СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/18255/24
пр. № 2/759/5579/24
09 жовтня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду із позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором 3 6657944 від 13.05.2023 року в сумі 26 915,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.05.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електроннийдоговір про надання споживчого кредиту № 6657944, відповідно до якого відповідачу були надані кошти в позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, в сумі 10 000,00 грн. строком на 350 днів шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання виконало в повному обсязі, однак відповідач свої зобов'язання перед товариством не виконав.
14.02.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 14.02/24-Ф, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги, зокрема, до відповідача.
Сума заборгованості відповідача становить 26 915,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 16 915,00 грн., заборгованість за комісією - 0,00 грн.
Вказує, що товариством було направлено відповідачу письмову претензію щодо добровільного врегулювання спору та надано термін для погашення заборгованості, однак, відповідачем вказана претензія була проігнорована - заборгованість станом на дату звернення до суду не була погашена, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11.09.2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Постановлено повідомити відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розгляд даної справи шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, направив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового слухання шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, жодних заяв з процесуальних питань на адресу суду не направляв.
Актуальне зареєстроване місце проживання / останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача по справі встановити не вдалось.
Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв'язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем її реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк була повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про судове засідання, відзив на позовну заяву не подав, суд прийшов до висновку про можливість вирішення питання про стягнення заборгованості.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні не подавалися.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 13.05.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електроннийдоговір про надання споживчого кредиту № 6657944, відповідно до якого відповідачу були надані кошти в позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, в сумі 10 000,00 грн. строком на 350 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів (а.с. 13-19).
ТОВ «Авентус Україна» зі свого боку зобов'язання виконало, перерахувавши на картку відповідача кошти в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується відомостями ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 4216 від 29.02.2024 року (а.с. 20).
Судом встановлено, що договір між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі шляхом його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року № 127/33824/19.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено договір, за умовами якого останній отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений безпосередньо ним.
Договір від 13.05.2023 року було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Отже, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договірпро надання споживчого кредиту № 6657944, від 13.05.2023 року прирівнюється до укладених в письмовій формі.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що договірпро надання споживчого кредиту № 6657944 від 13.05.2023 року був підписаний позичальником ОСОБА_1 .
Крім того, договірпро надання споживчого кредиту № 6657944 від 13.05.2023 року відповідачем не оспорений.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Отже, суд встановив, що перед укладенням договору відповідач був ознайомлений з усіма їх умовами і погодився укласти договір саме на таких умовах, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 порушено умови укладеного ним договору, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 26 915,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 16 915,00 грн., заборгованість за комісією - 0,00 грн.
14.02.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 14.02/24-Ф, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги, зокрема, до відповідача (а.с. 29-35).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Презумпція правомірності Договору факторингу № 14.02/24-Ф відповідачем не спростована, відтак, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором у зобов'язанні.
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зареєстровано як юридична особа, про що свідчить виписка з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Свої зобов'язання зі сплати заборгованості ОСОБА_1 не виконав, кошти не повернув. Доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надав.
Письмову претензію позивача щодо добровільного врегулювання спору проігнорував (а.с. 36).
Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного позивачем розміру заборгованості відповідач не надав.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 26 915,00 грн.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач надає суду платіжне доручення № 5425 від 27.08.2024 року, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило платіж у розмірі 2 422,40 грн. із призначенням платежу «… судовий збір за позовом до ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , Святошинський РС м. Києва…» (а.с. 54).
Зважаючи на те, що інших доказів на підтвердження судових витрат позивач не надає, суд розглядає питання щодо розподілу судових витрат у межах сплати судового збору.
Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження юридичної особи: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 3, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 6657944 від 13.05.2023 року в розмірі 26 915,00 грн. (двадцять шість тисяч дев'ятсот п'ятнадцять гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження юридичної особи: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 3, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «Креді Агріколь Банк») судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя Н.О. Горбенко