09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/6679/24 пров. № А/857/20283/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року в справі № 380/6679/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Сподарик Н.І.,
час ухвалення рішення - 15.07.2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області №134650013571 від 26.02.2024 про відмову щодо перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ ОСОБА_1 та перехід на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ з дня звернення із заявою від 30.01.2024 та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 29.01.2024 № 6 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державного службовця від 29.01.2024 №7, виданих департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №134650013571 від 26.02.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 04.07.2001 по 23.03.2022.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2024 про переведення з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за №3723-XII, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
Не погоджуючись з таким рішенням в його зобов'язальній частині, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове задоволення позову повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що наявні правові підстави для врахування поданих довідок про складові заробітної плати та призначення пенсійної виплати виходячи з таких. Вважає, що такі складені за формою постанови Правління ПФУ №1-3, тобто відповідають чинному законодавству, дефектів форми та змісту судовим розглядом не встановлено, відтак підлягають врахуванню для призначення пенсії.
Відповідачі подали до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловили незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду в частині відмовлених позовних вимог обґрунтованим та законним. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058).
30.01.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою щодо переведення її на пенсію державного службовця.
У відповідності до Порядку 22-1 підрозділом, відповідальним за розгляд заяви позивача від 30.01.2024 та винесення відповідного рішення було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
За результатами розгляду поданих документів управлінням було прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 26.02.2024 №134650013571.
У рішенні зазначено, що до 04.07.2001 посадові особи органів місцевого самоврядування були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Оскільки позивач працювала в Департаменті житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, яка є органом місцевого самоврядування, до стажу роботи на посадах, прирівняних до відповідних категорій посад державних службовців зарахований період роботи в установі з 31.05.1994 по 03.07.2001 - 7 років 1 місяць 3 дні, що не відповідає нормам п. 10 Прикінцевих положень Закону 889, тому відсутні підстави для призначення пенсії за віком як державному службовцю.
Позивач вважаючи оскаржуване рішення протиправним, звернулася з цим позовом до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що таким, по-перше, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 04.07.2001 по 23.03.2022. В цьому контексті апеляційний суд зазначає наступне.
До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.
Водночас з 01 травня 2016 року принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначаються Законом № 889-VIII.
При цьому пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону № 889-VIII залишено право осіб, що працювали та (або) продовжують працювати на посадах, що віднесені до посад державної служби, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у разі дотримання певних умов.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що особам, визначеним у пунктах 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII надано право вибору, на підставі якого закону їм має бути призначена пенсія.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01 грудня 2020 року у справі № 466/6057/17, від 16 грудня 2021 року у справі № 538/804/17, від 22 червня 2021 року у справі № 308/67/17, від 29 вересня 2022 року у справі № 234/6967/17 та від 29 листопада 2022 року у справі № 431/991/17.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічні положення закріплені у Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (далі - Порядок № 622).
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону № 3723-XII мали особи, які: а) досягли певного віку; б) мають передбачений законодавством страховий стаж; в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19.
При цьому пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283).
Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01 травня 2016 року стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII.
Водночас після 01 травня 2016 року у зв'язку із набранням чинності Законом № 889-VIII кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
Судова колегія зазначає, що вказаним Законом № 1058-IV визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Крім того, статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та зокрема зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Таким чином, для набуття права на призначення пенсії у відповідності до положень вказаного Закону передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу.
З огляду на це, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що положення вказаного закону, які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема також і держслужбовцям, врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу, оскільки вказаний Закон не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби.
Таким чином, аналізуючи вказані положення у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби.
Верховний Суд в постанові від 22 травня 2024 року в справі № 500/1404/23 наголосив, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV.
Колегія суддів наголошує, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022. КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.
При цьому апеляційний суд також зауважує, що наведене правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини третьої статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в України, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості, доступності та максимального застосування для всіх осіб.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла обґрунтованого переконання про те, що позивачці може бути зараховано стаж, набутий на посадах державної служби (або прирівняних до них посад) після 01 травня 2016 року, лише до страхового стажу, а не стажу державної служби, а тому висновок суду попередньої інстанції, який стосуються необхідності зарахування до спеціального стажу державної служби періоду роботи з 01 травня 2016 року до 23 березня 2022 року на відповідних посадах є необґрунтованими і суперечать положенням чинного законодавства.
Відтак рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
За змістом доводів та вимог позовної заяви та апеляційної скарги, позивачка просить перевести її з пенсії по віку за Законом № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Норми Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII, з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже колегія суддів звертає увагу на те, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивачка станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) посаду державної служби (або прирівняну до неї посаду) та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату.
Пунктом 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889 визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 № 283 (діяв до набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Згідно із пунктом 4 цього Порядку, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинності Законом України № 889-VIII) здійснюється згідно з Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок №283), який необхідно застосовувати у даному спорі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №735/939/17, від 11.04.2023 у справі №1.380.2019.003855.
Відповідно до зазначеного Порядку до стажу державної служби зараховується період роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних підрозділів, на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців, та на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до п'ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування належать посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.
До шостої категорії належать посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;
Так, відповідно до записів у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 , остання працювала в зазначені періоди на такий посадах:
- 01.07.1985 прийнята на посаду економіста відділу комунального господарства Львівського міськвиконкому по переводу з ПО «Полярон»;
- 30.12.1988 звільнено у зв?язку із переведенням в житлово - комунальне управління Львівського міськвиконкому.
- 02.01.1989 прийнята по переводу економістом управління житлово-комунального господарства Львівського міськвиконкому;
- 01.12.1989 переведена на посаду економіста ІІ - ї категорії;
- 01.09.1992 відповідно до рішення виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 13.08.1992 № 429 «Про реорганізацію управління житлово-комунального господарства міськвиконкому» звільнена з 01.09.1992 по переводу в управління комунального господарства міськвиконкому;
- 01.09.1992 прийнята по переводу на посаду економіста 1 - ї категорії економічного відділу управління комунального господарства міськвиконкому;
- 31.05. 1994 відповідно до Закону України «Про державну службу» прийняла присягу державного службовця. Займана посада економіста І- ї категорії віднесена до VI категорії посад з присвоєнням 12 рангу державного службовця;
- 01.09.1995 переведена до департаменту міського інженерного господарства міськвиконкому на посаду економіста І -ї категорії;
- 01.01.1999 присвоєно 11 ранг державного службовця;
- 14.08.2002 в зв?язку із припиненням діяльності департаментів і утворення виконавчих органів ради переведена на посаду економіста, спеціаліста 1-ї категорії економічного відділу управління;
- 01.01.2006 переведена на посаду економіста, головного спеціаліста економічного відділу управління;
- 04.01.2007 у зв?язку із реорганізацією виконавчих органів Львівської міської ради переведена на посаду головного спеціаліста, економіста відділу економіки, планування, ціноутворення та житлової політики департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради;
- 10.08.2018 переведена за її згодою на рівнозначну посаду головного спеціаліста відділу економіки, планування, ціноутворення та житлової політики управління економіки підприємств департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради;
- 23.03.2022 року звільнена з роботи згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Крім цього, судом встановлено, що 31.05.1994 позивачем складено присягу державного службовця. Розпорядженням Львівської міської ради народних депутатів від 27.05.1994 року її посаду віднесено до відповідної категорії посад держаних службовців, присвоєння їм рангів та прийняття присяги державного службовця. 04.07.2001 позивачем складено присягу посадової особи місцевого самоврядування.
Отже стаж позивачки, який підлягає зарахуванню до стажу державної служби на 01 травня 2016 року, становить 30 років 10 місяців 1 день.
Як вже було зазначено апеляційним судом, посада, яку займала позивачка станом на 01.05.2016 відноситься (прирівнюється) до посади державної служби.
При цьому, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент подання заяви про переведення на пенсію державного службовця від 30 січня 2024 року досягла пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV. Вимога наявності страхового стажу також дотримана позивачкою.
Зазначені обставини (щодо віку та страхового стажу) визнані й пенсійним органом, оскільки позивачці ще в 2021 році призначено пенсію за віком, про що видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_2 .
Оскільки на час звернення до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію держаного службовця відповідно до Закону № 3723-XII ОСОБА_1 досягнула 63-річного віку, мала страховий стаж понад 35 років, на день набрання чинності Законом № 889-VIII мала понад 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, колегія суддів констатує, що позивачка має право саме на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII (переведення на таку).
Апеляційний суд звертає увагу, що суд попередньої інстанції дійшов висновку про те, що в позивачки були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про держану службу», однак зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2024 про переведення з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за №3723-XII, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні. Проте, як встановлено вище, частина таких висновків є хибними.
Таким чином, враховуючи, що спірні правовідносини у цій справі стосуються права позивачки на переведення з одного виду пенсії на інший, колегія суддів вважає, що для належного захисту порушеного права позивача слід зобов'язати ГУ ПФУ перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII.
Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для зобов'язання відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ є підставними, а зазначена позовна вимога підлягає задоволенню.
Разом з цим, у справі, яка розглядається спір виник щодо права позивачки на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у сукупності із пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачкою.
Стосовно вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача здійснити розрахунок розміру пенсії з урахуванням розмірів складових заробітної плати, зазначених в довідках виданих Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №6 та№7 від 29.01.2024, колегія суддів зазначає, що відповідачем відомості, наведені у вказаних довідках не оцінювались, пенсія призначена та обрахована не була, а тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 19 грудня 2023 року в справі № 600/947/23-а.
Колегія суддів зазначає про те, що відмова відповідача була зумовлена виключно відсутністю в позивачки необхідного стажу державної служби.
Позовні вимоги про обрахунок пенсії з урахуванням конкретних довідок про складові заробітної плати в цілому є передчасним, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Подібно висловився касаційний суд в постанові від 12 вересня 2023 року в справі № 560/8328/22, хоч і відмовив в задоволенні цієї вимоги з дещо інших мотивів.
Доводи апеляційної скарги позивачки в цій частині є безпідставними.
Оскільки рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №134650013571 від 26.02.2024 відмовлено в переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно Закону України “Про державну службу» право на яку встановлено цим судовим розглядом, відтак таке підлягає скасуванню із зобов'язанням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.93 № 3723-XII "Про державну службу" починаючи з 30.01.2024 року.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає зміні в частині зобов'язання зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 04.07.2001 по 23.03.2022 та повторного розгляду заяви; в решті суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, правильно і повно встановив обставини справи, тому відповідно до ст.316 КАС України рішення суду в цій частині необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року в справі № 380/6679/24 змінити, виклавши абзаци третій та четвертий резолютивної частини рішення у такій редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу", починаючи з 30 січня 2024 року.».
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року в справі № 380/6679/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 09 жовтня 2024 року.