10 жовтня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 676/5773/24
Провадження № 33/4820/624/24
Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретарів судового засідання Плюти В.С., Цугеля А.В., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника Сохи В.В., представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Зубань О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 вересня 2024,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не працюючого,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
За постановою суду о 14:55 год. 21 серпня 2024 року по вул. Головна, в смт. Стара Ушиця, Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Audi А-4», державний номерний знак НОМЕР_1 не обрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожньої допустив зіткнення з автомобілем марки «Kia Soul» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що завдало матеріальних збитків. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п 2.3Б, 13.1 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову місцевого суду змінити, в частині накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців та призначити стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень та звільнити його від сплати судового збору. Переконує, що вину у вчиненому ДТП визнав повністю, ще на місці пригоди, що було зафіксовано працівниками поліції. Суд не повідомив його, належним чином, про дату та час розгляду справи, в порушення вимогам ч. 3 ст. 126 КУпАП. Зазначає, що про судове засідання його було повідомлено в день прийняття рішення, тобто 03.09.2024, з'явитися не мав змоги, так як пересувається на милицях, після чого секретар запропонувала подати заяву про розгляд справи без його участі, у якій він просив призначити стягнення у виді штрафу, однак суд цього не взяв до уваги, а навпаки в постанові зазначив, що він вину не визнав. Також в оскаржуваній постанові йдеться про те, що він не відшкодував заподіяну потерпілій шкоду, з чим апелянт не погоджується, оскільки зазначає, що відповідно до статті 13.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» люди, які мають статус інвалідів першої групи звільнені від обов'язкового оформлення поліса страхування. У разі ДТП в якій винна людина, яка має інвалідність першої групи, компенсація збитків потерпілої сторони буде здійснюватися за рахунок Моторного (транспортного) страхового бюро України. У зв'язку із цим, 22.08.2024 він повідомив МТСБУ про ДТП, яка мала місце 21.08.2024, тобто вжито усіх заходів для відшкодування заподіяної потерпілій ОСОБА_2 шкоди. Звертає увагу, що він до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, автомобіль йому потрібен для повсякденного життя, оскільки він є інвалідом першої групи та потребує постійної їзди до магазину за продуктами харчування, та в лікарню, яка розташована за 40 км від його місця проживання. Крім того, має батька-інваліда 3 групи, матір-пенсіонерку, яким потрібна допомога в перевезенні до лікарні, ринку, аптеки.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, уважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
Оскільки ОСОБА_1 не оспорює вину та фактичні обставини, вчиненого ним адміністративного правопорушення, тому апеляційний суд, в цій частині, постанову не перевіряє.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги про необхідність призначення йому більш м'якого стягнення є обґрунтованими.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 вину визнав та просив пом'якшити призначене йому стягнення.
Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Санкція ст. 124 КУпАП передбачає стягнення у виді накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Отже, санкція інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, передбачає альтернативні види стягнень. За наявності альтернативного виду стягнення у виді штрафу, суд в постанові не обґрунтував підстав для обрання йому стягнення суворішого у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
Такий висновок суду першої інстанції, щодо обраного стосовно правопорушника найбільш суворого виду адміністративного стягнення, апеляційний суд уважає необґрунтованим, а тому, за наведених підстав, постанова суду підлягає зміні, в частині накладення адміністративного стягнення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, він є інвалідом першої групи та потребує постійної їзди до магазину за продуктами харчування, та в лікарню, яка розташована за 40 км від його місця проживання, тобто автомобіль йому потрібен для повсякденного життя. Крім того, має батька-інваліда 3 групи, матір-пенсіонерку, яким потрібна допомога в перевезенні до лікарні, ринку, аптеки, вину визнає, щиро кається у вчиненому.
Однак, місцевим судом, під час розгляду справи, даного факту, належним чином, встановлено та перевірено не було.
Позбавивши ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами за вчинення правопорушення, передбаченогост.124 КУпАП, суд першої інстанції, застосував стосовно нього адміністративне стягнення, яке за своїм видом є явно несправедливим через суворість.
Так, згідно із ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Одним із видів покарань у розумінні ЄСПЛ є штрафи. Суворість цього примусового заходу оцінюється через його розмір, проте у визначенні правової природи такого заходу для ЄСПЛ важливішою є мета, з якою призначається штраф, ніж його розмір.
При накладенні на ОСОБА_1 стягнення, апеляційний суд враховує вказані вище обставини.
Апеляційний суд уважає за необхідне пом'якшити, накладене стягнення за вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та призначити його в межах санкції, у виді штрафу.
Таке стягнення, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним у майбутньому нових правопорушень.
Окрім того, доводи ОСОБА_1 про безпідставне стягнення з нього судового збору є обґрунтованими з огляду на таке.
Так, згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 виданого Управлінням соціального захисту населення Кам'янець-Подільської РДА ОСОБА_1 дійсно є особою з інвалідністю 1 групи.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору.
Так, відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, зокрема, звільняються особи з інвалідністю I та II груп.
З огляду на те, що ОСОБА_1 надано докази на підтвердження того, що він є особою з інвалідністю 1 групи, яка відноситься до пільгової категорії людей, на підставі положень п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» у суду першої інстанції не було підстав для стягнення з останнього судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп., тому, у цій частині судове рішення також підлягає зміні.
З урахуванням вказаної обставини, слід виключити з мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваної постанови посилання на стягнення з ОСОБА_1 , на користь держави, судового збору у сумі 605 гривень 60 копійок.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 підлягає зміні, в частині накладення адміністративного стягнення та вирішення стягнення судового збору.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 вересня 2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, в частині накладення адміністративного стягнення і стягнення на користь держави судового збору, змінити.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, в дохід держави.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частин постанови посилання на стягнення з ОСОБА_1 на користь держави, судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Кулеша Л.М.