08 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 159/3181/24 пров. № А/857/20278/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Матковської З.М., Гудима Л.Я.,
за участі секретаря судового засідання - Прачук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 червня 2024 року (суддя - Чалий А.В., м. Ковель) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 у травні 2024 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №1948501 від 19.04.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 червня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки стосовно того, яким саме державним стандартам не відповідають номерні знаки на авто позивача. Стосовно невідповідності номерних знаків транспортному засобу зазначив, що в електронній митній декларації, яка була надана поліцейському, є позначка «Видано номерний знак для разових поїздок №03СТ6188», тобто немає підстав вважати, що даний номерний знак не належить вказаному автомобілю.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 19.04.2024 поліцейським 1 роти 2 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області ДПП молодшим лейтенантом поліції Сорочуком С.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1948501 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, згідно якої 19.04.2024 о 14 год 19 хв в м. Ковель по вул. Тараса Шевченка, 97, водій керував транспортним засобом з номерним знаком затертим чи пошкодженим, що не відповідає вимогам ДСТУ 4278:2019. В ході перевірки документів було встановлено, що даний номерний знак не належить даному транспортному засобу, чим порушив вимоги п. 2.9 ПДР.
На підставі наведеного, до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190, 00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що доводи наведені у відзиві на позовну заяву, наданий до суду відеозапис спростовують доводи позивача та свідчать про порушення позивачем правил дорожнього руху і правомірність винесення оскаржуваної постанови.
Відповідно до статті 14 Закону України “Про дорожній рух» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух», встановлюється ПДР.
Згідно з пунктом 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Відповідно до п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 р. №1200 «Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери» на продані транспортні засоби, що перебували в користуванні і підлягають першій державній реєстрації в Україні, та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, суб'єкти господарювання, поставлені на облік у Головному сервісному центрі МВС, видають покупцеві примірник договору купівлі-продажу транспортного засобу, підписаного уповноваженою особою суб'єкта господарювання і скріпленого печаткою (за її наявності), акт огляду реалізованого транспортного засобу, акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, сертифікат відповідності, розрахунковий документ, який засвідчує факт купівлі транспортного засобу, та копію митної декларації. Якщо митне оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснювалося за електронною митною декларацією, суб'єкт господарювання вносить відомості про електронну митну декларацію до акта огляду реалізованого транспортного засобу.
У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб'єкта господарювання або уповноваженим дилером крім акта приймання-передачі підприємства-виробника покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.
Відповідно до п. 31 Постанови КМУ від 11.11.2009 № 1200, розрахунки за продані транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, проводяться в готівковій та/або безготівковій формі. Споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на суму здійсненої операції, який засвідчує факт купівлі транспортного засобу та його складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
Відповідно до п. 34 Постанови КМУ від 11.11.2009 №1200 у разі продажу транспортного засобу, що ввезений з-за кордону, суб'єкт господарювання видає споживачеві копію митної декларації. Якщо митне оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснювалося за електронною митною декларацією, суб'єкт господарювання вносить відомості про електронну митну декларацію до акта огляду реалізованого транспортного засобу.
На проданий транспортний засіб продавець зобов'язаний видати відповідно номерний знак для разових поїздок та номерний знак «Транзит», який зазначається в акті огляду реалізованого транспортного засобу та в акті приймання-передачі.
При перевірці у позивача ОСОБА_1 були відсутні договір купівлі-продажу транспортного засобу, акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, сертифікат відповідності, розрахунковий документ, який засвідчує факт купівлі транспортного засобу, а отже не можливо було встановити належність номерного знаку 03СТ6188 саме автомобілю марки «Volkswagen» моделі «E-Golf», кузов НОМЕР_1 . Жодного із вищезазначених документів не було надано позивачем і до матеріалів позовної заяви.
Крім того, номерні знаки автомобілів представляють металеві або пластикові пластини, прикріплені до транспортного засобу або причепа для її ідентифікації та приналежності. Реєстраційний ідентифікаційний номер - це цифровий або буквено- цифровий код, який є унікальним та ідентифікує транспортний засіб у базі даних органу, що видав документ.
Апеляційний суд також звертає увагу що в Україні діє ДСТУ 4278:2019 «Дорожній транспорт. ЗНАКИ НОМЕРНІ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ» розроблені Технічним комітетом стандартизації «Дорожній транспорт» (ТК 80), прийняті та є чинними. Стандарт установлює типи та основні розміри, вимоги до інформаційного змісту, правила застосування номерних знаків (далі - знаки) для: - транспортних засобів усіх типів, які призначено для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та підлягають державній реєстрації та обліку: автомобілів, автобусів, мопедів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, квадроциклів, трициклів та інших прирівняних до них транспортних засобів, самохідних машин, причепів та напівпричепів; - транспортних засобів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту; - транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування: великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів, тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів. Дозволено закріплювати на транспортні засоби знаки, виготовлені згідно з попереднім виданням цього стандарту.
Згідно з п. 2.9.в Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, відповідальність передбачена за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн.
Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 червня 2024 року в справі №159/3181/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді З. М. Матковська
Л. Я. Гудим
Повне судове рішення складено 08.10.24