про відмову у відкритті апеляційного провадження
09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13972/23 пров. № А/857/23921/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Бруновської Н. В.
суддів -Хобор Р. Б.
Шавеля Р. М.
перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі № 380/13972/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними,
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 01 жовтня 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд" ,що підтвержується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
Згідно з частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
На виконання вимог ухвали від 24.09.2024р скаржником подано заяву про поновлення строку звернення до суду апеляційної інстанції, яка обгрунтована тим, що копію повного тексту оскаржуваного судового рішення не отримано, а про існування такого апелянт дізнався лише з додаткового рішення суду від 02.09.2024р.
Однак, враховуючи те, що особою, яка подала апеляційну скаргу, подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з врахуванням вище наведених причин пропуску строку, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними та заява про поновлення строку апеляційного оскарження містить ідентичні підстави пропуску строку зазначені в апеляційній скарзі, яким суд апеляційної інстанції надав оцінку в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 24.09.2024. Отже, у відкритті апеляційного провадження у справі слід відмовити виходячи з того, що наведені підстави не є достатніми для поновлення строку звернення до суду апеляційної інстації.
Крім цього, необхідно зазначити, що відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року задоволено повністю адміністративний позов.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що за загальним правилом, обчислення строку здійснюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19: «…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду необхідно довести той факт, що особа не могла дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернулася за його захистом. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Із матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою від 26.06.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В межах наданого судом першої інстанції на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 53556 від 17.07.2023р, а отже апелянт був обізнаний про відкриття провадження у справі та про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, апелянт повинен був дізнався про порушення свого права, зокрема, наявність рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2024р, оскільки повинен був цікавитися станом розгляду справи, як суб'єкт владних повноважень який заперечував проти задововлення позовних вимог, а відповідно і повинен був вчинити активні дії щодо його оскарження.
Однак, відповідач проявив надмірне зволікання в отриманні такої копії.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що отримання 02.09.2024р копії додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2024р, не змінює момент, з якого відповідач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час з якого відповідач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що відповідач не був позбавлений права отримати копію оскаржуваного рішення та у діях апелянта прослідковується зволікання щодо оскарження рішення суду першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 2 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні Європейського суду з справ людини у справі Пономарьов проти України Суд зазначає, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
Апеляційний суд зазначає, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Стаття 45 КАС України встановлює, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Згідно частини 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом.
Однак, відповідачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищенаведене, оскільки мотиви заяви про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги аналогічні мотивам викладеним в апеляційній скарзі, скаржником не наведено інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, вимоги ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024р про залишення апеляційної скарги без руху не виконані, а тому, в силу приписів пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у цій справі.
Крім цього, в межах встановленого судом строку, апелянтом не усунуто недоліків апеляційної скарги, оскільки не надано доказів сплати судового збору в належному розмірі та на належні реквізити суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 КАС України, суд,-
Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 02 жовтня 2024 року
Відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 02 жовтня 2024 року.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі № 380/13972/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель