Справа № 299/5012/24
Закарпатський апеляційний суд
09.10.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), Фазикош ОСОБА_2 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_3 , захисника-адвоката ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/667/24 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.09.2024.
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатської області про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовжено цей строк, до 19.10.2024 із раніше визначеним розміром застави - 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) грн,щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, з середньою-спеціальною освітою, непрацюючого, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні внесеному 30.05.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071080000332.
З матеріалів судового провадження, що СВ ВП № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 30.05.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024071080000332 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 за № 2102-ІХ, у зв'язку з чим в Україні діють обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, здійснив сприяння незаконному переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок та засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньо домовленістю з ОСОБА_7 та іншими невстановленими досудовим розслідування особами, з корисливих мотивів та перевезення їх на автомобілі в с. Перехрестя Берегівського району Закарпатської області, за наступних обставинах.
19.07.2024 близько 12 год 50 хв ОСОБА_6 , перебуваючи в м. Мукачеві Закарпатської області, погодився сприяти в незаконному переправленні через державний кордон України, поза пунктом пропуску, за грошові кошти в сумі 7000 доларів США, громадянина України ОСОБА_8 .
У подальшому ОСОБА_6 на виконання свого злочинного задуму 19.07.2024 розмістив ОСОБА_8 в одному з готелів на території м. Мукачева, з метою переховування та вичікування слушно моменту для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України.
-2-
20.07.2024 ОСОБА_6 , перебуваючи в готельному номері, де переховував ОСОБА_8 , роз'яснив останньому про спосіб перетину державного кордону України, а саме: необхідність подолання в плав річки Тиса, поблизу державного кордону України з метою успішного перетину поза пунктом пропуску; кількість осіб, що незаконно перетинатимуть кордон України разом із ОСОБА_8 та приблизний час і дату виконання замислу.
20.07.2024 о 18 год 57 хв ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «SCKODA OCTAVIA A5» державний номерний знак НОМЕР_1 , прибув в с. Кольчино Мукачівського району, до готелю «Еліт», де розмістив на задньому пасажирському сидінні громадянина України ОСОБА_9 , якому ОСОБА_6 заздалегідь, тобто 07.07.2024, обіцяв сприяти в незаконному перетині державного кордону України та надав першочергові інструкції. Далі о 19 год цього ж дня ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «SCKODA OCTAVIA A5» н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, зупинився біля одного з будинків на території м. Мукачева та розмістив на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_8 , провів останньому додатковий інструктаж про спосіб та шлях перетину державного кордону України. Крім того, ОСОБА_6 , керуючи вищевказаним автомобілем в подальшому зупинився поблизу АЗС «БРСМ» в м. Мукачеві та розмістив на задньому пасажирському сидінні особу чоловічої статі, якій мав намір також сприяти у незаконному переправленні через державний кордон - ОСОБА_10 .
Розмістивши вказаних осіб у своєму автомобілі, ОСОБА_6 керуючи автомобілем марки «SCКODA OCTAVIA A5», н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, здійснив їх супровід по маршруту м. Мукачево - с. Сільце - с. Шаланки Берегівського району, оминаючи контрольні прикордонні пости, розміщені по маршруту руху до населеного пункту в межах прикордонної смуги на території Берегівського району, другорядними та пересічними вулицями до визначеного попередньо ним місця. Останній рухався спільно зі своїм знайомим ОСОБА_7 , який на виконання спільного, попередньо домовленого злочинного задуму, керував автомобілем марки «Volkswagen CC» державний номерний знак НОМЕР_2 , синього кольору та рухався попереду з метою виявлення перешкод у вигляді рухомих прикордонних та поліцейських постів, в напрямку безпосередньої близькості до інженерних споруд державного кордону України в смт Вилок Берегівського району. Крім того, на виконання спільного злочинного задуму з ОСОБА_6 щодо сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, 20.07.2024 о 16 год ОСОБА_7 , прибув на попередньо визначене місце до АЗС «Маркет» в с. Великі Лучки Мукачівського району та розмістив у салоні свого автомобіля двох осіб чоловічої статі: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яким повідомив, що йому відомо про їх дійсні намір та зголосився сприяти незаконному переправленню через державний кордон України.
20.07.2024 о 20 год, перебуваючи по вул. Спортивна в с. Перехрестя Берегівського району, вищевказані автомобілі під керуванням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зупинилися та вказівкою ОСОБА_6 та осіб чоловічої статі, з автомобіля марки «Volkswagen CC» державний номерний знак НОМЕР_2 , було розміщено на задні пасажирські сидіння автомобіля «SCKODA OCTAVIA A5» н.з. НОМЕР_1 . Далі вказані автомобілі продовжили рух в напрямку смт Вилок Берегівського району, з метою доведення свого злочинного умислу, щодо сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, до кінця.
Проте, цього ж дня 20.07.2024 близько 20 год 20 хв, на вказаному місці по АДРЕСА_2 , було затримано вищевказані автомобілі та особи, які перебували в них почали надавати плутані та різні версії щодо обставин їх перебування на даному місці, напрямку і мети подальшого слідування, а згодом визнали своїх намірів щодо незаконного перетину державного кордону України та
-3-
нелегального прибуття до Угорської Республіки, у зв'язку з чим, там же, усі вони були затримані військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 на напрямку 113 прикордонного знаку на відстані 2000 метрів від державного кордону України.
20.07.2024 ОСОБА_6 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та 21.07.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 23.07.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави - 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) грн, на строк до 21.09.2024.
12.09.2024 постановою прокурора строк досудового розслідування в даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, а саме, до 21.10.2024.
Клопотання слідчого мотивовано тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, крім того ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 , не зменшилися, продовжують існувати, оскільки ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З урахуванням наведеного слідчий вважав, що більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 .
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя вказав на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, а тому є підстави вважати, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися і їх наявність стороною захисту не спростовано. При цьому слідчий суддя врахував, що відомостей про неможливість перебування в умовах тримання під вартою ОСОБА_6 стороною захисту не надано. Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого. Разом з тим, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя врахував характер вчиненого кримінального правопорушення, і вважав, що застава саме у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде достатньою та гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
В апеляційній скарзі, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 просить ухвалу слідчого судді від 19.09.2024 скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити та застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту, а у разі неможливості - визначити заставу у встановленому ч. 5 ст. 182 КПК України розмірі. В обґрунтування апеляційної скарги захисник вказує на те, що підозрюваний не має на меті ухилятися від кримінального переслідування, незаконно впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження, у зв'язку з чим заявлені прокурором ризики є неактуальними. Стороною обвинувачення не надано доказів того, що підозрюваний має намір порушувати процесуальні обов'язки. Судом не враховано те, що ОСОБА_6 є студентом денної форми
-4-
навчання та не працює, а його мати отримує дуже низький дохід. Крім того, ОСОБА_6 має проблеми зі здоров'ям, позитивно характеризується за місцем проживання. Застава ОСОБА_6 визначена судом у непомірному для нього розмірі.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора та підозрюваного, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін. Також враховується заява прокурора про можливість розгляду апеляційної скарги без його участі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_4 , яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, з таких підстав.
За приписами ст. 29 Конституції України та ст. 176, 177, 178 КПК України, право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід врахувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання про продовження строку застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дотримано.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СВ ВП № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 30.05.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024071080000332, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
20.07.2024 ОСОБА_6 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та 21.07.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 23.07.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави - 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) грн, на строк до 21.09.2024.
12.09.2024 постановою прокурора строк досудового розслідування в даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, а саме, до 21.10.2024.
-5-
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, запобіжний захід у виді тримання під вартою обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
Згідно ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, слідчим суддею визнана і така підтверджується наявними в провадженні доказами. З таким висновком слідчого судді погоджується і суд апеляційної інстанції.
Крім того, слідчий суддя також дослідив доводи клопотання щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, до закінчення дії попереднього судового рішення, а саме ухвали слідчого судді від 23.07.2024, якою відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави - 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та, з урахуванням необхідності виконання ряду процесуальних дій, а також з урахуванням існуючих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, оскільки ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не змінилися, та не зменшилися.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 до 19.10.2024, оскільки таке продовження, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою та не суперечить вимогам ст. 199 КПК України.
-6-
Колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Також апеляційний суд враховує, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
З урахуванням конкретних обставин, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», порушень норм міжнародного права та кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Колегія суддів уважає такі висновки слідчого судді правильними, оскільки тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та ймовірне покарання, яке очікує підозрюваного в разі доведення його винуватості, давали підстави слідчому судді для продовження щодо підозрюваного раніше обраного запобіжного заходу.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя перевірив та надав оцінку тим обставинам, з якими закон пов'язує порядок обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
-7-
При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що у матеріалах судового провадження відсутні й стороною захисту не надано доказів про наявність у підозрюваного ОСОБА_6 будь-яких захворювань, які б свідчили про неможливість тримання його під вартою в умовах ізоляції від суспільства.
Наведені захисником в апеляційній скарзі доводи, в тому числі про незадовільний стан здоров'я підозрюваного, були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді і застосування щодо останнього більш м'яких запобіжних заходів.
При цьому, колегією суддів береться до уваги те, що вказані обставини існували на момент вчинення інкримінованого підозрюваному злочину та жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці.
Разом з тим, положеннями ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» передбачено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 за № 239/5/104, затверджений Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту.
Тобто, особам які утримуються в місцях попереднього ув'язнення забезпечується надання медичної допомоги.
Жодних даних, котрі б свідчили про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі матеріали клопотання не містять та такі не були надані стороною захисту.
Викладені в апеляційній скарзі доводи на захист підозрюваного, зокрема, його вік, позитивної характеристики, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про те, що ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України. До того ж обставини, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, були відомі слідчому судді під час розгляду клопотання і такі враховані при прийнятті рішення про застосування підозрюваному запобіжного заходу та не спростовують по суті законне та обґрунтоване рішення слідчого судді.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від суду, впливати на свідків чи інших учасників кримінального правопорушення, вчиняти інші кримінальні правопорушення, або порушувати процесуальні обов'язки, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу підозрюваного, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає рішення слідчого судді про продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_4 у цій частині безпідставними і такі відхиляє.
-8-
Окрім того, всупереч доводів апеляційної скарги, визначений слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_6 розмір застави є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного, обставинами кримінального правопорушення, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ч. 4, 5 ст. 182 КПК України.
Враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , а також його високий ступінь суспільної небезпеки, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді про визначення підозрюваному ОСОБА_6 застави саме 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,як альтернативи застосованому йому запобіжному заходу у виді тримання під вартою.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів у даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного, з огляду на її фактичне внесення, колегія суддів не вбачає.
При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене вимоги апеляційної скарги захисника щодо скасування ухвали слідчого судді про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під ватою задоволенню не підлягають.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, таке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_4 з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.09.2024 щодо ОСОБА_13 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді