Справа № 369/3721/24
Провадження № 2/369/4447/24
Іменем України
10.10.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді- Пінкевич Н.С.,
за участі секретаря судових засідань Соловюк В.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди,
У березні 2024 року позивачка звернувся до суду з вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 04.07.1997 року органом приватизації Боярської міської ради згідно з розпорядженням від 04.07.1997 року №112. Зазначає, що впродовж декілька років потерпає від постійних систематичних шкідливих дій ОСОБА_2 , які полягають в нанесенні шкоду майна позивачки внаслідок залиття (затоплення) квартири. Останнього разу 09.07.2022 року позивачкою було виявлено мокру стелю та стіни у кімнаті, коридорі та кухні і викликано аварійну службу та працівників ЖЕКу для фіксації даного факту. Результатом прибуття та огляду представниками ЖЕКу, стало складання Акту залиття. Причиною залиття став зрив сифону у квартирі відповідачів. Після складання Акту, позивачка звернулась до ТОВ “ЕКО РЕМБУД» для визначення вартості ремонтних робіт для відновлення стану квартири позивачки, який був до її затоплення. На підставі розрахунку вартість ремонтних робіт становить 20 949,65 грн. За проведення огляду та визначення вартості ремонтних робі позивачкою було сплачено 500,00 грн.
У добровільному порядку відповідачі завдані збитки не відшодкодували, тому вважає своє порушеним. Просить стягнути з відповідачів солідарно завдану майнову шкоду у розмірі 20949, 65 грн та вартість проведення огляду та визначення вартості ремонтних робіт у розмірі 500,00 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 березня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи.
У судове засідання позивачка не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідачі відзив не подали, в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві належить квартира АДРЕСА_1 .
Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно з ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Тобто, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 322 ЦК України).
Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені цивільним законодавством.
Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ від 24 січня 2006 року №45, власники квартир зобов'язані використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.
З матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 04.07.1997 року органом приватизації Боярської міської ради згідно з розпорядженням від 04.07.1997 року №112.
09.07.2022 року сталось затоплення квартири ОСОБА_1 .
Актом залиття від 14.07.2022 року підтверджено затоплення квартири АДРЕСА_1 в результаті зриву сифону у ванній кімнаті в кв. АДРЕСА_2 .
Для визначення розміру збитків, позивачка звернулась до ТОВ “ЕКО РЕМБУД» для визначення вартості ремонтних робіт для відновлення стану квартири позивачки, який був до її затоплення. На підставі розрахунку вартість ремонтних робіт становить 20 949,65 грн. За проведення огляду та визначення вартості ремонтних робі позивачкою було сплачено 500,00 грн.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі У ч. 2 цієї статті зазначається, що збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Так, відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
У зазначеній нормі права, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних (позадоговірних) зобов'язань, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Шкода це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки завдана шкода (реальна шкода та упущена вигода) відшкодовується в повному обсязі.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідачів покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Позивачем на підтвердження факту залиття належної їй квартири з вини відповідача та розміру завданої шкоди були надані письмові докази, а саме: Акт про затоплення від 14.07.2022, калькуляція на виконання ремонтних робіт ТОВ “Еко Рембуд» від 05.08.2022 р, копія листа ТОВ “Еко Рембуд» від 05.08.2022р.
Вказані докази у суду не викликають сумнівів щодо їх правильності. Відповідачі жодних доказів на спростування вищевказаних доводів не надали, не заявили клопотань про їх витребування, у разі складнощів в їх отриманні.
Оскільки, позивач довів завдану йому шкоду, протиправність дій відповідачів, причинний зв'язок між ними, що призвело до залиття квартири АДРЕСА_1 , суд вважає, що завдані позивачу збитки підлягають відшкодуванню відповідачів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду у розмірі 20949,65 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень 65 коп.) та вартість проведення огляду та визначення вартості ремонтних робіт у розмірі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 коп.).
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Інформація про відповідача 1: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Інформація про відповідача 2: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 10 жовтня 2024 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ