08 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 609/961/24 пров. № А/857/22583/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Довгої О.І.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. на рішення Шумського районного суду Тернопільської обл. від 19.08.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (суддя суду І інстанції: Ковтунович О.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 30 хв. 19.08.2024р., м.Шумськ Тернопільської обл.; дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції: 19.08.2024р.),-
19.07.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 2586315 від 11.07.2024р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.; провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП закрити; вирішити питання про відшкодування судових витрат (а.с.2-7).
Рішенням Шумського районного суду Тернопільської обл. від 19.08.2024р. заявлений позов задоволено; скасовано постанову серії ЕНА № 2586315 від 11.07.2024р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.; закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління /ГУ/ Національної поліції /НП/ в Тернопільській обл. на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. (а.с.28-40).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ НП в Тернопільській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні заявленого позову (а.с.43-45).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на підтвердження скоєння позивачем правопорушення відповідач надав належні докази: відеозаписи з нагрудної камери та відеореєстратора службового автомобіля, на яких зафіксовано несправність світлових приладів причепу автомобіля позивача під час руху (не працював правий світловий покажчик повороту). В свою чергу, позивачем не надано будь-яких доказів на спростування доводів відповідача, не заявлено клопотання про заслуховування свідків тощо; натомість, останній наголошує на усуненні несправності причепу на місці події в присутності поліцейських.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи (в тому числі оглянувши представлені відеоматеріали) та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до постанови серії ЕНА № 2586315 від 11.07.2024р., винесеної інспектором СПД № 2 (м.Шумськ) Кременецького районного відділу поліції ГУ НП в Тернопільській обл. старшим лейтенантом поліції Грицаюком С.А., о 19 год. 39 хв. 11.09.2024р., позивач ОСОБА_1 керував на вул.Вілійській, 1 в м.Шумськ Тернопільської обл. легковим автомобілем марки «Фольксваген Пассат», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом ПГА1, державний номерний знак НОМЕР_2 , в якому не працював правий світловий покажчик повороту, чим порушив вимоги п.31.4.7 ПДР.
На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
До постанови додається відеофіксація з нагрудної боді-камери TekCAP (а.с.8).
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи, зокрема відеоматеріали на диску, які були долучені відповідачем, не містять доказів того, що ОСОБА_1 виїхав на транспортному засобі з вказаними несправностями. Заразом, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, повідомив, що перед виїздом автомобіль та причіп перебував у повній технічній справності, працювали всі зовнішні світлові прилади, в тому числі покажчики поворотів на причепі. Також із наданого позивачем диску із відеозйомки вбачається, що після зупинки працівниками поліції транспортного засобу, яким керував позивач, останній включив блок запалювання автомобіля та ввімкнув правий поворот, після чого виявилося, що всі світлові покажчики автомобіля та причепа знаходяться в справному стані.
Якщо технічний стан транспортного засобу, яким керував позивач, під час руху дійсно не відповідав правилам технічної експлуатації, рух на такому не заборонено, водночас водій зобов'язаний вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог п.п.9.9 і 9.11 ПДР України, а такі заходи водієм були вжитті.
Таким чином, працівниками поліції не надано позивачу можливості усунути несправність на місці та не доведено, що він експлуатував причіп з технічними несправностями та свідомо був обізнаний про ці несправності, умисно не вживав заходів для їх усунення.
Звідси, відповідач по справі не надав належних доказів в розумінні ст.251 КУпАП на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, яке виразилось у порушенні вимог пп.31.4.7 в ПДР України.
Колегія суддів вважає наведені висновки такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Згідно ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.31.4.7 ПДР, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р., забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, інші елементи конструкції:
а) немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду;
б) не працює звуковий сигнал;
в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.
г) не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, одометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла;
ґ) зруйновано корінний лист або центральний болт ресори;
д) зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги). Є люфти в з'єднаннях рами мотоцикла з рамою бокового причепа;
е) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики;
є) відсутні:
медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж;
знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі;
на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т - противідкотні упори (щонайменше два);
проблискові маячки оранжевого кольору на великовагових та великогабаритних транспортних засобах, на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м;
працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.
ж) відсутні ремені безпеки та підголовники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією;
з) ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі надриви на лямках;
и) на мотоциклі немає передбачених конструкцією дуг безпеки;
і) на мотоциклах і мопедах немає передбачених конструкцією підніжок, на сідлі - поперечних рукояток для пасажира;
ї) відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил.
Згідно вимог п.31.5 ПДР у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
Виявлена несправність покажчика повороту причепа не віднесена приписами п.31.6 ПДР до переліку випадків, коли подальший рух несправних транспортних засобів взагалі заборонено.
В силу приписів п.9.3 ПДР у разі відсутності або несправності світлових покажчиків повороту сигнали початку руху від правого краю проїзної частини, зупинки зліва, повороту ліворуч, розвороту або перестроювання на смугу руху ліворуч подаються лівою рукою, витягнутою вбік, або правою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору.
Сигнали початку руху від лівого краю проїзної частини, зупинки справа, повороту праворуч, перестроювання на смугу руху праворуч подаються правою рукою, витягнутою вбік, або лівою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору.
Отже, за наявності несправності покажчика повороту причепа не забороняється експлуатація такого транспортного засобу (причепа). Водночас, водій повинен вжити заходів для її усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог п.п.9.9 і 9.11 цих Правил.
В розглядуваній ситуації позивач керував транспортним засобом із причепом, в якому не працював правий покажчик повороту; вказана несправність не забороняла рух автомобіля взагалі (п.31.6 ПДР). Після зупинки поліцейськими позивач усунув вказану несправність.
Також відповідач не надав доказів умисної та тривалої експлуатації несправного причепу зі сторони ОСОБА_1 , який не вживав заходів для усунення цих несправностей.
Окрім цього, відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Спірна постанова серії ЕНА № 2586315 від 11.07.2024р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Зокрема, в складеній постанові не конкретизовано конкретні правила п.31.4.7 ПДР, порушення яких допустив позивач.
Виходячи із сукупності наведених обставин слідує, що в діях позивача є відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.121 КУпАП, оскільки відповідач не конкретизував, які саме правила п.31.4.7 ПДР були порушені ОСОБА_1 , не врахував приписи п.п.31.5, 31.6 ПДР, а також можливість руху транспортного засобу до місця стоянки або ремонту із дотриманням запобіжних заходів згідно п.п.9.9 і 9.11 цих Правил.
На підставі наведеного, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП.
Викладені доводи мають визначальне значення для вирішення спору, через що решта мотивів та аргументів сторін не розцінюються як такі, що спричиняють принциповий вплив на висновки апеляційного суду.
Відповідно до ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі наведеного, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та помилково накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Наведені вимоги в розглядуваному випадку судом дотримані, оскільки останнім прийнято рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Таким чином, заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Враховуючи результат апеляційного розгляду, відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ НП в Тернопільській обл.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ч.3 ст.268, ст.ст.271, 272, 286, 310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. на рішення Шумського районного суду Тернопільської обл. від 19.08.2024р. в адміністративній справі № 609/961/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Національної поліції в Тернопільській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
О. І. Довга
Дата складання повного тексту судового рішення: 09.10.2024р.