09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4031/24 пров. № А/857/21564/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року в справі № 300/4031/24 за адміністративним позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 75041,37 грн,-
суддя в 1-й інстанції - Матуляк Я.П.,
час ухвалення рішення - 22 липня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У травні 2024 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 75041,37 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 75 041 грн 37 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності порушення відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Зазначає скаржник про безпідставність та необґрунтованість проведеного розрахунку адміністративно-господарських санкції, оскільки в порушення вимог чинного законодавства попередньо не було проведено перевірку діяльності відповідача.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю склало розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (а.с.5) без дати та номера.
В розрахунку зазначено, що такий складено за 2023 рік.
Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, осіб - 16
Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб - 0
Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення),одиниць-1
Фонд оплати праці штатних працівників, грн - 1195283,49
Середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01), грн - 74705,22
Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03-02), одиниць - 0,00
Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05x06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 б, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2), грн - 74705,22.
Вказаний розрахунок 07 березня 2024 року розміщено в електронному кабінеті роботодавця - ФОП ОСОБА_1 , на порталі електронний послуг ПФУ, що підтверджується квитанцією (а.с.6).
Оскільки, відповідачем не сплачено в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції в розмірі 74 705,22 грн та пеню в розмірі 336,15 грн, тому позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що скільки відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2023 році осіб з інвалідністю та в строк до 15.04.2024 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції та пеню за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте ними, в розмірі 74 705,22 грн. та пені в розмірі 336,15 грн., то заявлений позов підлягає до задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Спірним питанням у цій справі є правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій (далі - АГС) за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами - далі Закон № 875-XII від 21.03.1991.
Згідно з ч.1 ст. 19 Закону №875-XII (тут і далі в редакції Закону № 2682-IX від 18.10.2022, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч.2 ст. 19 Закону №875-XII).
Відповідно до ч.ч. 12-13 ст.19 Закону №875-XII, фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Стаття 20 Закону №875-XII визначає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 ст. 20 Закону №875-XII).
Матеріалами справи стверджується, що Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю склало розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік щодо ФОП ОСОБА_1 та надіслало останньому в електронний кабінет роботодавця 07.03.2024.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд в постановах від 10 січня 2024 року в справі № 340/4174/23 та 17 квітня 2024 року в справі № 300/5834/23 зазначав про те, що розрахунок, створений на підставі інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, не є індивідуальним актом у розумінні КАС України, який може бути оскаржений до адміністративного суду, а законність такого розрахунку чи дій відповідача щодо його створення/надіслання, а також обчислення у ньому сум адміністративно-господарських санкцій не може бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Питання про виконання чи невиконання фізичною особою-підприємцем, який використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або про його вину/відсутність вини у невиконанні такого нормативу, може бути предметом правової оцінки у разі розгляду судом спору за позовом територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про примусове стягнення з нього нарахованих адміністративно-господарських санкцій.
Відтак перевірка дотримання роботодавцем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а також підставність здійснення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій є предметом судової оцінки в цій справі.
Апеляційний суд зазначає, що 06 листопада 2022 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» №2682-IX від 18 жовтня 2022 року, яким скасовано реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ.
Цим Законом були внесені і відповідні зміни до Закону №875-XII, зокрема стаття 19 була викладена в новій редакції.
Так, за приписами вищезгаданої статті, розрахунок АГС здійснюється територіальними відділами Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі. При цьому використовуються дані з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Колегія суддів зазначає, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону №875-XII.
Отже саме відомості з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (держателем якого є ПФУ) та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є основою для розрахунку АГС.
Колегія суддів констатує, що перевірка цих даних є необхідною умовою для підтвердження правильності розрахунку АГС та підставності їх стягнення.
Однак матеріали цієї адміністративної справи не містять даних з вищезазначених реєстрів, на підставі яких, за твердженням позивача, було розраховано спірні АГС, що унеможливлює перевірку адміністративним судом правильності їх визначення та нарахування пені.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак колегія суддів констатує, що позивачем, який є суб'єктом владних повноважень, не надано жодного доказу про штатну чисельність найманих робітників відповідача за 2023 рік, в тому числі у розрізі кожного місяця; про осіб з інвалідністю, що перебувають у трудових відносинах із суб'єктом господарювання; про кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих такими особами.
Отже позивач, обмежившись лише поданням самостійно складеного розрахунку АГС, крізь призму ст.77, 90 КАС України не довів достатніми доказами порушення відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а також підставність складення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій та правильність нарахування пені.
Колегія апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу, що отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення» затверджено, зокрема, Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 466 та № 553 від 02 червня 2023 року).
Цей Порядок визначає механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного статтею 19 Закону №875-XII.
Предметом проведення перевірки є виконання суб'єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування.
Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок, зокрема, за інформацією, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, наданою територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що отримана ним від Пенсійного фонду України в установленому порядку та за визначеною формою.
Однак в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до або після формування розрахунку, територіальному органу Держпраці повідомлялась інформація про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також докази того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.
Колегія суддів зазначає, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати посадовій особі Держпраці, її територіального органу для ознайомлення і перевірки такі документи: перелік підприємств, що увійшли до складу господарського об'єднання; витяг з Реєстру неприбуткових установ та організацій, видану контролюючим органом за основним місцем обліку неприбуткової організації; штатний розпис; особові картки, трудові книжки (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування осіб з інвалідністю, що перебувають у трудових відносинах із суб'єктом господарювання; інформацію про попит на робочу силу (вакансії) (форма № 3-ПН); звіти з праці (форма № 1-ПВ); копії документів, що підтверджують інвалідність працівників; накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, розірвання трудового договору, про відрядження, про відпустки осіб з інвалідністю тощо; трудові договори (контракти), укладені суб'єктом господарювання з особами з інвалідністю (у разі їх укладення в письмовій формі); табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості працівників і розрахунково-платіжні відомості (зведені); договори, що підтверджують розміщення на підприємстві громадської організації осіб з інвалідністю, яке входить до складу господарського об'єднання, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг); платіжні доручення за такими договорами, розрахунки витрат на виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг), що підтверджують безпосереднє виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг) підприємством громадської організації осіб з інвалідністю та включення до зазначених витрат заробітної плати осіб з інвалідністю, які працюють на відповідному підприємстві.
На переконання колегії суддів, саме зазначені відомості можуть додатково підтвердити, або спростувати порушення дотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, враховуючи те, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки Фонду.
Однак зазначені обставини справи залишилися поза увагою суду першої інстанції, що призвело до прийняття помилкового рішення у справі, яке підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року в справі № 300/4031/24 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 09 жовтня 2024 року.