Справа № 161/17612/22 Провадження №11-кп/802/669/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
09 жовтня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12022030000000095 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2024 року щодо ОСОБА_7 ,
В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022030000000095, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.12.2022 у даному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд.
06 лютого 2024 року в судовому засіданні прокурором відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_6 подано письмове клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ..
В подальшому, ухвалами Луцького міськрайонного суду Волинської області, востаннє ухвалою суду від 17.09.2024, неодноразово надавався дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_7 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і оголошувався розшук останнього, а судове провадження було зупинено.
24 вересня 2024 року обвинуваченого ОСОБА_7 затримано та 25.09.2024 доставлено до суду, після чого судове провадження було відновлено.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2024 року клопотання прокурора задоволено, обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 22 листопада 2024 року включно, з можливістю внесення застави в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
В поданій апеляційній скарзі захисник вважає ухвалу суду необґрунтованою та незаконною. Вказує на те, що прокурор у клопотанні не навів достатніх підстав для його задоволення, а також на обґрунтування ризику, передбаченого ст.177 КПК України, лише формально перерахував положення кримінального процесуального закону. Просить ухвалу суду скасувати і постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу та просили скасувати ухвалу суду і застосувати щодо ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, прокурора, який заперечив доводи апеляційної скарги і просив ухвалу суду залишити без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Вимоги ст.177 КПК України регламентують, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_7 , міцності його соціальних зв'язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно обрав обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.
Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Судом першої інстанції у достатній мірі встановлені підстави для застосування виняткового запобіжного заходу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, ОСОБА_7 протягом тривалого часу уникав явки до суду, оголошувався у розшук, обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого корисливого злочину, санкція частини статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, зазначені обставини, характер правопорушення вказує на продовження існування визначених ризиків.
Тому, на переконання апеляційного суду, заявлені прокурором ризики існують.
Апеляційний суд вважає, що обираючи ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід, суд першої інстанції врахував як обставини, передбачені ст.184 КПК України, так і обставини, визначені ст.199 КПК України.
Тому, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який може продовжити переховуватися від органів досудового розслідування та суду, даних про неможливість його перебування в умовах СІЗО суду не надано (відповідна медична документація суду не надавалась), лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, на переконання суду апеляційної інстанції, зможе дієво забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: