Справа № 308/4006/24
Закарпатський апеляційний суд
08.10.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Ковача І. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/667/24, за апеляційною скаргою захисника-адвоката Ковача І. В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.07.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 4872009 від 12.02.2024 та постанови судді від 26.07.2024 вбачається, що 12.02.2024 о 02 год 59 хв, в м. Ужгороді по вул. Томчанія, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Ковач І. В. просить постанову судді від 26.07.2024 скасувати та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає проте, що матеріали справи не містять відомостей про те, що зупинка працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була законною. При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом. Вказує і на те, що працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 його право не погодитися з результатами огляду та можливість пройти такий у закладі охорони здоров'я, при цьому з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 погодився з результатами огляду на місці зупинки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Ковача І. В., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
-2-
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 487209 від 12.02.2024 , зміст якого, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Вказаним протоколом про адміністративне правопорушення встановлено, що 12.02.2024 о 02 год 59 хв в м. Ужгороді по вул. Томчанія, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» 6810 ARBL-0784, результат 0,34 %. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
-3-
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується: роздруківкою тесту № 126 від 12.02.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 о 03 год 07 хв 12.02.2024 знаходився у стані алкогольного сп'яніння, проміле - 0,34; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд, рапортом поліцейського СРПП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області Жавко В. від 12.02.2024 та додатком у вигляді СD-диска з відеоматеріалами правопорушення.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необгрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 487209 від 12.02.2024 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався ОСОБА_1 , відмовившись від надання будь-яких пояснень з приводу обставин події, що мала місце.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським СРПП ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 487209 від 12.02.2024 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
Матеріалами справи чітко підтверджено, що огляд водія проведений за допомогою приладу «Драгер» у зв'язку з виявленими ознаками - запах алкоголю з порожнини рота. Результат огляду на стан сп'яніння - 0,34 проміле. Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 підписав без застережень, погодившись з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння. Із записів нагрудних камер, наданими працівниками поліції встановлено, що ОСОБА_1 12.02.2024 о 02 год 59 хв керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу Alcotest Drаger-6810.
-4-
Апеляційний суд врахоує, що результат тесту ОСОБА_1 , проведеного працівниками поліції, а саме - 0,34 проміле, тобто перевищує гранично допустиму норму (0,2 проміле) та беззаперечно вказує на перебування особи в стані алкогольного сп'яніння, виключаючи можливу технічну похибку.
Доводи сторони захисту про те, що відеозапис є неповним, не є підставою для скасування прийнятого судом рішення за умови того, що відповідно до приписів ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, й обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджується зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 487209 від 12.02.2024, так й у долучених до нього доказах, а тому відсутні будь-які сумніви в його належності та допустимості.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів того, що зупинка працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була законною, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі, що жодним чином не спростовують як факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і факту перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом, апеляційний суд визнає надуманими і такими, що спростовуються відеозаписом із місця події, з якого вбачається, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 , що він не вправі здійснювати подальше керування транспортним засобом.
Не знаходять свого підтвердження, оскільки спростовуються матеріалами справи, у тому числі відеозаписом з місця поліції, і доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 його право не погодитися з результатами огляду та можливість пройти такий у закладі охорони здоров'я, при цьому з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду на місці зупинки.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що своїми підписами в акті огляду та роздруківці тестування ОСОБА_1 погодився з результатами огляду, що підтверджується і відеозаписом з місця події, з якого також вбачається, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 , що у разі незгоди з результатами огляду, він може пройти такий огляду у закладі охорони здоров'я.
Доводи апеляційної скарги про те, що наявний у матеріалах справи відеозапис не є повним, а містить лише кориговані частки, апеляційний суд не бере до уваги з огляду на таке.
Згідно пунктів 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
-5-
Розділом ІІІ вищевказаної Інструкції передбачено порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах, а саме: відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія; включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними на окремі файли, не є підставою для закриття провадження по справі, оскільки цим відеозаписом, у тому числі й зафіксованими на ньому фактами спілкування ОСОБА_3 та працівників поліції, чітко підтверджено, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що ним і не заперечувалось. Отже, підстав піддавати сумніву зміст даного відеозапису немає.
У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання недопустимим доказом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, оскільки такі відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, згідно якого включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Частина 2 статті 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Отже, відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Таким чином, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.
При цьому, усі необхідні факти, які мають важливе значення при розгляді даної справи та з якими законодавство пов'язує настання відповідальності за вчинене правопорушення, чітко зафіксовані нагрудними камерами поліцейських та використані як доказ вчинення інкримінованого ОСОБА_3 адміністративного правопорушення.
За таких обставин, доводи про те, що відеозапис не містить повної версії подій, не є підставою для скасування прийнятого судом рішення, оскільки відповідно до приписів ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, а обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджуються зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 487209 від 12.02.2024, так і у долучених до нього доказах, а тому відсутні будь-які сумніви в належності та допустимості відеозапису.
Тому, апеляційний суд вважає даний відеозапис належним та допустимим доказом у справі.
Також, судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
-6-
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 , відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката Ковача І. В. задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення нормативно-правових актів про те, що сторони провадження в справах про адміністративні правопорушення є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; та те, що стороною захисту жодних доказів у підтвердження обґрунтованості доводів апеляційної скарги та спростування висновків суду першї інстанції не надано.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Ковача І. В. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.07.2024 щодо ОСОБА_4 ,- без змін.
Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя