивача права вимоги за вказаними кредитними договорами, а також наявність підстав для задоволення позову, які суд першої інстанції визнав встановленими, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до положень ч.ч 1-4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону, чинній на момент укладення договору та подання позову, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також
виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час
мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави стверджувати, що у проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.
Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14
(провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №
322/2/7142.
Такими документами є : військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Такі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22.11.2023 р. по справі № 426/4264/19.
Разом з тим у листі Міністерства оборони України від 09 жовтня 2020 року № 321/6192 наведено перелік документів, що підтверджують статус військовослужбовця, серед яких є довідка Форми № 5.
Так, вбачається, що заперечуючи проти нарахування відстоків за користування кредитними коштами, ОСОБА_1 надав апеляційному суду довідку Форми №5, видану командиром військової частини НОМЕР_2 від 16. 08.2024р. № 343 з якої вбачається, що солдат ОСОБА_1 з 22 березня 2022 року перебуває на військовій службі у вказаній військовій частині, АДРЕСА_1 у Збройних Силах України.
Отже, ОСОБА_1 на час укладення кредитного договору, нарахування відсотків був і є військовослужбовцем, а відтак на нього поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідач був об'єктивно обмежений в можливості подання вказаного доказу.
Вбачається, що розгляд справи здійснювався судом за правилами спрощеного позовного провадження. Хоча норми процесуального закону і дають суду можливість розглядати справу без виклику учасників справи, однак
на суд покладено обов'язок щодо належного повідомлення сторін про відкриття
провадження у справі, відповідачу також надсилаються матеріали позову, що відповідно дає право на подання відзиву та здійснення інших дій щодо свого захисту.
З матеріалів справи слідує, що суд на виконання вимог процесуального закону, надіслав ОСОБА_1 судові документи за місцем його реєстрації, однак, вбачається, що відповідач на час розгляду справи не перебував за місцем реєстрації (проживання), оскільки проходив і продовжує проходити військову службу в іншій місцевості, тому об'єктивно був позбавлений можливості отримати вказані документи та відповідно реалізувати свої права на подання заперечень чи інших письмових доказів.
При подачі апеляційної скарги, ОСОБА_1 вказав, що і копію судового рішення не отримував. Вбачається, що про ухвалення рішення про стягнення з нього коштів, стало відомо вже після вікриття виконавчого провадження про стягнення коштів.
При цьому, колегія суддів враховує, що подаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 прагне скористатися своїми правами, зокрема, реалізувати право на судовий захист у вигляді подання заперечень щодо позовних вимог позивача.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, про можливість прийняття раніше не поданого доказу - Довідки форми №5 про перебування ОСОБА_1 з березня 2022 року на військовій службі.
Тому, відповідно до вищенаведених положень законодавства, слід прийти до висновку, що відповідачу, як військовослужбовцю, проценти за користування кредитними коштами не повинні нараховуватися, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Отже, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за договором позики від 24.01.2023р. №5080739 підлягають до задоволенню лише в частині стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу, що складає 5000 грн. В частині вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами відповідно до вказаного договору позов не підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості по договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 28 січня 2023 року №78582294, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитнів» та ОСОБА_1 , то колегія суддів вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Так, вбачається із матералів справи, 14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФК 1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» було укладено договір факторингу. Відповідно до п. 1.1. за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, до третіх осіб - боржниквів, включаючи суму основного зобовязання, за плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошового зобовязання, право на одержання яких належить Клієнту.
Отже, за вказаним договором від клієнта до фактора перейшли вимоги строк виконання зобов'язань за якими настав, тому вбачається, що на момент укладення цього договору факторингу (2021р.) такого договору, як договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №78582294, укладеного між ТОВ «ФК 1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 28 січня 2023 року ще не існувало.
Відтак, на момент укладення договору факторингу 14 червня 2021 року ще не виникло зобов'язання щодо неналежного виконання умов договору позики від 28 січня 2023 року, яке ТОВ «ФК 1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» могло би передати ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Отже, в цій частині висновки суду першої інстанції щодо набуття ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_1 по договору позики № 78582294від 28 січня 2023 року є невірними, тому суд неправомірно задовольнив позов в цій частині.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» заявлено з ціною 59983 грн. і задоволено на суму 5000 грн., тобто на 8,3 % (5000х100/59983грн).
При подачі позову позивач сплатив судовий збір в сумі 3028 грн. тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід стягнути судовий збір за подання позову у розмірі по 215,32 грн. (3028х8,3%).
При поданні апеляційної скарги апелянтом сплачено судовий збір в сумі 4542,76 грн, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 91,7%, то з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 слід присудити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4165,71 грн. (4542,76х91,7%).
Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Гуменюк Оксаною Сергіївною, задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2024 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014) 5000 грн. заборгованості за договором позики № 5080739 від 24 січня 2023 року.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014) судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви та в розмірі 215,32 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги та в розмірі 4165,71 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 жовтня 2024 року
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова