Справа № 936/665/23
Закарпатський апеляційний суд
10.10.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/545/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 13.07.2023.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, військовослужбовець, стрілець-зенітник ВЧ НОМЕР_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536,80 грн судового збору.
З протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ТО950 № 200-2023 від 14.06.2023 та постанови судді вбачається, що 12.06.2023 близько 21 год 30 хв солдат ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, був помічний у розташуванні підрозділу в АДРЕСА_1 , у якому він проходить військову службу, і є структурним підрозділом вказаної військової частини та який розташований в межах Воловецької територіальної громади Мукачівського району Закарпатської області (с. Скотарське), з ознаками алкогольного сп'яніння. В результаті чого, був направлений до КНП «Воловецька ЦЛ Воловецької СР», де у присутності свідків відмовився від медичного огляду на стан сп'яніння, що підтверджено висновком № 167 від 13.06.2023. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить дану постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, розглянувши її без його участі та не взявши до уваги клопотання про відкладення судового засідання, чим позбавив його можливості дати пояснення щодо обставин події та надати докази у підтвердження його невинуватості. Стверджує, що уповноважені на складання протоколу особи здійснювали відносно нього моральний та фізичний тиск, про що він вказав у заяві, з якою звернувся до правоохоронних органів. Вказує також на те, що від проходження освідування він не відмовлявся, викладені у протоколі обставини не відповідають дійсності. Разом з тим, просить поновити йому строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин, посилаючись на те, що отримав копію оскаржуваної постанови лише 22.07.2024.
-2-
Будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з'явився, судову кореспонденцію отримував, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268,КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає до задоволення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова судді винесена без участі ОСОБА_1 , при цьому матеріали справи не містять жодних відомостей, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваної постанови в інший строк, ніж той, на який він вказує, а саме 22.07.2023.
Зазначені обставини, на переконання апеляційного суду, перешкодили ОСОБА_1 своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду від 13.07.2023, а тому з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та захист, причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, визнаються поважними, у зв'язку з чим, клопотання про поновлення строку визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а строк поновленню.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
-3-
Вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримано у повному обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, його винуватість у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних в справі та перевірених судом доказів.
Зокрема вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про військове адміністративне правопорушення серія Т0950 № 200-2023 від 14.06.2023, згідно якого 12.06.2023 близько 21 год 30 хв солдат ОСОБА_1 , в умовах особливого періоду, був помічний у розташуванні підрозділу в с. Скотарське, з ознаками алкогольного сп'яніння, був направлений до КНП «Воловецька ЦЛ Воловецької СР» для медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'янінні, де у присутності свідків відмовився від медичного огляду на стан сп'яніння, що підтверджено висновком № 167 від 13.06.2023, чим порушив ст. 11, 13, 128, 241 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються також рапортом командира 3 взводу охорони 2 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 від 13.06.2023 (а.с.7); письмовими поясненнями техніка 2 роти охорони 2 батальйону охорони в/ч НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_4 (а. с. 8), санітарного інструктора 3 взводу охорони 2 роти охорони 2 батальйону охорони в/ч НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_5 (а. с. 9), старшини 2 роти охорони 2 батальйону охорони в/ч НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_6 (а. с. 10), кулеметника 1 відділення 3 взводу охорони 2 роти охорони 2 батальйону охорони в/ч НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_7 (а. с. 11), чергового лікаря ВЕМ КНП «Воловецької ЦЛ Воловецької СР» ОСОБА_8 (а. с. 12); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.06.2023 (а. с. 6); витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 № 6 від 13.03.2022 та № 113 від 23.04.2023 (а. с. 15, 16); наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 201 від 20.06.2022 «Про уповноваження командирів (начальників) підрозділів, які мають право складати протоколи про військове адміністративне правопорушення» (а.с.17-19).
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП адміністративного правопорушення.
Всупереч доводів апеляційної скарги, протокол про адміністративне правопорушення Т0950 № 200-2023 від 14.06.2023, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту, так і щодо форми, зокрема, у протоколі зазначено: дату і місце його складання; посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , свідків; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався ОСОБА_1 , відмовившись від дачі пояснень.
-4-
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що заступник командира 2 роти з морально психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_9 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилається ОСОБА_1 . Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що заступник командира 2 роти з МПЗ військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_9 діяв у межах наданих йому повноважень згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №201 від 20.06.2022 «Про уповноваження командирів (начальників) підрозділів, які мають право складати протоколи про військове адміністративне правопорушення».
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, розглянувши її без його участі та не взявши до уваги клопотання про відкладення судового засідання, чим позбавив його можливості дати пояснення щодо обставин події та надати докази у підтвердження його невинуватості, апеляційний суд до уваги не бере і відхиляє з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції неодноразово (19.06.2023, 03.07.2023) відкладав розгляд справи у зв'язку з клопотаннями ОСОБА_1 , для надання йому можливості залучити захисника для захисту своїх інтересів та надати відповідні докази у підтвердження своєї позиції щодо невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
При цьому, взявши до уваги факт відсутності доказів про неможливість ОСОБА_1 з'явитися на розгляд справи 13.07.2023, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_1 , розцінивши подану ним чергову заяву про відкладення розгляду справи як спробу затягування розгляду справи.
Тому, апеляційний суд вважає, що право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та захист судом першої інстанції порушено не було, а ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, самостійно обрав таку лінію захисту, що спрямована на затягування розгляду справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині визнаються такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП адміністративного правопорушення, а відтак і не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що 12.06.2023 військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 здійснювали щодо нього фізичне та психологічне насильство, апеляційний суд відхиляє як голослівні й такі, що не знаходять свого підтвердження, оскільки останнім не надано жодних доказів, які б підтверджували наведені ним обставини. У тому числі, не надано доказів про звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно нього будь-яких кримінальних правопорушень військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 .
Апеляційний суд критично оцінює і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння. При оцінці вказаних доводів, апеляційний суд бере до уваги наявні в матеріалах справи письмові пояснення техніка 2 роти охорони 2 батальйону охорони в/ч НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_4 (а. с. 8), санітарного інструктора 3 взводу охорони 2 роти охорони 2 батальйону охорони в/ч НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_5 (а. с. 9), старшини 2 роти охорони 2 батальйону
-5-
охорони в/ч НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_6 (а. с. 10), кулеметника 1 відділення 3 взводу охорони 2 роти охорони 2 батальйону охорони в/ч НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_7 (а. с. 11), чергового лікаря ВЕМ КНП «Воловецької ЦЛ Воловецької СР» ОСОБА_8 (а. с. 12), якими підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не спростовує і не оспорює факт перебування його у зазначені в протоколі час та місці в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про те, що в ході розгляду справи суд першої інстанції дав невірну оцінку матеріалам справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що вказані доводи спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Таким чином, докази, покладені судом в обґрунтування винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву, а доводи апеляційної скарги жодним чином не впливають на висновок судді про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки склад вчиненого адміністративного правопорушення знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Таким чином при розгляді даної справи суддя місцевого суду дотримався вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в його мінімальному розмірі, яке, на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
З огляду на вище викладене, а також на те, що під час апеляційного перегляду не виявлено істотних порушень закону ні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування постанови судді.
-6-
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті рішення, апеляційний суд враховує положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені вище висновки апеляційного суду, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 13.07.2023 щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 13.07.2023, щодо ОСОБА_10 , - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя