Головуючий суддя у першій інстанції: Баб'юк П.М.
09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/2424/24 пров. № А/857/19737/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі № 500/2424/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
19.04.2024р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у якому просив суд:
-визнати протиправними дії щодо зменшення розміру щомісячної грошової виплати та відмови у проведенні перерахунку та доплати до пенсії щомісячної грошової виплати у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року (із розрахунку на місяць) відповідно до Закону України від 27 липня 2022 року №2454-ІХ "Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян";
- зобов'язати здійснити з 10.01.2023р. перерахунок та доплату до пенсії щомісячної грошової виплати у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року (із розрахунку на місяць) відповідно до Закону України від 27 липня 2022 року №2454-1Х "Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян", з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.07.2024р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.07.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з 01.11.2014р. отримує пенсію в разі втрати годувальника - ОСОБА_2 , відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позивачу встановлено щомісячну грошову виплату для членів сімей загиблих (померлих) громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. Дана грошова виплата виплачується у 33,3% розмірі.
13.03.2024р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив здійснити перерахунок щомісячної грошової виплати відповідно до вимог Закону України "Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян" у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року (із розрахунку на місяць) та здійснити її доплату.
22.03.2024р за результатами розгляду вказаної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом №3251-3041/Г-02/8-1900/24 повідомив позивача про те, що крім нього пенсію у разі втрати годувальника отримують інші члени його сім'ї. Виплата встановлюється в розмірі мінімальної заробітної плати на всіх членів сім'ї та ділиться між ними порівну.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ст.41 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" видно, що пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім'ї, який має право на таку пенсію.
ч.1 ст.1 Закону України "Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян" передбачено, що цей Закон спрямований на створення належних умов для життєзабезпечення деяких категорій громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та членів сімей загиблих (померлих) громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, шляхом встановлення їм щомісячної грошової виплати.
ст.2 Закону України "Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян" встановлено, що до деяких категорій громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, належать особи, які брали безпосередню участь у захисті суверенітету та територіальної цілісності України та:
1) яким, починаючи з 2014 року, присвоєно звання Герой України з врученням ордену "Золота Зірка";
2) яких, починаючи з 2014 року, нагороджено орденом Богдана Хмельницького трьох ступенів;
3) яких, починаючи з 2014 року, нагороджено орденом "За мужність" трьох ступенів;
4) яких, починаючи з 2014 року, нагороджено орденом княгині Ольги трьох ступенів.
До членів сім'ї загиблих (померлих) громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на яких поширюється дія цього Закону, належать:
1) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті особи, яка мала особливі заслуги перед Україною), які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої освіти, а також закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим, за умови що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення закладів освіти, але не більше ніж до досягнення ними 23 років, а діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Дія цього Закону не поширюється на осіб, діяння (дії або бездіяльність) яких були прямо чи опосередковано спрямовані, сприяли та/або сприяють державі-агресору, його збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, порушенню прав та свобод людини і громадянина, норм міжнародного гуманітарного права та стосовно яких набрав законної сили обвинувальний вирок суду України у зв'язку із вчиненням ними злочину проти основ національної безпеки України, вчиненням або сприянням вчиненню терористичного акту, втягненням у вчинення терористичного акту, публічними закликами до вчинення терористичного акту, створенням терористичної групи чи терористичної організації, фінансуванням тероризму, вчиненням злочину у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військового злочину), злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
ст.4 Закону України "Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян" встановлено, що щомісячна грошова виплата виплачується з дня звернення за її призначенням:
1) особам, зазначеним у пункті 1 частини другої статті 2 цього Закону, - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня календарного року (із розрахунку на місяць);
2) особам, зазначеним у пункті 2 частини другої статті 2 цього Закону, - у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня календарного року (із розрахунку на місяць);
3) особам, зазначеним у пунктах 3 і 4 частини другої статті 2 цього Закону, - у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року (із розрахунку на місяць);
4) членам сімей, зазначеним у частині третій статті 2 цього Закону, - у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року (із розрахунку на місяць).
ч.1 ст.3 Закону України "Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян" встановлено, що щомісячна грошова виплата деяким категоріям громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (далі - щомісячна грошова виплата), - це гарантована державою щомісячна грошова виплата, яка призначається і виплачується особам відповідно до цього Закону.
Порядок призначення і виплати щомісячної грошової виплати та перелік документів, необхідних для її призначення, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати щомісячної грошової виплати деяким категоріям громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною і брали безпосередню участь у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, та членам сімей загиблих (померлих) громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 р. № 79 (далі - Порядок №79).
В п.10 Порядку №79 видно, що щомісячна грошова виплата призначається з дня звернення за її призначенням.
Згідно з п.12 Порядку №79 щомісячна грошова виплата виплачується за поточний місяць у грошовій формі.
Особам, які отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), щомісячна грошова виплата виплачується разом з пенсією (щомісячним довічним грошовим утриманням) загальною сумою шляхом включення до відомостей (списків) на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання).
З аналізу вищенаведеного слідує, що щомісячна грошова виплата встановлюється для кожної пенсії в разі втрати годувальника, яка призначена відповідно до ст. 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Водночас, колегія суддів звертає увагу пенсійного органу, що як під час розгляду заяви позивача так і при поданні апеляційної скарги, пенсійний орган, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував, з покликанням на положення чинного законодавства, правомірність встановлення розміру щомісячної грошової виплати пропорційно на кожного непрацездатного члена сім'ї, якому призначено зазначений вище вид пенсії.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області -залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі № 500/2424/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель