08 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3479/24 пров. № А/857/10424/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Чаплик І.Д., за правилами спрощеного позовного провадження у м.Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі -ГУ ПФУ у Львівській області, пенсійний орган, відповідач), в якому просив визнати протиправними дії ГУПФУ у Львівській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату йому пенсії відповідно до довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області №226-ДВ/5807 від 05.12.2023 про розмір грошового забезпечення з 01.01.2018 по 31.03.2019 та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії відповідно до довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області №226-ДВ/58 07 від 05.12.2023 про розмір грошового забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2018 по 31.03.2019 із врахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 адміністративний позов було задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що підстав для проведення перерахунку пенсії за вислугу років позивачу на підставі оновленої довідки немає, оскільки після скасування з 05.03.2019 Постанови №103 та на час розгляду адміністративної справи Урядом України не приймалось відповідного рішення про зміну грошового забезпечення військовослужбовців, що були б підставою для проведення перерахунку пенсії військовослужбовцям та не вносились зміни до Постанови №704, Головне управління не отримувало від ПФУ повідомлень про прийняття Кабінетом Міністрів України нових рішень щодо перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям. Отже, відсутні правові підстави для проведення відповідного перерахунку пенсії позивача.
Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що позивач перебуває на обліку в ГУПФУ у Львівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992.
На виконання постанови КМУ №103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 на умовах та в порядку, визначеному цією постановою.
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області на підставі заяви позивача відповідно до постанови КМУ №704 від 30.08.2017 з урахуванням правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19 надало довідку №226-ДВ/5807 від 05.12.2023 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019.
Згідно з оновленою довідкою №226-ДВ/5807 від 05.12.2023 грошове забезпечення позивача, яке підлягає врахуванню для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019, за посадою, відповідною (аналогічною) його останній штатній посаді - командир відділення 29 ДРПЧ 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Львівській області, складається із: посадового окладу в розмірі 3170 грн;окладу за військовим званням «прапорщик» в розмірі 950 грн;надбавки за вислугу років (40%) в розмірі 1854 грн;надбавки за особливості проходження служби (50%) в розмірі 2987 грн;премія (70%) в розмірі 2219 грн. Сумарне грошове забезпечення, розмір якого підлягає врахуванню при перерахунку пенсії згідно з оновленою довідкою, складає 11 180,00 грн.
Вказану довідку №226-ДВ/5807 від 05.12.2023 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області направило на адресу ГУ ПФУ у Львівській області листом для здійснення перерахунку, про що також повідомило позивача.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №380/3501/24 зобов'язано ГУПФУ у Львівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області №226-ДВ/58 07 від 05.12.2023, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови КМУ №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше проведених виплат.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.01.2018 на підставі оновленої довідки, проте листом №34600-36621/А-52/8-1300/23 від 28.12.2023 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії згідно з одержаною довідкою №226-ДВ/5807 від 05.12.2023 про розмір грошового забезпечення, оскільки Урядом не приймалось рішення про здійснення перерахунку пенсії колишнім військовослужбовцям.
Вважаючи бездіяльність пенсійного органу щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 по 31.03.2019 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення протиправними, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки необхідно здійснити з 01.01.2018, а не з моменту набрання 05.03.2019 законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі №826/3858/18, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові КАС ВС від 11.08.2023 за №380/103/22.
Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон №2262.
Згідно ч.3 ст.43 Закону №2262, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.4 ст.63 Закону №2262 (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 (далі - Закон №1774) (набрала чинності з 01.01.2017), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 10 Постанови №704 (у первинній редакції) передбачено, що постанова набирає чинності з 01.01.2018.
27.12.2017 Постановою №1052 були внесені зміни до п.10 Постанови №704, з урахуванням яких така набирає чинності з 01.01.2019.
21.02.2018 Постановою №103 повторно внесено зміни до п.10 Постанови №704, з урахуванням яких названа постанова №704 набирає чинності з 01.03.2018.
За приведених обставин, підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з 01.03.2018.
Разом з тим, відповідно до п.1 Постанови №103 вирішено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262 до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови №704.
Крім того, цією постановою також внесені зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008 (надалі - Порядок №45), пунктом 1 якого передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів.
За змістом п.2, 3 Порядку №45, Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, та надсилає відповідну інформацію Міноборони.
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Абзацом першим пункту 5 Порядку №45 (у редакції Постанови №103) визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними п.1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Питання правомірності неврахування у довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 додаткових складових (надбавок, доплат, підвищень та премії) було предметом судового розгляду по справі №520/2098/19, за результатами розгляду якої Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 дійшла висновку, що обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом №2262, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 по справі №913/204/18, від 10.03.2020 по справі №160/1088/19).
Отже, з урахуванням того, що Верховний Суд постановою від 12.11.2019 по справі №826/3858/18 встановив, що п.1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45 є протиправними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон №2262 (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.
Предметом цього спору є правовідносини щодо наявності підстав для перерахунку пенсії позивача за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 з урахуванням додаткових складових грошового забезпечення, які не були відображені у довідці про розмір його грошового забезпечення станом на 01.03.2018.
Вирішуючи вказаний спір, колегією суддів ураховано, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 по справі №520/2098/19 дійшла висновку, що обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом №2262, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту “законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.…».
Відповідно до ст.7 КАС, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, оскаржувані п.1, 2 Постанови №103 та зміни до п.5 і додатка 2 Порядку №45 є протиправними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.
Аналогічну правову позицію висловлювала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.01.2021 по зразковій справі №440/2722/20.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 по справі №913/204/18, від 10.03.2020 по справі №160/1088/19).
Така ж правова позиція була неодноразово викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10.02.2016 по справі №537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.
Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС України, а також того, що Верховний Суд постановою від 12.11.2019 по справі №826/3858/18 встановив, що п.1, 2 Постанови №103 та зміни до п.5 і додатка 2 Порядку №45 є протиправними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон №2262 (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 по справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суд, колегія суддів дійшла висновку, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Аналізуючи доводи відповідача з приводу того, що довідка про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 не зумовлює підстав для перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018, колегією суддів ураховано наступне.
У період з 01.01.2008 по 01.03.2018 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб визначалося постановою КМУ №1294 від 07.11.2007, яка набрала чинності 01.01.2008.
30.08.2017 КМУ прийняв Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років для військовослужбовців.
Пунктом 10 Постанови №704 (у первинній редакції) визначено, що постанова набирає чинності з 01.01.2018, однак 27.12.2017 Постановою КМУ №1052 внесено зміни до п.10 Постанови №704, з урахуванням яких Постанова №704 набирає чинності з 01.01.2019.
У подальшому 21.02.2018 Постановою №103 повторно внесено зміни до п.10 Постанови №704, з урахуванням яких така набирає чинності з 01.03.2018. Отже, фактичне підвищення посадових окладів згідно Постанови №704 військовослужбовців відбулося з 01.03.2018.
Підсумовуючи викладене, грошове забезпечення позивача у період з 01.01.2008 по 01.03.2018, визначалося з урахуванням схеми та розміру грошового забезпечення, визначеного Постановою №1294, а у період з 01.03.2018 по даний час за нормами Постанови №704.
Зі змісту позовних вимог слідує, що предметом спору є вимога щодо перерахунку та виплаті позивачу пенсії за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 відповідно до довідки ГУ ДСНС №226-ДВ/5807 від 05.12.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Дослідивши Довідку №226, колегією суддів установлено, що вказана довідка сформована станом на 05.03.2019 з урахуванням нових норм грошового забезпечення, запроваджених з 01.03.2018 Постановою №704.
Однак, як встановлено судом у період з 01.01.2018 по 01.03.2018, розмір грошового забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, визначався за нормами Постанови №1294.
Відтак, застосування грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача у період з 01.01.2018 по 31.03.2018 на підставі Довідки №226 (сформованої станом на 05.03.2019 з урахуванням нових норм грошового забезпечення, запроваджених з 01.03.2018 відповідно до Постанови №704, є безпідставним та таким, що суперечить Постанові №1294, яка визначала розміри грошового забезпечення військовослужбовців у названий період.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач має право на перерахунок пенсії з 01.01.2018 по 31.03.2018 з урахуванням додаткових складових грошового забезпечення, однак звертає увагу на те, що підставою для реалізації такого права буде довідка уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення станом на вказані дати з урахуванням додаткових його складових, яка сформована за нормами Постанови №1294.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо перерахунку пенсії з 01.01.2018 по 31.03.2018 на підставі Довідки №226.
Стосовно ж періоду з 01.04.2018 по 31.03.2019, то у вказаний період грошове забезпечення позивача визначається за нормами Постанови №704, яка є чинною і на час розгляду справи.
Таким чином, сформована на підставі Постанови №704 Довідка №226 є такою, що відображає розмір грошового забезпечення позивача, починаючи з моменту набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) по дату заявлену позивачем в адміністративному позові.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги за період 01.01.2018 по 31.03.2018 не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року по справі №380/3479/24 в частині задоволення позовних вимог за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2018 року скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині відмовити.
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року по справі №380/3479/24, а саме за період з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук