Справа № 293/1184/24
Провадження № 2/293/506/2024
10 жовтня 2024 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.
за участі секретаря судового засідання Мудрик В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за договором
Процесуальні дії по справі:
Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до змісту якого просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" заборгованість за договором № 34704-01/2024 від 23.01.2024 у розмірі 40000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання фінансового кредиту № 34704-01/2024 від 23.01.2024.
13.08.2024 суд у порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України сформував запит в ЄСІТС "Електронний суд", та отримав відповідь з ЄДДР № 734588 від 12.08.2024 щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 15.08.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Розгляд справи по суті суд призначив на 18.09.2024.
Ухвалою від 18.09.2024, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 18.09.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 10.10.2024 за клопотанням відповідача.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання фінансового кредиту №34704-01/2024 від 23.01.2024 (далі - договір, кредитний договір), укладеного між ТОВ "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 (відповідач).
Позивач вказує, що внасдідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань з поверення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за крединим договором в загальному розмірі 40 000 гривень, з яких:
заборгованість за основним зобов'язанням - 10 000 грн;
заборгованість за нарахованими процентами - 30 000 грн.
29.05.2024 між ТОВ "Аванс Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" укладено договір факторингу № 29052024, відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договрорами до позичальників, в тому числі за договором №34704-01/2024.
Отже позивач доводить, що наділений правом грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту №34704-01/2024 від 23.01.2024 в сумі 40 000 грн.
Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов'язання та заборгованість за кредитом не погасила.
З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.
У судове засідання сторони не з'явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.
Позивач повноважного представника у судове засідання не направив. Одночасно у змісті позову просить справу розглядати у відсутності свого представника та не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочого рішення (а.с.4).
Відповідач у судове засідання від 10.10.2024 не з'явилась, подала заяву про розгляд справи юез її участі.
09.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого просить відмовити в позові в частині стягнення витрат на правову допомогу.
Заперечуючи проти позову у цій частині вказує на відсутність детального опису виконаної роботи адвокатом для обгунтування розумності заявлених витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, позицію щодо виниклих спірних правовідносин сторонами висловлено у поданих ними заявах, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ст. 259 ЦПК України, рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
23.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту №34704-01/2024 (а.с.6-11).
Відповідно до п. 1.1. договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Сторони погодили, що кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 23.01.2024. Наданий кредит клієнт зобов'язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 21.05.2024 (п.1.2 договору).
Згідно з п. 1.3. договору, клієнт має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або кінцевого строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача.
За умовами договору тип процентної ставки: фіксована, процентна ставка становить 2.50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього договору (п. 1.4., п. 1.4.1. договору).
Сторони узгодили, що за користування кредитом товариством нараховуються виключно проценти, повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього договору. Порядок нарахування платежів за прострочення клієнтом виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за цим договором передбачено в п.5.3. цього договору (п. 3.1. договору).
Відповідно до п.5.3. договору у випадку прострочення клієнтом сплати кредиту та процентів відповідно до термінів встановлених в графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді пені в мірі 0,2 % від суми заборгованості за кожний день прострочення з урахуванням обмежень встановленим чинним законодавством України. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій, пеня протягом періоду мораторію чи заборони не нараховується та відновлюється після їх скасувань. У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту. У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру половини суми кредиту.
Згідно з п. 3.2. договору, сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 7.6. договору, підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства, розміщених на вебсайті товариства
Відповідно до графіку платежів, що є додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту №34704-01/2024 визначено дату видачі кредиту - 23.01.2024, дату кожного наступного платежу з кінцевою датою повернення кредиту - 21.05.2024, кількість днів у розрахунковому періоді - 30; сума кредиту - 10000 грн, процент за користування кредитом - 7500,00/ усього разом - 30 000, реальна річна процентна ставка, % - 101094,05, загальна вартість кредиту - 40 000 грн (а.с.12).
За змістом заявки-анкети клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ "Аванс Кредит" від 23.01.2024 ОСОБА_1 ознайомлена з Правилами надання фінансових кредитів ТОВ "Аванс Кредит" та надала свої персональні дані в тому числі номер картки для зарахування кредитних коштів (а.с.13-14).
Згідно із паспортом споживчого кредиту визначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту (а.с.14-16).
Відповідно до наданого позивачем листа ТОВ "Універсальні платіжні рішення", що надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків відповідно до умов договору на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 12.01.2022, на платіжну картку клієнта 23.01.2024 09:05:02 перераховано кошти в розмірі 10 000 гривень, номер транзакції в системі іPay.ua -334658560, призначення платежу - зарахування 10 000 грн на картку НОМЕР_1 (а.с.17).
Згідно із довідкою про ідентифікацію, виданої ТОВ "Аванс Кредит" (первісний кредитор), товариство підтверджує видачу на банківські картки клієнтів онлайн-позик, зокрема, надання позики ОСОБА_1 за договром № 34704-01/2024 за номером транзакції 334658560 (а.с.17-18).
Згідно із розрахунком заборгованості сформованого ТОВ "Аванс Кредит" (первісний кредитор) заборгованість ОСОБА_1 станом на 29.05.2024 за кредитним договором становить 40 000 грн, з яких: 10 000 грн - тіло кредиту та 30 000 грн - проценти (а.с.19-20).
29.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" укладено договір факторингу №29052024, відповідно до якого ТОВ "Аванс Кредит" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором про надання фінансового кредиту №34704-01/2024 від 23.01.2024, що укладений між ТОВ "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 (а.с.23-24).
Про перехід та набуття таких прав вимоги заборгованості за кредитним договором до відповідача, окрім договору факторингу, позивач додає копію платіжної інструкції №422780417 від 30.05.2024 (а.с.24 зворотна сторона); копію акта приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді від 29.05.2024 до договору факторингу №29052024 від 29.05.2024; копію акта приймання-передачі реєстру боржників в письмовому вигляді від 29.05.2024 до договору факторингу №29052024 від 29.05.2024 (а.с.25), копію реєстру боржників до договору факторингу №29052024 від 29.05.2024 (а.с. 25-27, 28).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ТОВ «Факторинг Партнерс» за договором про надання фінансового кредиту №34704-01/2024 від 23.01.2024 заборгованість ОСОБА_1 станом на 21.07.2024 становить 40 000 гривень, з яких: з яких: 10 000 грн - тіло кредиту та 30 000 грн - проценти (а.с. 22).
Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, допустила прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №34704-01/2024 від 23.01.2024 у розмірі 40 000 гривень.
Оскільки, відповідач добровільно не погасила існуючу заборгованість ні перед первісним кредиторами, ні перед позивачем після набуття права вимоги останнім, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду з даним позовом.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, особою, яка набула таке право відновідно до договору про відступлення права вимоги.
Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов'язань із своєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариств відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі визнає та погоджується на запропоновані умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.
Отже, підписання договору про надання фінансового кредиту №34704-01/2024 від 23.01.2024 свідчить про те, що ОСОБА_1 (відповідач) всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні такого договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту №34704-01/2024 від 23.01.2024 підписання договору клієнтом відбувається шляхом накладення електронного підпису. Такий договір уважається укладеним з моменту його підписання електронним підписами сторін та його укладення відбувається згідно із Законом України «Про електронну комерцію» (п.п. 2.17, 2.18, п.7.1 договору).
Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Одже, кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідач з умовами кредитного договору була ознайомлена, підписала такий договір, однак умови договору виконувала не належним чином. Зворотного відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заявленої заборгованості.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується.
Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем право грошової вимоги заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №34704-01/2024 від 23.01.2024 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (позивач).
Розмір заявленої до стягнення заборгованості за договором підтверджується наданими суду розрахунками заборгованості за якими заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання фінансового кредиту №34704-01/2024 від 23.01.2024 з 29.05.2024 по 21.07.2024 становить у розмірі 40 000 гривень, з яких: 10 000 грн - тіло кредиту та 30 000 грн - проценти (а.с. 22).
На час розгляду справи судом, відповідач заборгованість перед позивачем не сплатила та відповідних доказів до суду не подала.
В ході вирішення спору відповідач, фактичних обставин справи не оспорила та правомірність розрахунку не спростувала, як і не надала свого розрахунку заборгованості.
З урахуванням наведених норм закону та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, розрахунок вимог є арифметично вірним та таким, що ґрунтується на умовах договору та чинного законодавства, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат
У порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.
Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 13 000 грн, суд зазначає таке.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі строна зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).
Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).
Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами, зокрема, можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.
Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору про надання правової допомоги №15-02/2024 від 15.02.2024 (а.с. 35-36), копію прайс-листа виду послуг та ціни роботи (а.с.36-37), копію платіжної інструкції №0446740000 від 15.07.2024 (а.с. 37 зворотна сторона), заявки на надання юридичної допомоги № №157 від 01.07.2024 (а.с.38), витяг з акту про надання юридичної допомоги від 08.07.2024.
Таким чином, у справі, що розглядається позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги, а доводи відповідача про відсутність детального опису виконаної роботи спросовуються дослідженими вище доказами на підтвердження понесених витрат.
Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Заразом, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.
Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача є завищеним, позаяк заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 13 000 грн є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову. Водночас суд ураховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому засіданні.
Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви щодо стягнення понесених позивачем витрат за надання правової допомоги та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.
Керуючись ст.ст.5, 12, 13,79,81,91,141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 354,355 ЦПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (адреса: вул. Ґедройця Єжи, буд 6, офіс 521 м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 42640371)
- 10 000, 00 грн заборгованість за тілом кредиту;
- 30 000,00 грн заборгованість за процентами;
- 3028,00 грн судового збору;
- 2000,00 грн витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (адреса: вул. Ґедройця Єжи, буд 6, офіс 521 м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 42640371)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Суддя Людмила ЛОСЬ