Справа № 357/14450/24
1-кс/357/2345/24
07 жовтня 2024 року Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Біла Церква Київської області, громадянина України, освіта середня, не працює, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України,
у кримінальному провадженні № 12024111030003237, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2024,
1. До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
1.1. В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, 05.10.2024, близько о 17 годині 20 хвилин, у ОСОБА_5 , який перебував поблизу магазину «Маренго» за адресою: АДРЕСА_2 , будучи обуреним поведінкою ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник умисел на спричинення останньому тілесних ушкоджень.
1.2. Надалі ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по вул. Чорних Запорожців (Леваневського), 47/1 в м. Біла Церква, ОСОБА_5 умисно наніс один удар долонею лівої руки по правій стороні обличчя ОСОБА_8 , в результаті чого ОСОБА_7 впав на асфальтне покриття. Вказаними умисними діями ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно мозкової травми, перелому кісток основи черепу, забій головного мозку тяжкого ступеню, травматичний субарахноїдальний крововилив, плащевидна субдуральна гематома праворуч, які відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
1.3. Ґрунтуючись на цих обставинах, слідчий зазначає про наявність ознак кримінального правопорушення, а саме нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечному для життя в момент заподіяння, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
1.4. В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_5 під вартою слідчий у клопотанні зазначає про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, ризику незаконно впливати на свідків, ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
1.5. Неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів обґрунтовує неможливістю запобігання наведеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів та виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків.
1.6. В підтвердження того, що підозрюваному надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, до клопотання долучена розписка підозрюваного. Згідно з нею, ОСОБА_5 отримав ці документи 06.10.2024.
2. В судовому засіданні сторони кримінального провадження висловили такі позиції:
2.1. Прокурор підтримав доводи клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Деталізував обставини, викладені у клопотанні. Додатково зауважив, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти заявленим ризикам кримінального провадження.
2.2. Захисник проти задоволення клопотання заперечував. Зауважив, що наразі не підтверджено ступінь тяжкості отриманих ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, а також не встановлений механізм їх утворення і відповідно причинно-наслідковий зв'язок з діями підозрюваного. Також додав, що ОСОБА_5 має тісні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, неповнолітню дитину на утриманні, відтак вважає, що забезпечити дієвість кримінального провадження та виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків може запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби. Щодо заявлених прокурором ризиків вважає, що ризик впливу на потерпілого та свідка мінімальний, оскільки вони вже допитані і може бути нівельований шляхом заборони спілкування з ними. Також не вбачає підтвердженим ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний вже довгий час перебуває не в місцях позбавлення волі та інших кримінальних правопорушень не вчиняв. Натомість в цьому випадку він наніс лише один удар та не мав умислу на завдання тяжких тілесних ушкоджень.
2.3. Підозрюваний підтримав позицію свого захисника. Додатково повідомив, що не покидав місце події, допоміг завантажити ОСОБА_7 до машини швидкої екстреної допомоги, і тільки потім пішов додому. Однак на першу вимогу працівників поліції прийшов у визначене ними місце, де і був затриманий. Підтвердив, що наніс один удар потерпілому в обличчя, однак травму він отримав від падіння та забиття голови об асфальт.
3. Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.1. У відповідності до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
3.1.1. З аналізу зазначених норм слідує, що запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 КПК України повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).
Як підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.10.2024, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024111030003237 розпочате 05.10.2024.
ОСОБА_5 06.10.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що підтверджується письмовим повідомленням про підозру з відміткою ОСОБА_5 про її отримання в цей же день. Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_5 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
3.1.2. Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкція ч. 1 ст. 121 КК України передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Отже, виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 121 КК України, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.
3.1.3. Водночас, на підставі ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінальним провадження.
3.1.4. Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, стаття 178 КПК України закріплює перелік обставин, які на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, повинні бути оцінені в сукупності.
3.1.5. Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:
- чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;
- чи наявні ризики кримінального провадження;
- чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам;
- індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України.
За таких умов слідчому судді належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.
3.2. Щодо обґрунтованості підозри:
3.2.1. Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
3.2.2. В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, чи такого, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя
3.2.3. Як вбачається зі змісту клопотання та підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.10.2024, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024111030003237 здійснюється за фактом нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
3.2.4. Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими матеріалами кримінального провадження формує у слідчого судді внутрішнє переконання про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
3.2.5. Так, відповідно до відомостей, що містяться в рапортах чергових Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області 05.10.2024 на лінію 102 надійшло повідомлення про те, що поблизу магазину «Маренко» за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , на ґрунті непрязних відносин, умисно наніс один удар долонею лівої руки по правій стороні обличчя ОСОБА_8 , в результаті чого ОСОБА_7 впав на асфальтне покриття. Вказаними умисними діями ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно мозкової травми, перелому кісток основи черепу, забій головного мозку тяжкого ступеню, травматичний субарахноїдальний крововилив, плащевидна субдуральна гематома праворуч, які відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Потерпілого госпіталізовано до КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2».
3.2.6. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
3.2.7. Для визначення причетності ОСОБА_5 до події кримінального правопорушення слідчим суддею досліджено докази, надані сторонами, зокрема:
- протоколом огляду місця події від 05.10.2024, в якому наведений опис місця події та зафіксовані географічні координати;
- допитом свідка ОСОБА_9 від 05.10.2024, який повідомив про раптові виниклі неприязні відносини між ОСОБА_10 та підозрюваним ОСОБА_11 , в результаті чого ОСОБА_11 наніс удар долонею по обличчі ОСОБА_12 , від якого останній спав на асфальтне покриття;
- проведеним слідчим експериментом за участю свідка ОСОБА_9 від 06.10.2024, в ході якого проведення свідок ОСОБА_9 продемонстрував механізм отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_7 ;
- допитом потерпілого ОСОБА_7 та доданим до протоколу відеозаписом від 06.10.2024, який повідомив, що 05.10.2024 ОСОБА_11 наніс йому один удар по правій стороні обличчя, від чого останній впав на асфальтне покриття, вдарився головою та його було госпіталізовано до лікарні;
- допитом свідка ОСОБА_13 , лікаря-нейрохірурга КНП БМР «Білоцерківської міської лікарні № 2», який повідомив, що 05.10.2024 було госпіталізовано потерпілого ОСОБА_7 із діагнозом: відкрита черепно мозкова травма, перелом кісток основи черепу, забій головного мозку тяжкого ступеню, травматичний субарахноїдальний крововилив, плащевидна субдуральна гематома праворуч;
- повідомленням про підозру від 06.10.2024.
3.2.8. Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин цього клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, на цьому етапі досудового розслідування дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри. За результатом аналізу зазначених у п. 3.2.7 цієї ухвали відомостей у їх системному взаємозв'язку за стандартом «обґрунтованої підозри» можливо стверджувати про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення. Версія досудового розслідування про те, що підозрюваний наніс потерпілому удар, в результаті якого останній впав та отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних на даному етапі узгоджується з дослідженими матеріалами клопотання. Отже, підозра є обґрунтованою, вона ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із кримінальним правопорушенням, а під час розгляду клопотання не виникло будь-якого іншого розумного обґрунтування участі підозрюваного у подіях, про які йдеться, ніж та, щодо якої стверджує слідчий.
При цьому, на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей визначає лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом обґрунтованої підозри) для цілей застосування щодо неї запобіжного заходу. З цих підстав відхиляється твердження захисника про передчасну кваліфікацію кримінального правопорушення та відсутність необхідних експертиз. В цьому випадку має місце початкова стадія кримінального провадження, в якому застосовується стандарт визначення участі особи в інкримінованому кримінальному правопорушенні обґрунтована підозра, - а відповідні висновки щодо її наявності можуть кардинально змінитися протягом подальшого досудового розслідування у процесі отримання нової доказової інформації.
3.2.9. Також на цьому етапі провадження слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей лише визначає, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою (за стандартом обґрунтованої підозри) для застосування щодо неї запобіжного заходу.
3.3. Щодо ризиків кримінального провадження
3.3.1. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
3.3.2. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи
3.3.3. На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду,
- незаконного впливу на свідків та потерпілого,
- вчинення іншого кримінального правопорушення.
Заявлені ризики заслуговують на увагу.
3.3.4 ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 , однак у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є помірні соціальні зв'язки (хоча у підозрюваного є цивільна дружини та малолітня дитина, однак під час розгляду клопотання встановлено, що вони не проживають разом постійно), наявність постійного місця проживання, відсутність постійного місця роботи,.
Отже, надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим.
3.3.5. Також достатньо обґрунтованим є ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого. Показання свідків та потерпілого, на які посилається сторона обвинувачення, у цьому кримінальному провадженні, мають значення для цього кримінального провадження. Зокрема потерпілий та свідки можуть надати показання щодо безпосередніх обставин вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя відхиляє доводи захисника, що свідки та потерпілий вже допитані органом досудового розслідування, оскільки ризик незаконного впливу на інших осіб об'єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків та потерпілого, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
3.3.6. Щодо ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає, що він не є достатнім чином обґрунтований.
Як вбачається з досліджених матеріалів ОСОБА_5 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2019 (справа « 357/1784/19) визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України та йому призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. На момент засудження підозрюваному було 19 років, отже він ще не був остаточно сформованою особистістю.
Натомість, як вбачається з наданих стороною обвинувачення відомостей з інформаційно-пошукової системі МВС «Армор», можлива причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень фіксувалась у 2015, 2016, 2017 та 2019 роках. Натомість після відбування покарання у вигляді позбавлення волі, підозрюваний вчиняв лише незначні адміністративні правопорушення, в яких не вбачається системності та схильності до явної антисоціальної поведінки. Така тенденція свідчить саме на усвідомлення підозрюваним хибності його минулих вчинків та намагання виправити свою поведінку.
Відтак слідчий суддя вважає, що ризик вчинення інших кримінальних правопорушень не знайшов свого підтвердження під час розгляду клопотання.
3.3.7. З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим. Отже, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
3.4. Щодо індивідуальних обставин підозрюваного відповідно до ст. 178 КПК України
3.4.1. Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі перелічені в статті обставини.
3.4.2. Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу враховує такі обставини:
- надані відомості свідчать про вагомість на даному етапі наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України;
- інкримінований злочин КК України відноситься до тяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років;
- станом на сьогоднішній день ОСОБА_5 виповнилося 24 роки;
- відомостей про те, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки на території України, які б могли в повній мірі нівелювати встановлені ризики, не надані;
- відомостей про майновий стан підозрюваного слідчому судді не надано;
- постійне місце роботи відсутнє;
- має постійне місце проживання, де проживає з матір'ю та братом, також періодично проживає з цивільною дружиною та дитиною;
- підозрюваний ОСОБА_5 раніше притягався до кримінальної відповідальності.
3.5. Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу.
Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв'язку формують у слідчого судді переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.
Разом з тим, коли йдеться про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід також зважати на те, чи наявні у справі специфічні ознаки того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (напр. рішення у справі "Лабіта проти Італії" (Labita v. Italy), N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).
Частиною 1 ст. 176 КПК України закріплена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м'якого (особисте зобов'язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).
В цьому кримінальному провадженні на даному етапі слідчий суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки (з урахуванням відсутності потенційних поручителів) або застави, адже ці заходи пов'язані з вільним пересуванням підозрюваного, що не забезпечить нівелювання встановлених ризиків.
Разом з тим, тримання під вартою є виключним запобіжним заходом. Зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що не є найбільш суспільно небезпечним у градації тяжкості кримінальних правопорушень, враховуючи встановлення лише двох ризиків, слідчий суддя вважає, що домашній арешт, зокрема цілодобовий, який також пов'язаний з ізоляцією підозрюваного від суспільства, є достатнім та необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Крім того зазначений запобіжний захід буде балансоутворюючим фактором при виконанні завдань кримінального провадження - поєднання прав людини і інтересів суспільства в розслідуванні злочинів і здійсненні правосуддя.
Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчий у своєму клопотання обґрунтував тим, що він не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_5 , з огляду на наявність високого ступеню ризиків впливу на потерпілого, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також переховування від органів досудового розслідування та суду.
Водночас покладення на підозрюваного обов'язків утриматись від спілкування з підозрюваним та свідками, а також носити електронний засіб контролю, поєднані з забороною залишати йому місце проживання, можуть запобігти зазначеним ризикам.
Домашній арешт по встановленій ч. 1 ст. 176 КПК України ієрархії тяжкості запобіжних заходів передує триманню під вартою, а тому є достатньо суворим заходом. З урахуванням встановлених слідчим суддею обставин з покладенням на підозрюваного обов'язків, домашній арешт цілком забезпечує мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного обмеження свободи підозрюваного.
3.6. Щодо покладення обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України:
У зв'язку із обранням підозрюваному запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою та встановлення ризиків кримінального провадження (п. 3.3 цієї ухвали), слідчий суддя вважає за необхідне визначити обов'язки, про які зазначає слідчий у клопотанні, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першим викликом у визначений час та місце;
- не відлучатися із місця проживання без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування з будь-яких питань з потерпілим ОСОБА_7 , свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та іншими свідками у цьому кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
Частина 6 ст. 181 КПК України передбачає, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. А у відповідності до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. Разом з тим, відповідно до приписів п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Тому строк домашнього арешту та дії покладених на нього обов'язків встановлюється слідчим суддею в межах строку досудового розслідування - до 06.12.2024.
4. Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 195, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
1. Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу задовольнити частково.
2. Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Біла Церква Київської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
3. Заборонити підозрюваному ОСОБА_5 залишати місце проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та прослідування до укриття (захисних споруд цивільного захисту).
4. Покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першим викликом у визначений час та місце;
- не відлучатися із місця проживання без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування з будь-яких питань з потерпілим ОСОБА_7 , свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та іншими свідками у цьому кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
5. Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
6. Ухвалу направити на виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
7. Строк дії цієї ухвали встановити до 06.12.2024 включно.
8. На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.
9. Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
10. Повний текст ухвали оголошений 10.10.2024.
Слідчий суддяОСОБА_15