08 жовтня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 676/6174/23
Провадження № 22-ц/4820/1791/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Комунальне підприємство «Управлінська компанія «Добробут», про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, і зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про вселення в квартиру за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2024 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст первісних позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Комунальне підприємство «Управлінська компанія «Добробут» (далі - Підприємство), про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
ОСОБА_1 зазначила, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира). Крім позивачки у квартирі зареєстровані її матір ОСОБА_3 , її брат ОСОБА_4 та її дядько ОСОБА_2 . З грудня 1991 року відповідач не проживає у квартирі, не приймає участі в її утриманні та ремонті, не сплачує комунальні послуги і не тримає у квартирі свої речі. ОСОБА_2 постійно проживає у будинку своєї дружини ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 . У зв'язку з реєстрацією ОСОБА_2 у квартирі позивачка змушена сплачувати надмірно нараховані комунальні послуги. Оскільки відповідач не користується квартирою тривалий період без поважних причин, то він втратив право користування житлом.
За таких обставин ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою, у зв'язку з непроживанням у ній понад шість місяців без поважних причин.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про вселення в квартиру.
ОСОБА_2 зазначив, що з 7 грудня 1991 року він є зареєстрованим у квартирі. Відповідно до охоронного свідоцтва Виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 27 березня 1990 року №113 за позивачем як працівником за трудовим договором зберігалася вся житлова площа в квартирі. Наразі відповідачі відмовили йому у доступі до квартири, змінили замки на вхідних дверях і не надали ключі від них. Позивач оплачує комунальні послуги та має намір приватизувати квартиру, яка є його єдиним житлом.
У зв'язку з цим, ОСОБА_2 просив суд вселити його в квартиру та зобов'язати відповідачів надати йому ключі від вхідних дверей.
Процесуальні дії суду першої інстанції
Суд ухвалою від 14 грудня 2023 року прийняв зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2024 року первісний позов задоволено.
Визнано ОСОБА_2 таким, що витратив право користування квартирою.
Відмовлено в зустрічному позові ОСОБА_2 .
Суд керувався тим, що ОСОБА_2 не проживав у квартирі більше шести місяців без поважних причин, у зв'язку з чим він втратив право користування житлом і не може бути вселений у квартиру. Крім того, ОСОБА_2 не довів чинення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 перешкод у користуванні ним квартирою, а тому зустрічний позов є безпідставним.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у первісному позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що з 2022 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 чинять ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою, внаслідок чого він не проживає в ній з поважних причин. ОСОБА_2 звертався до суду з приводу приватизації квартири та до органів національної поліції з приводу перешкод у користуванні жилим приміщенням, а також утримував квартиру та сплачував комунальні послуги. У ОСОБА_2 відсутнє будь-яке інше житло, а тому втрата ним квартири призведе до втручання в його право на повагу до житла. Суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки дослідженим доказам і дійшов помилкового висновку про підставність первісного позову та необґрунтованість зустрічного позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, до якого всупереч частини четвертої статті 395 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не додані докази надсилання копій відзиву іншим учасникам справи.
У зв'язку з цим апеляційний суд повернув відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 без розгляду.
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і Підприємство не висловили своєї позиції щодо апеляційної скарги.
Щодо розгляду справи апеляційним судом за відсутності відповідача та його представниці
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду справи.
Ухвалою від 6 вересня 2024 року справа призначена до розгляду в апеляційному суді на 8 жовтня 2024 року об 11 годині.
11 вересня 2024 року ОСОБА_2 отримав судову повістку про виклик у судове засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 170), тобто відповідач повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді.
Представниця відповідача ОСОБА_2 , адвокатка Сусла І.М., звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи посилаючись на те, що вона перебуває у відпустці.
Оскільки поважність причини неявки відповідача ОСОБА_2 та адвокатки Сусли І.М. у судове засідання не встановлена, а ОСОБА_2 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, то, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу в даному судовому засіданні.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частиною першою статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Квартира належить до державного житлового фонду, а сторони користуються нею на умовах договору найму.
У зв'язку зі смертю попереднього наймача ОСОБА_6 розпорядженням Кам'янець-Подільського міського голови від 9 серпня 2022 року №329-р ОСОБА_1 визнано новим наймачем квартири. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживають у квартирі на праві членів сім'ї наймача.
У квартирі зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 , який є рідним дядьком позивачки.
З 1991 року ОСОБА_2 не проживає у квартирі, відтоді не утримував її та не сплачував комунальні послуги.
Наразі ОСОБА_2 проживає без реєстрації у житловому будинку по АДРЕСА_2 , який належить його колишній дружині ОСОБА_5 .
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Положення цього конституційного принципу кореспондуються з приписами частини четвертої статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), згідно з якими ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
За змістом частини другої статті 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
В силу статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (стаття 72 ЖК України).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Із положень статті 89 ЦПК України слідує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Однією з гарантій реалізації права фізичної особи на житло є законодавче закріплення недоторканості та неможливості протиправного позбавлення житла. Фізична особа може бути позбавлена займаного жилого приміщення або обмежена у праві користування лише на підставі чинного закону і за рішенням суду.
Житлове приміщення використовуються власником або наймачем лише для власного проживання та проживання членів сім'ї, до яких належать як близькі родичі, так і інші особи, якщо вони постійно проживають із власником і ведуть з ним спільне господарство.
Члени сім'ї мають рівні права з власником (наймачем) житла на користування житловим приміщенням, а припинення сімейних відносин між ними не позбавляє колишніх членів сім'ї права користування займаним приміщенням.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Системне тлумачення статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Процесуальний закон покладає обов'язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі №759/19579/17, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі №289/2299/18, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №490/12384/16-ц).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2024 року у справі №404/9215/19 зазначено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).
Зібрані докази, зокрема: показання свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , акти комісії за 1994-2023 роки (а.с. 10-15), заява ОСОБА_2 від 3 лютого 2009 року про приватизацію земельної ділянки (а.с. 20); довідка Підприємства від 5 жовтня 2023 року про відсутність звернень ОСОБА_2 щодо створення йому перешкод у користуванні квартирою (а.с. 42), - достовірно та об'єктивно вказують на те, що з грудня 1991 року відповідач не проживає у квартирі, не приймає участі в її утриманні та ремонті, не сплачує комунальні послуги і не тримає у квартирі свої речі. ОСОБА_2 фактично створив нову сім'ю і переїхав проживати до іншого населеного пункту.
Охоронне свідоцтво (бронювання) від 26 березня 1990 року (а.с. 67) щодо збереження квартири за ОСОБА_2 було дійсним до 21 лютого 1993 року.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач понад шість місяців без поважних причин не проживав у квартирі, внаслідок чого він втратив право на користування спірним жилим приміщенням і вселення до квартири.
Твердження ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 чинять йому перешкоди у користуванні квартирою, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
Звернення ОСОБА_2 у 2022 році до органу внутрішніх справ щодо перешкод у користуванні квартирою та органу місцевого самоврядування щодо приватизації квартири, а також часткова сплата ним комунальних послуг не заслуговують на увагу, оскільки на час цих дій відповідач вже не проживав у квартирі понад шість місяців без поважних причин.
Інших доказів, які б вказували, що ОСОБА_2 був відсутнім у квартирі з поважних причин і не втратив інтерес до спірного житла, відповідач суду не надав.
Оскільки ОСОБА_2 фактично проживає у житловому будинку по АДРЕСА_2 , що належить його дружині ОСОБА_5 , тобто він забезпечений постійним жилим приміщенням, то задоволення позову ОСОБА_1 не призведе до непропорційного втручання у право відповідача на житло та не покладе надмірний тягар на нього.
Суд першої інстанції з'ясував усі обставини справи, застосував правильно норми права, які регулюють спірні правовідносини, та дав належу оцінку дослідженим доказам. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 9 жовтня 2024 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Шевцова Л.М.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 43