Єдиний унікальний номер: 378/726/24
Провадження № 2-а/378/28/24
"03" жовтня 2024 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Скороход Т. Н.
за участю секретаря Соколової О.А.,
представників відповідача: Давиденко О.С., Коломієць В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження по справі,
До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Марущак Я.В., посилаючись на те, що 5 вересня 2024 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Шмельовим М.В., який є уповноваженою посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті, була винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (за місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00022401, зі змісту якої вбачається, що 5 вересня 2024 року, о 15 год. 44 хв., на автодорозі М-30, км 996+491, Дніпропетровська область на автоматичному зважувальному комплексі WIM 60 зафіксовано проїзд транспортного засобу марки «MAN TGX 26.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 9,8 % (3,92 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу розмірі 8500 грн.. Свою вину позивач категорично заперечує та з вказаною постановою не погоджується в повній мірі. Зазначив, що у власності ПСП «Кривець», керівником якого він є, перебуває тягач MAN TGX 26.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є трьохвісним тягачем та напівпричіп BENALU C34, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який є спеціалізованим трьохвісним вантажним напівпричіпом контейнеровозом. Саме на даному транспортному засобі, у зв'язці, здійснювалося перевезення вантажу. Відповідач при винесенні оскаржуваної постанови не звернув уваги на те, що сам автомобіль MAN TGX 26.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є трьохвісним, та не врахував факт приєднання до тягача MAN TGX 26.480, причепу - контейнеровоза BENALU C34, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що, у свою чергу, призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху. Так, в якості даних транспортного засобу, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, у постанові від 05.09.2024 серії АА №00022401 зазначено: MAN TGX 26.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу MAN TGX 26.480, реєстраційний номер НОМЕР_3 , є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем. Водночас, оскаржувана постанова не містять даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку причепу-контейнеровоза, приєднаного до сідельного тягача MAN TGX 26.480. З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, причеп BENALU C34, реєстраційний номер НОМЕР_2 є спеціалізований напівпричіп - контейнеровоз. З огляду на вказане, вбачається безпідставне неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови факту проїзду трьохвісного транспортного засобу MAN TGX 26.480 з трьохвісним напівпричепом-контейнеровозом. При цьому, оскаржувана постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів. Так, з оспорюваної постанови вбачається, що при обрахунку перевищення нормативних параметрів використано параметри, встановлені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, саме для транспортних засобів та їх составів - фактична маса - до 40 т. Доказів перевезення вантажу в час та місці, вказаних в оскаржуваній постанові, у складі транспортного составу: тягача MAN TGX 26.480, реєстраційний номер НОМЕР_4 , з іншим напівпричепом, відповідач в оскаржуваній постанові не навів. В оскаржуваній постанові у розділі «Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення» зазначені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей 6, спарені колеса 3 вісі. Також зафіксована загальна маса транспортного засобу 48800 кг, загальна маса транспортного засобу, що виміряна з урахуванням похибки - 43920 кг. Отже, згідно п. 22.5 ПДР загальна допустима вага перевезення для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз) 44 т, а тому розрахунки спеціаліста щодо перевищення нормативних параметрів є невірними внаслідок використання невірних вихідних даних. З урахуванням викладеного слід прийти до висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови, як такої, що прийнята на підставі непідтверджених висновків щодо порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР України в частині перевищення нормативних параметрів загальної маси транспортного засобу. Зазначив, що вказану оспорювану постанову позивач отримав 10.09.2024.
Позивач просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00022401 від 05.09.2024 року, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та провадження у справі закрити.
Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 24 вересня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами розгляду окремих категорій термінованих адміністративних справ. Крім цього, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву та зобов'язано до початку судового засідання або в судовому засіданні надати паперову копію інформаційного файлу, використаного старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень під час розгляду справи про правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, та винесенні постанови від 5 вересня 2024 року серії АА № 00022401 (а.с. 42-43).
В судове засідання позивач та його представник не прибули, представник позивача подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі та без участі позивача (а.с. 140).
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача позовні вимоги не визнала, зазначила, що оскаржувана постанова винесена правомірно із дотриманням вимог чинного законодавства та містить необхідну інформацію, згідно якої уповноваженою посадовою особою відповідача було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності. До суду представник відповідача направила відзив на позовну заяву (а.с. 71-96), посилаючись на те, що головним спеціалістом ОСОБА_2 складено оспорювану постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Правопорушення, викладене в постанові, зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 60, WAGE-WIM35, свідоцтво про повірку підсистеми вагового контролю № 04/44446 чинний до 22.11.2024 року, свідоцтво про повірку підсистеми габаритного контролю № 1625 чинне до 22.11.2024 року, свідоцтво про повірку ідентифікації № 1624 чинне до 22.11.2024 року. Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові в залежності від обставин вчинення правопорушення. Конкретний обсяг внесених інформаційних даних залежить від індивідуальних порушень та має включати їх достатню кількість для ідентифікації суб'єктного та об'єктного складу правопорушення. Деталізована інформація щодо повної маси транспортного засобу міститься в інформаційній картці габаритно-вагового контролю. Позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням. Зміст свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, доданого позивачем до позовної заяви, зміст фото фіксації та відео фіксації (в момент вчинення правопорушення) транспортних засобів, якими здійснено перевезення вантажів у цій справі, свідчить про те, що транспортний засіб перевозив вантаж у напівпричепі-контейнеровозі, однак не у контейнерах або змінних кузовах, а тому загальна маса транспортного засобу повинна складати 40 т. Напівпричіп-контейнеровоз не є тотожним контейнера, а є засобом перевезення контейнера, а також інших тар (кузовів), що можуть містити вантаж. Отже, позивач здійснював перевезення вантажу не в контейнерах в розумінні вищезазначених норм, а тому фактична маса для такого транспортного засобу має бути не більше 40 тон. Напівпричіп-контейнеровоз не є тотожним контейнера, а є засобом перевезення контейнера, а також інших тар (кузовів), що можуть містити вантаж. Отже, позивач здійснював перевезення вантажу не в контейнерах в розумінні вищезазначених норм, а тому фактична маса для такого транспортного засобу має бути не більше 40 тон. Напівпричіп-контейнеровоз не є тотожним контейнера, а є засобом перевезення контейнера, а також інших тар (кузовів), що можуть містити вантаж. Одного зазначення в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, що напівпричіп є контейнеровозом не є свідченням того, що вантаж перевозився у контейнерах. Контейнеровоз є лише платформою, на яку кріпляться контейнери або змінні кузови для перевезення вантажу. За даними фотофіксації спеціалізований сідловий тягач на платформі для контейнерів перевозив не контейнер. Отже, якщо в реєстраційних документах транспортного засобу вказано «контейнеровоз» він є типу причепа або напівпричепа для перевезення контейнерів по автомобільним дорогам, то лише при використанні такого транспортного засобу як засобу спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів, допускається навантаження, передбачене п. 22.5 ПДР. Позивачем до матеріалів справи не долучено належних доказів, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належить позивачу, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в контейнері згідно з їх призначенням. Згідно інформаційної карти габаритно-вагового контролю за оспорюванню постановою загальна маса транспортного засобу склала 47450 кг, тобто з перевищенням нормативних параметрів навантаження (з урахуванням похибки пристрою) на 6,763% (2.705 тон). Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 9,9, яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації. Отже оспорювана постанова відповідає усім встановленим критеріям та містить усю необхідну інформацію.
Суд, враховуючи доводи сторін, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом з копії постанови від 05.09.2024 (а. с. 14) встановлено, що 5 вересня 2024 року о 15 год. 44 хв. на автодорозі М-30 км 996+491, Дніпропетровська область, на автоматичному зважувальному комплексі WIM60, WAGE-WIM35, зав.№9 зафіксовано проїзд транспортного засобу марки «MAN TGХ 26.480», ДНЗ НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: загальної маси на 9,8% (3,92 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Постановою від 5 вересня 2024 року серії АА №00022401 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини другої статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу розмірі 8500 грн. (а. с. 14).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Відповідно до п.п. «б» п. 22.5 "Правил дорожнього руху", затверджених 10.10.2001 постановою Кабінету Міністрів України №1306 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів, що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Агенством відновлення, Укр транс безпекою, національною поліцією - 4,35 м), за довжиною автопоїзда - 22 м (для автомобіля (тягача) з напівпричепом - 18,75 м), фактичну масу понад 36 т двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом, 40 т двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом, 40 т трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом, 42 т двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, 44 т трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Аналіз наведених положень свідчить про те, що пунктом 22.5 ПДР встановлено різні нормативи для руху контейнеровозів та для руху інших транспортних засобів та їх составів.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що пунктом 22.5 ПДР встановлено різні нормативи для руху контейнеровозів та для руху інших транспортних засобів та їх составів.
Щодо доводів позивача про те, що Укртрансбезпекою помилкового при розрахунку застосовано нормативний показник як до звичайної вантажівки - 40 т, суд зазначає наступне.
У вказаній справі позивач заперечує правомірність оскаржуваної постанови саме з мотивів неврахування відповідачем факту приєднання до тягача «MAN TGX 26.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , причепу-контейнеровоза BENALU C34, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що, у свою чергу, за посиланням позивача, призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.
Судом встановлено, що в якості даних транспортного засобу, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, у постанові від 5 вересня 2024 року серії АА №00022401 зазначено: «MAN TGX 26.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копія якого наявна в матеріалах справи, «MAN TGX. 26.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем (а. с. 15-16).
Відповідно до фотозображення із копії інформаційного файлу, використаного головним спеціалістом відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті під час розгляду справи про правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі та винесення постанови від 5 вересня 2024 року серії АА №00022401, 05.09.2024, о 15 год. 44 хв., за адресою М-30, км 996+491, Дніпропетровська область на автоматичному зважувальному комплексі WIM 60, WAGE-WIM35, вих.№9 було зафіксовано проїзд трьохвісного транспортного засобу марки «MAN TGX 26.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 14).
Судом встановлено, що оскаржувана постанова та вищевказаний інформаційний файл не містять даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку причепу-контейнеровоза, приєднаного до сідлового тягача MAN TGХ 26.480.
Разом з тим, відповідно до Додатку 1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 №512 (далі - Інструкція № 512), встановлено вимоги щодо зазначення марки, моделі, державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу).
Згідно з абзацом 5 пункту 15 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019р. №1174 «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт» (далі - Порядок №1174) метадані повинні містити дані про фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб).
З огляду на встановлення пунктом 22.5 Правил дорожнього руху різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо составу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і напівпричепу-контейнеровоза, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною другою статті 132-1 КУпАП.
З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу встановлено що, причіп BENALU C34, реєстраційний номер НОМЕР_2 є спеціалізований напівпричіп-контейнеровоз (а. с. 17-18).
З огляду на вказане, суд вказує на безпідставне неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови факту проїзду транспортного засобу MAN TGX 24.480 з н/пр.-контейнеровозом.
При цьому, оскаржувана постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів. Так, згідно з позицією відповідача при обрахунку перевищення нормативних параметрів використано параметри, встановлені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, саме для транспортних засобів та їх составів - фактична маса - до 40 т.
Разом з тим, з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та причепу, належних позивачу вбачається, що тип причіпу - спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз, отже, згідно п. 22.5 ПДР загальна допустима вага перевезення для контейнеровозів 44 т, а тому розрахунки спеціаліста щодо перевищення нормативних параметрів є невірними внаслідок використання невірних вихідних даних.
Суд критично оцінює посилання відповідача про те, що спеціалізований сідловий тягач на платформі для контейнерів перевозив не контейнер, оскільки доказів цього суду не надали, а судом даних обставин не встановлено.
У Додатку 1 до Інструкції № 512 зазначено формулу розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами:
% перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм)*100%, де:
- Хфакт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр);
- Хнорм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР (16 т);
- Похибка пристрою - регламентовано-допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на Хфакт при розрахунку використовується у натуральних одиницях тонна або міліметр), та становить: для параметру загальної маси ТЗ - 10% від фактичної маси ТЗ.
В оскаржуваній постанові у розділі «Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення» зазначені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей 6 шт., спарені колеса 3 вісь. Також зафіксована загальна маса транспортного засобу 48800 кг, загальна маса транспортного засобу, що виміряна з урахуванням похибки - 43920 кг, що є менше ніж допустима вага перевезення для контейнеровозів - 44 т (а. с. 14).
Оскаржувана постанова від 05.09.2024 року не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів.
Можливе недотримання перевізником вимог щодо маркування, опломбування контейнеру, вимог щодо перевезення вантажу в контейнері, як і ненадання товаротранспортних документів на вантаж при перевезенні його в контейнері, а також інших вимог наказу Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року № 363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України» не є свідченням того, що транспортний засіб, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, не відповідає ознакам контейнеровоза для цілей застосування положень п. 22.5 Правил дорожнього руху України.
З даних фотофіксації в автоматичному режимі правопорушення чітко вбачається проїзд транспортного засобу з напівпричепом-контейнером, навантаженим вантажем.
З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови, як такої, що прийнята на підставі непідтверджених висновків щодо порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР України в частині перевищення нормативних параметрів загальної маси транспортного засобу.
Схожі за змістом обставини встановлені Шостим апеляційним адміністративним судом в постановах від 16.03.2023 у справі № 701/28/23, від 13.04.2023 р. у справі № 708/140/23, від 28.03.2023 р. у справі № 708/130/23.
Суд враховує, що адміністративне правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано в автоматичному режимі у Порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174 «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт» в редакції Постанови КМ №202 від 23.02.2024..
У той же час, зазначене не обмежує посадову особу Укртрансбезпеки у реалізації повноважень, передбачених пунктом 4 Інструкції №513, у тому числі щодо встановлення під час опрацювання матеріалів отриманого інформаційного файлу повноти інформації про зафіксований транспортний засіб.
Відповідно до абзацу шостого пункту 2 розділу ІІ Інструкції № 512 під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказів того, що відповідач, на виконання п. 6 Розділу ІІ Інструкції № 512 скористався своїм правом уточнити необхідні відомості перед винесенням оскаржуваної постанови, у спірному випадку зокрема виду причіпу позивача, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Приписи ст. 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин суд дійшов висновку, що при встановлені технічних характеристик транспортного засобу марки «MAN TGX 26.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі напівпричепом-контейнеровозом BENALU C34, реєстраційний номер НОМЕР_2 , головний спеціаліст відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті ОСОБА_2 повинен був ідентифікувати їх як трьохвісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз) та визначати можливе перевищення ним фактичної маси виходячи із максимально дозволеної у розмірі 44 тони, а не 40 тон, як було враховано ним при проведенні розрахунків.
Зазначена невідповідність вимогам підзаконного нормативно-правового акта при проведенні розрахунків обумовлена тим, що відповідачем у оскаржуваній постанові не встановлено державний номерний знак напівпричепу, внаслідок чого відповідно відповідачем не були встановлені дійсні характеристики таких транспортних засобів та помилково визначена дозволена максимальна маса.
При цьому, слід зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справа № 463/1352/16-а.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи представника відповідача, наведені у відзиві, зазначених вище висновків не спростовують і не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова винесена правомірно із дотриманням вимог чинного законодавства.
Решта тверджень та посилань сторін судом не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідачем не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які докази, які б підтвердили порушення позивачем ПДР відсутні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з підстав недоведеності суб'єктом владних повноважень факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.132-1 КУпАП, відтак справу про адміністративне правопорушення слід закрити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн..
Керуючись ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 132-1, ст. ст. 245, 251, 280, 283, 284, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 19, 77, 132, 139, 242-246, 250, 268, 286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 від 5 вересня 2024 року серії АА №00022401, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Державної служби України з безпеки на транспорті.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено 8 жовтня 2024 року.
Суддя Т. Н. Скороход