Справа № 761/17624/24
Провадження № 1-кс/761/11665/2024
02 жовтня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту на майна, накладеного ухвалою слідчого судді слідчого судді Суворовського районного суду м.Одеси від 17.02.2023 у справі №523/2843/23 в кримінальному провадженні №12022162490000626,-
До Шевченківського районного суду м. Києва 11.05.2024 року надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту на майна, накладеного ухвалою слідчого судді слідчого судді Суворовського районного суду м.Одеси від 17.02.2023 у справі №523/2843/23 в кримінальному провадженні №12022162490000626, а саме: на автомобіль «Renault Samsung New SM6» VIN-код: НОМЕР_1 д.н. НОМЕР_2 .
В обґрунтування клопотання вказали, що постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 від 26.03.2024 слідчим другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022162490000626 від 30.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.
У даному кримінальному провадженні слідчим суддею Суворовського районного суду м. Одеси ухвалою від 17.02.2023 з метою збереження предмету злочину накладено арешт, в тому числі на автомобіль «Renault Samsung New SM6» VIN-код: НОМЕР_1 д.н. НОМЕР_2 .
Зазначили, що вказаний транспортний засіб, вважався таким, що належить потерпілій та був предметом кримінально протиправних дій арешт і було накладено на вказане авто.
Разом з тим, згідно виданого на ім'я ОСОБА_4 інвойса №CIA-2201006694 від 22.06.2021 автомобіль ««Renault Samsung New SM6» VIN-код: НОМЕР_1 вважається придбаним за ціною 1925 доларів США.
Оформлення придбання вказаного транспортного засобу здійснено за документами на ОСОБА_4 . Саме вказана особа, згідно коносаменту, вважається ордерним отримувачем вантажу з вказаним транспортним засобом. Матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу заподіяння ОСОБА_4 будь якій особі, в тому числі державі матеріальної шкоди, що не створює підстав розглядати дане авто, як засіб забезпечення позовних вимог. Матеріали кримінального провадженні не містять жодних доказів, що вказане майно містить сліди злочину, з проводяться слідчих дій.
В судове засідання представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. На адресу суду направив клопотання про розгляд без його участі, клопотання підтримує.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями ч. 4 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Частиною 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим ТУ ДБР розташованого у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162490000626 від 30.07.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190 КК України.
Слідчим суддею Суворовського районного суду м. Одеси ухвалою від 17.02.2023 з метою збереження предмету злочину накладено арешт, в тому числі на автомобіль «Renault Samsung New SM6» VIN-код: НОМЕР_1 д.н. НОМЕР_2 .
Як убачається зі змісту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.02.2023 року, метою накладення арешту на майно є збереження речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки воно має ознаки доказів, та відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України. Слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України наклав арешт на вказаний транспортний засіб.
Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна не втратив свою актуальність. Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022162490000626 від 30.07.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190 КК України, триває, здійснюються слідчі (розшукові) дії з метою виконання завдань, встановлених ст. 2 КПК України.
У той же час, на переконання слідчого судді, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не наділений процесуальними повноваженнями вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких і є накладення арешту на майно.
Крім того, необхідно вказати, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.08.2024 року вже приймалося рішення по аналогічному клопотанню, заявленому з аналогічних підстав.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи те, що слідчим суддею не встановлено будь-яких нових обставин та доводів, яких не існувало на час накладення арешту на майно, за яких би на даний час відпала потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження або ж було встановлено, що арешт накладено необґрунтовано, слідчий суддя не знаходить достатніх підстав за наведених обставин для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м.Одеси від 17.02.2023 у справі №523/2843/23 в кримінальному провадженні №12022162490000626.
Керуючись ст.ст. 98, 131-132, 170, 173-174, 309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту на майна, накладеного ухвалою слідчого судді слідчого судді Суворовського районного суду м.Одеси від 17.02.2023 у справі №523/2843/23 в кримінальному провадженні №12022162490000626 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1