Справа № 465/5591/24
Провадження № 2-а/127/249/24
"01" жовтня 2024 р.м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області, в складі:
головуючого судді Михайленка А.В.,
при секретарі Решкатюк Л.О.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до УПП у Вінницькій області ДПП про скасування постанови серії ЕНА № 2543115 від 05.07.2024 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП,-
До Вінницького міського суду Вінницької області 28.08.2024 року за підсудністю з Франківського районного суду м. Львова надійшла справа № 465/5591/24 за позовом ОСОБА_2 до УПП у Вінницькій області ДПП про скасування постанови серії ЕНА № 2543115 від 05.07.2024 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позов мотивовано тим, що постановою інспектора Тарасенка О.С. було притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач вважає, що вказана постанова підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що вказаного порушення останній не вчиняв, прилад вимірювання швидкості знаходився у руках та не був стаціонарно закріплений, працівниками поліції не забезпечено позивача адвокатом з безоплатної допомоги та відмовились обмежитись усним зауваженням.
Ухвалою суду від 11.09.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
16.09.2024 до суду надійшов відзив представника УПП у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції з додатками та диском.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.
Представник відповідача Ковальчук Д.О. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, оскільки постанова винесена на законних підставах.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених статтею 205 КАСУ.
Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи та відзиву, суд приходить до наступного висновку.
Зі змісту постанови серії ЕНА № 2543115 встановлено, що 05.07.2024 року о 15 год. 11 хв. водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом у населеному пункті - АДРЕСА_1 , позначеному дорожнім знаком 5.49 та перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 24 км/год., рухався з швидкістю 74 км/год, швидкість руху вимірювалась приладом Трукам, чим порушив п. 12.4. ПДР України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).
Так, відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 12.4 ПДР України передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті від 23 грудня 2005 року № 14, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до змісту постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом зі швидкістю 74 км/год., в межах населеного пункту при законодавчо допустимій швидкості у 50 км/год. Рухаючись із перевищенням дозволеної швидкості, він порушив Правила дорожнього руху, наражаючи інших учасників дорожнього руху на небезпеку.
Позивач зазначає, що постанова не відповідає дійсності, оскільки прилад вимірювання швидкості знаходився у руках та не був стаціонарно закріплений, працівниками поліції не забезпечено позивача адвокатом з безоплатної допомоги та останні могли обмежитись усним зауваженням, однак відмовились та склали постанову.
Доводи позивача стосовно того, що фіксування швидкості здійснювалось поліцейським, який тримав вимірювальний прилад в руках, що на його думку, є порушенням ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», суд вважає помилковими.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу +- 2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м. до 1200 м.
З відстані у 350-450 м. поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.
Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього, поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.
Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху не є обов'язковим.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому перемитру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Проте дана стаття відноситься до технічних приладів, які працюють в автоматичному режимі, в даному випадку технічний прилад TruCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів.
Порушення позивачем ПДР зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TruCam в ручному режимі, а не в автоматичному, тому вимоги ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не розповсюджуються на спірні відносини.
При цьому, приписи ч. 2 ст. 40 вказаного Закону щодо розміщення інформації на видному місці стосується лише розміщеної автоматичної фототехніки і відеотехніки.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі № 686/30567/20.
Щодо місця розташування дорожніх знаків, суд зазначає наступне.
Дорожні знаки встановлюються відповідно до приписів ПДР та повинні відповідати вимогам національного стандарту - ДСТУ 4100:2014.
Дорожній знак 5.76 «Автоматична відео фіксація порушення Правил дорожнього руху» інформує про можливість здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Дорожній знак 5.76 застосовується у випадку автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху, а прилад TruCam не відноситься до автоматичних.
Разом з тим, жодними положеннями КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», в тому числі, ч. 1 ст. 40 вказаного Закону, не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків.
Дорожній знак 5.76 «Автоматична відео фіксація порушення Правил дорожнього руху» ПДР України лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) електронних засобів. Він відноситься до категорії інформаційно-вказівних знаків.
В той же час, Закон України «Про Національну поліцію» не зобов'язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- відео фіксації порушень дорожнього руху.
Таким чином, обставини наявності чи відсутності вказаного дорожнього знаку жодним чином не свідчать про відсутність у позивача обов'язку дотримання запровадженого ПДР швидкісного режиму.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про помилковість доводів позивача про порушення відповідачем порядку використання вимірювача швидкості, оскільки законодавство не містить імперативних приписів стосовно стаціонарного розміщення приладу TruCam та здійснення фіксації таким приладом тільки в автоматичному режимі.
При цьому суд наголошує, що фіксування правопорушення проводилось не в автоматичному режимі.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1363 від 28.12.2011 року «Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» та відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», в якій визначено категорії осіб яким відповідно до цього Закону та інших Законів України надано право на безоплатну вторинну правову допомогу, вказаними нормативно-правовими актами не встановлено обов'язку співробітників поліції викликати особі яка притягається до адміністративної відповідальності у вказаній категорії справ адвоката (захисника).
Крім того, матеріалами справи не підтверджено, що відповідач якимось чином перешкоджав позивачу у користуванні своїми правами, у тому числі, не обмежував у праві отримувати правову допомогу.
Суд зазначає, що в контексті спірних правовідносин право на юридичну допомогу не є абсолютним, його реалізація вимагає вчинення певних дій з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки чинне адміністративне процесуальне законодавство не визначає обов'язковість участі адвоката чи іншого фахівця у галузі права в розгляді справи про адміністративне правопорушення вказаної категорії. Водночас, законодавець не обмежує вказану особу в способі отримання юридичної допомоги, як то особиста участь представника, консультація за допомогою телефону або іншого технічного засобу тощо.
Крім того, положення ст. ст. 278, 279 КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, на спірні правовідносини не поширюються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 527/2456/16-а.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач діяв у спосіб, передбачений законами України та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності. В той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
Зокрема, згідно з сталою практикою ЄСПЛ, незгода позивача з поставленим йому в провину порушенням ПДР України не звільняє його від обов'язку виконувати вимоги правил дорожнього руху.
Так у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач дійсно порушив Правила дорожнього руху України, які зафіксовані лазерним вимірювачем Trucam LTI 20/20 (серійний номер ТС000804). Працівником УПП у Вінницькій області, як уповноваженою особою Національної поліції, було правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КпАП України. При цьому, інспектор ОСОБА_3 з'ясував всі обставини та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно - правовими актами.
Зазначені обставини підтверджуються копією постанови серії ЕНА № 2543115 від 05.07.2024 року, роздруківкою фото з приладу ТruCam (серійний номер ТС000804), де зазначено, номер транспортного засобу, швидкість руху, місце та час правопорушення.
Щодо відеозаписів із нагрудних відеореєстраторів.
Відповідно до Наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису Розділу VIII. Загальний порядок зберігання та видачі відеозаписів: «Строк зберігання відеозаписів становить: з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА, -30 діб, та у зв'язку з наявною технічною можливістю строк збереження відеозаписів із нагрудних відеореєстраторів є обмеженим.»
Враховуючи, що подія правопорушення відбулась 05.07.2024, справа була передана за підсудністю з іншого суду та фактично на момент розгляду пройшло більше двох місяців, суд вважає, що вказані докази об'єктивно не можуть бути надані суду.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на вищенаведене, в судовому засіданні було встановлено, що дії відповідача, під час винесення постанови серії ЕНА № 2543115 від 05.07.2024 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП, були обґрунтованими, законними та правомірними, тобто підстави для її скасування відсутні.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що обставини викладені в позовній заяві є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 5, 6, 19, 77, 90, 159, 241-246, 268-272, 286, 293 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до УПП у Вінницькій області ДПП про скасування постанови серії ЕНА № 2543115 від 05.07.2024 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя