Провадження № 22-ц/803/8750/24 Справа № 185/6701/23 Суддя у 1-й інстанції - Левчук О.О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
09 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 185/6701/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2024 року,
встановив:
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в описовій частині ухвали.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, просить ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції постановив ухвалу про повернення його позовної заяви не врахувавши, що про витребування доказів він заявив відповідне клопотання, оскільки не може самостійно надати докази по цивільній справі. Крім того, посилається, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не зазначив причини, з якої він відмовляє у задоволенні його клопотання про витребування доказів. Зазначає, що його позовна заява стосується стягнення з відповідача грошових коштів згідно боргових розписок, тому вважає, що справу можливо розглянути і без відповідного витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, так як предметом розгляду у справі є дослідження боргових розписок, а не витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, яка подається до суду, визначені у статтях 175, 177 ЦПК України.
Відповідно ч. 1, 2 та 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'ять днів з дня вручення ухвали.
Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилаючись на те, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, оскільки до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору та не надано докази вчинення кримінального правопорушення відносно позивача з боку відповідачки.
01 липня 2024 року на виконання вказаної ухвали суду першої інстанції до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області позивачем надано клопотання, до якого додано копію пенсійного посвідчення позивача з якого вбачається, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності. Крім того, у вказаному клопотання позивач зазначивши про неможливість самостійно отримати докази, просить витребувати з Міністерства соціальної політики України інформацію щодо реєстрації відповідача як тимчасово переміщеної особи на території України; витребувати з ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області завірену копію витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014050380001267 від 19.09.2014 року за ч. 2 ст. 190 КК України; витребувати з ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області інформацію щодо осіб, яким пред'явлена підозра по кримінальному провадженню внесеному до єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014050380001267 від 19.09.2014 року за ч. 2 ст. 190 КК України; витребувати з ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області інформацію який процесуальний статус він ОСОБА_1 має по кримінальному провадженню внесеному до єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014050380001267 від 19.09.2014 року за ч. 2 ст. 190 КК України. (а.с. 77-78)
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу у зв'язку з тим, що у встановлений судом строк він не усунув недоліки позовної заяви, оскільки ним не надано витягу з ЄРДР належної якості, доказів звернення до поліції щодо отримання відповідної інформації та неможливість її отримання.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та приходить до висновку, що оскаржувана позивачем ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви є передчасною, оскільки позивачем у встановлений ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області 27 червня 2024 року строк для усунення недоліків було направлено до суду відповідне клопотання, до якого додано документ на підтвердження визнання позивача особою з інвалідністю ІІ групи та клопотання про витребування доказів.
Відповідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року та «Нун'єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ст. 13 та ст. 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
На стадії пред'явлення позовної заяви, вирішення питання про наявність/відсутність підстав для відкриття провадження у справі, суд першої інстанції перевіряє відповідність позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України, тобто перевіряє передумови права на пред'явлення позову особи та дотримання порядку її подання, та не вправі уточнювати, пропонувати позивачу надати докази, які на думку суду повинні міститись в матеріалах справи.
Отже, правова оцінка наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішені справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху (повернення позову).
Проте, повертаючи позовну заяву з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення заяви без руху, суд першої інстанції зазначеного до уваги не взяв, а отже, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення заяви.
ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Отже, у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав для повернення позовної заяви, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.
Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому, відповідно до положень статті 379 ЦПК України, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді:
Повний текст постанови складено 09 жовтня 2024 року.
Головуючий О.І. Корчиста