04.10.2024 Справа №607/20779/24 Провадження №3/607/8706/2024
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Багрій Т.Я., розглянувши матеріали, які надійшли від Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №279618 від 14 вересня 2024 року зазначено, що: « ОСОБА_1 13 вересня 2024 року приблизно о 22 год. 30 хв., за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме висловлював словесні образи в її сторону, погрожував фізичною розправою, штовхав, шарпав та наніс декілька стусанів в область голови та обличчя. Вищевказані дії відбувались в присутності малолітньої доньки ОСОБА_3 , чим могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю, чим порушив п.2, п.3, п.14 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вини у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення не визнав, просить закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Фльорків О.В. в судовому засіданні просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, посилаючись на доводи, зазначені у письмовому поясненні. У вказаному поясненні ОСОБА_4 посилається на те, що ОСОБА_1 у долученому до протоколу письмовому поясненні зазначив, що останній дійсно близько 22:30 год. 13.09.2024 р. повернувся додому та знаходився на кухні, нікого, в тому числі своєї колишньої дружини ОСОБА_2 (котра була у себе в кімнаті), не зачіпаючи. В цей час на кухню забігла дружина, і з криками вхопила за голову кота, котрий лежав (спав) на підлозі в кухні, намагалася викинути його через вхідні двері в загальний коридор, на що ОСОБА_1 відреагував та вихопив кота з рук ОСОБА_2 , після чого остання накинулася на ОСОБА_1 з криками, погрозами та прокльонами, при цьому словесно ображала ОСОБА_1 та погрожувала останньому розправою. Наведені обставини вчинення ОСОБА_2 діянь психологічного характеру відносно ОСОБА_1 (образ, погроз) встановлені судовим рішенням - постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.09.2024 р. в справі №607/20776/24. Відтак, конфлікт ініційований саме ОСОБА_2 , у діях якої встановлено ознаки вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , натомість у останнього не було умислу (прямого чи непрямого) на вчинення дій фізичного чи психологічного характеру з метою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю ОСОБА_2 , та дії ОСОБА_1 зумовлені агресивною та протиправною поведінкою ОСОБА_2 , а також необхідністю запобігання жорстокому поводженню із тваринами з боку останньої. Крім того, посилається на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КпАП України об'єктивною стороною правопорушення є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до пунктів 3, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року (далі Закон) домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Таким чином Законом встановлено, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Отже, домашнє насильство є правопорушенням із матеріальним складом, обов'язковою ознакою якого є настання відповідних суспільно-небезпечних наслідків у виді шкоди фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого або реальної можливості заподіяння такої шкоди, тобто такої, що об'єктивно могла настати, але не настала через незалежні від волі кривдника обставини.
За своїм змістом домашнє насильство, як адміністративне правопорушення, полягає в тому, що особа, яка чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права й свободи. Тоді як ситуація, в якій кожна із сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій це конфлікт.
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, до матеріалів справи долучено: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 279618 від 14.09.2024 року; рапорт старшого інспектора чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Кульпа С.Г. від 13.09.2024 року; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13 вересня 2024 року; письмові пояснення ОСОБА_2 від 13.09.2024 року; письмові пояснення ОСОБА_1 від 13.09.2024 року; копії ТЗПСК №333814 та №333813 від 14 вересня 2024 року.
У заяві та письмовому поясненні від 13 вересня 2024 року потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що її колишній чоловік ОСОБА_2 вчинив відносно неї домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, у присутності малолітньої дочки ОСОБА_3 . При цьому, письмових пояснень ОСОБА_3 до матеріалів справи не долучено. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №279618 від 14 вересня 2024 року, також відсутні відомості про будь-яких свідків у графі «Свідки».
Жодних інших доказів, окрім заяви та письмового пояснення потерпілої ОСОБА_2 , які б поза розумним сумнівом спростовували пояснення ОСОБА_1 та підтверджували відомості вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано.
Долучений до матеріалів справи рапорт працівника поліції, який не містить фактичних даних на основі яких може бути встановлено наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в силу положень ст.251 КУпАП не може бути доказом по даній справі. При цьому, зі змісту рапорту старшого інспектора чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Кульпа С.Г. від 13.09.2024 року, вбачається, що працівники поліції прибули на місце події для відібрання пояснень та оформлення адміністративних матеріалів, тобто вони не були очевидцями конфлікту.
У письмовому поясненні від 13 вересня 2024 року ОСОБА_1 категорично заперечив факт вчинення домашнього насильства фізичного чи психологічного характеру щодо ОСОБА_2 У поясненні він зазначив, що приблизно о 22:30 год. 13.09.2024 р. повернувся додому та знаходився на кухні, нікого, в тому числі своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , не зачіпаючи. В цей час на кухню забігла дружина, і з криками вхопила за голову кота, намагалася викинути його через вхідні двері в загальний коридор, на що ОСОБА_1 відреагував та вихопив кота з рук ОСОБА_2 , після чого остання накинулася на ОСОБА_1 з криками, погрозами та прокльонами, при цьому словесно ображала ОСОБА_1 та погрожувала останньому розправою.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
У письмових поясненнях сторона захисту посилається на те, що конфлікт ініційований саме ОСОБА_2 , у діях якої встановлено ознаки вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , натомість у останнього не було умислу (прямого чи непрямого) на вчинення дій фізичного чи психологічного характеру з метою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю ОСОБА_2 , та дії ОСОБА_1 зумовлені агресивною та протиправною поведінкою ОСОБА_2 .
При цьому, слід зазначити, що домашнє насильство важливо відрізняти від конфліктних стосунків. Оскільки конфлікт це особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Відтак людина, що чинить домашнє насильство, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права й свободи, тоді як ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій це конфлікт.
Таким чином, словесні образи під час сварки, про які йдеться у протоколі про адміністративне правопорушення, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
В даному випадку мав місце конфлікт між колишнім подружжям, однак беручи до уваги вищевикладене не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону. Наявність між сторонами конфлікту у час зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення - 13 вересня 2024 року приблизно о 22 год. 30 хв., за адресою: вул.Ділова, 2а/56, м.Тернопіль, підтверджується відомостями зазначеними у постанові Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 вересня 2024 року (справа №607/20776/24).
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи зазначене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 173-2, 247, 268, 277, 287 КУпАП, суд -
постановив:
Провадження в адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяТ. Я. Багрій