08 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 464/3233/24 пров. № А/857/22756/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2024 року у справі за його позовом до інспектора взводу 2 роти 3 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Львівській області Херовича Остапа Романовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
суддя у І інстанції Ціпивко І.І.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 29 серпня 2024 року,
У травні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Коць Є.П. подав адміністративний позов до інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівської області ОСОБА_2 , у якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 1943907 від 19 квітня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2024 року у справі №464/3233/24 у задоволенні вказаного позову було відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позов заявлено до неналежного відповідача, а клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем до суду не надходило. Тому за відсутності згоди саме позивача на заміну відповідача суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстав його подання до неналежного відповідача.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем, який у своїй скарзі просив замінити неналежного відповідача, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове, яким задовольнити позов.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Вважає, що суд першої інстанції міг уникнути зайвого формалізму та ініціювати заміну неналежного відповідача.
Учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 він звернувся з адміністративним позовом до інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівської області Херовича О.Р., у якій просив скасувати винесену відповідачем постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 126 КУпАП.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною 1 статті 126 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції.
Працівники органів і підрозділів Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені органів Національної поліції і у випадку, що розглядається, не можуть виступати самостійними суб'єктами владних повноважень, тобто окремо від державного органу, посадовою особою якого вони є, виносячи одноособові рішення.
При цьому підстави та порядок заміни неналежної сторони у адміністративному процесі встановлено приписами статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами частини 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, оскільки за змістом цієї норми допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, то можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.
Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.
Позовна заява у цій справі подана від імені позивача ОСОБА_1 адвокатом Коць Є.П. до Сихівського районного суду м. Львова, яка ухвалю від 07 травня 2024 року була передана на розгляд Личаківського районного суду м. Львова за підсудністю.
Вказаний позов заявлено до інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівської області ОСОБА_2 .
Оцінюючи доводи апелянта про те, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача у справі, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що 09 червня 2017 року з'їздом адвокатів України були затверджені Правила адвокатської етики (далі - Правила), у преамбулі яких зазначено, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних професійних обов'язків адвоката.
Абзацом 2 статті 11 Правил встановлено, що адвокат зобов'язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.
Разом із тим, матеріали справи свідчать про те, що позов від імені ОСОБА_1 був поданий саме адвокатом Коць Є.П., а відтак її покликання на неспроможність позивача у справі визначити належного відповідача є надуманими, ставлять під сумнів її компетентність та не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2024 року у справі № 464/3233/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк
Постанова у повному обсязі складена 09 жовтня 2024 року.