09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 604/911/24 пров. № А/857/21372/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.,
за участю секретаря судового засідання Прачук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 19 липня 2024 року (головуючий суддя Сидорак Г.Б., сел. Підволочиськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №2386730 від 14 червня 2024 року, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 19 липня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього рух, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2386730 від 14 червня 2024 року - скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП - закрито. У частині позовних вимог до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить скасувати таке та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі зазначає, що згідно оскаржуваної постанови 14 червня 2024 року позивач керуючи транспортним засобом RENAULT MASTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 в смт. Гримайлів, дорога 12002 водій керував ТЗ обладнаним засобом пасивної безпеки та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Під час зупинки ТЗ працівниками поліції було встановлено, що позивач не був пристебнутим ременем безпеки, про що йому було повідомлено. Після встановлення особи позивача, було розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, заслухано усні пояснення по факту вчиненого ним правопорушення, повідомлено, яка справа розглядається та що він буде притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Твердження позивача про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, в даному випадку є повністю безпідставними та спростовані відповідачем належними доказами.
Відповідно до п. 2.3.в. ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних асобів.
Позивачем не надано будь-яких належних та достовірних доказів, які б спростували факт викладений в оскаржуваній постанові та факт відсутності з його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Постанова за змістом відповідає приписам статті 283 КУпАП та фактичними даними, встановленими поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, яким керував позивач.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 р. N 580-УІП «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-V111) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30.06.93 р. № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. N 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР України).
Долучений ГУНП в Тернопільській області в якості доказу диск з відеозаписом обставин події був виготовлений у зв'язку із необхідністю надання інформації, яка має значення для розгляду справи, та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп'ютері в електронному вигляді як файли.
Таким чином, записані на оптичний диск - носій інформації електронні файли у вигляді відеозаписів є оригіналом (відображенням) електронного документу, а тому не потребують засвідчення їх ЕЦП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання ми технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відтак твердження позивача викладені у позові є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам та не підлягають до задоволення.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №2386730 від 14 червня 2024 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 гривень за те, що він 14 червня 2024 року о 07:25 год, в смт Гримайлів, дорога 12002, керував транспортним засобом марки «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в. ПДР України.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що частина п'ята статті 121 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 2.3 в) Правил дорожнього руху водій для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів. Однак, з долученого відеозапису неможливо встановити чи був транспортний засіб марки «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаний засобами пасивної безпеки та чи дійсно не використовував ремінь водій. Більше того, в постанові відсутні підписи ОСОБА_1 про те, що він ознайомлений з правами та зі змістом постанови, як і не зафіксовано належним чином, що позивач відмовився від її підписання чи отримання; відеозапис не містить жодного згадування про порушення правил використання засобів пасивної безпеки.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія судів, суд першої інстанції, правильно вказав, що на відеозаписі з місця зупинки ОСОБА_1 , розміщеному на диску поданому відповідачем, відсутній відеозапис, який би підтверджував, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи не пристебнутим ременем безпеки. Натомість, відеофіксація відображає рух автомобіля заднім ходом для паркування, поліцейський надає допомогу водію жестами та словами, надалі після повної зупинки автомобіля поліцейський відразу переходить до розмови з ОСОБА_1 про оформлення адміністративного матеріалу за ч.1 ст 130 КУпАП, при цьому не повідомляючи водія про те, що він порушив п.2.3.в. ПДР України, ч. 5 ст. 121 КУпАП та щодо нього буде винесено постанову.
Враховуючи вказане вище та положення ч. 2 ст. 77 КАС України, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд першої інстанції слушно зауважив, що у таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17.
З огляду на зазначене вище, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, оскільки відповідачем не надано, а судом не встановлено будь-яких доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Крім того, суд першої інстанції вірно вважав, що у задоволенні позовних вимог до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України слід відмовити, оскільки інспектор Романенко В.В., який виніс оскаржувану постанову, є службовою особою відділення поліції №3 (смт. Гусятин) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області.
Згідно п. 2. р. IV Наказу Національної поліції України від 06.11.2015 №73 «Про затвердження Положення про Департамент патрульної поліції», Департамент патрульної поліції та його підрозділи становлять єдину систему. Підрозділи Департаменту патрульної поліції, до яких належить й Управління патрульної поліції в Тернопільській області, підзвітні та підконтрольні Департаменту патрульної поліції.
Відтак, Управління патрульної поліції в Тернопільській області не є структурним підрозділом ГУНП в Тернопільській області, відповідно працівники УПП в Тернопільській області не перебувають у службових відносинах з ГУНП в області, а тому Департамент патрульної поліції Національної поліції України не є належним відповідачем у даній спірній ситуації, а таким являється ГУНП в Тернопільській області.
З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, 287, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області - залишити без задоволення, а рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 19 липня 2024 року по справі № 604/911/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді О. І. Мікула
А. Р. Курилець