Справа № 600/7552/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
09 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про припинення нарахування страхових виплат на користь ОСОБА_1 з 01.08.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі сплати страхових виплат за період з 01.08.2022 по 01.04.2023 у сумі 97990 гривень.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.05.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.05.2024 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що застосування припинення страхових виплат на підстави п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XI (Закон № 1105-XIV) є неправомірним, оскільки відсутній факт залишення на постійне проживання за кордоном, відповідні документи для виїзду не оформлялись, виїзди за кордон у спірний період мають тимчасовий, періодичний характер і не є підставою для припинення виплат.
Також позивач зауважив, що відсутність законодавчого врегулювання не може слугувати підставою для порушення прав громадян та/ або відмови у відновленні таких прав, відшкодування виплат може відбуватися на основі судового рішення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказано на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не подало відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 20.08.2024 справу передано для розгляду головуючому судді Залімському І.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з квітня 2023 року як потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відповідно до Закону №1105-ХІV.
Бердянським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області прийнято постанову від 29.09.2022 про припинення потерпілому ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати в розмірі 12061,25 грн на підстави п. 1.12 Порядку призначення перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соцстрахування України від 19.07.2018 №11 (Порядок №11).
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 03.10.2023 позивачу повідомлено, що за даними Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області йому було припинено страхові виплати з 01.08.2022 та відбулось поновлення щомісячних страхових виплат з 01.04.2023 відповідно до поданої заяви від 17.04.2023, з урахуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Позивач звернувся 20.10.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо призначення та виплати щомісячної страхової виплати з 01.08.2022 по 31.03.2023. На вказане звернення, відповідачем складено лист від 03.11.2023, в якому повідомлено про відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів окремого порядку щодо виплати сум соціальних виплат за минулий період.
Постановою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 31.05.2023 поновлено потерпілому ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату у розмірі 13561,25 грн. Виплати призначено проводити безстроково з 01.04.2023.
Позивач вважає свої права порушеними у зв'язку із неотриманням страхових виплат за період з 01.08.2022 по 01.04.2023, а тому звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що припинення нарахування страхових виплат відбулось правомірно, а поновлення виплат відбулась з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, а саме з 01.04.2023.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Згідно із ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров'я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Встановлено, що нарахування страхових щомісячних виплат позивачу припинено за результатами превентивної верифікації страхових виплат, проведеної згідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» та за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо перетину ним державного кордону, на підставі п.1.12 Порядку №11.
Пунктом 9 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній на момент поновлення страхової виплати позивачу) встановлено, що особливості здійснення страхових виплат за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України.
За визначенням ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Згідно із приписами Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Вказаний Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Стаття 1 Закону України від 03.12.2019 №324-IX "Про верифікацію та моніторинг державних виплат» (далі - Закон №324-ІХ) визначає, верифікація це комплекс заходів направлених на: збір та перевірку достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат; виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних.
Відповідно до ст.10 Закону України №324-IX орган, що здійснює державні виплати, у разі звернення реципієнта за призначенням державних виплат формує запит в інформаційно-аналітичній платформі на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі, та в режимі реального часу отримує підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, або рекомендацію щодо проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності, за наявності в інформаційно-аналітичній платформі інформації, передбаченої статтею 13 цього Закону. У разі відсутності в інформаційно-аналітичній платформі інформації про реципієнта, передбаченої статтею 13 цього Закону, орган, що здійснює державні виплати, розглядає звернення реципієнта і призначає державні виплати відповідно до законодавства. Орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, веде облік запитів, сформованих відповідно до частини першої цієї статті, в інформаційно-аналітичній платформі.
Згідно із ст. 16 Закону України №324-IX за результатами верифікації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, надає органам, що здійснюють державні виплати, підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, під час здійснення превентивної верифікації або рекомендації щодо: 1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності; 2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати. Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання. За результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо: 1) призначення (перерахунку) державної виплати; 2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати; 4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати. Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат. У разі виявлення під час здійснення верифікації розбіжностей даних щодо реципієнтів у різних джерелах інформації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, інформує суб'єктів надання інформації, які є володільцями, розпорядниками та/або адміністраторами автоматизованих інформаційних систем, реєстрів, баз даних інформації про реципієнтів, про виявлені факти таких розбіжностей для вжиття заходів відповідно до законодавства. У разі виявлення недостовірної інформації, наданої реципієнтом, на підставі якої було призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, органи, що здійснюють державні виплати, надсилають таким реципієнтам вимогу щодо повернення неправомірно або надміру отриманої державної виплати. Орган, що здійснює державні виплати, за результатами опрацювання рекомендацій надає інформацію про прийняті рішення органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, протягом п'яти робочих днів з дня їх прийняття. У разі незгоди з рішенням, прийнятим органом, що здійснює державні виплати, реципієнт може оскаржити його у встановленому законом порядку. Спори в разі відмови реципієнтів добровільно повернути неправомірно отримані державні виплати вирішуються у судовому порядку. Центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері надання відповідних державних виплат, за погодженням з органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, затверджують порядки опрацювання рекомендацій за результатами проведення верифікації державних виплат.
Відповідно до положень абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам"призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та Пенсійного фонду України внутрішньо переміщеним особам, крім осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 269 та від 20.03.2022 № 332, (далі - внутрішньо переміщені особи) здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком.
Згідно із п.1.11 Порядку №11 страхова виплата припиняється у випадках, передбачених статтею 46 Закону, у разі смерті отримувача страхових виплат та у випадку неподання потерпілим Фонду щороку в грудні свідоцтва, яким засвідчується факт перебування його в живих, відповідно до Порядку здійснення страхових виплат, призначених у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 № 998 (Постанова № 998).
Відповідно до п. 1.12 Порядку №11 у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності призначеної страхової виплати. У разі підтвердження інформації щодо неправомірно призначеної виплати видається постанова про відмову у страховій виплаті. Якщо інформація Міністерства фінансів України не підтверджується, нарахування виплат відновлюється з моменту припинення.
Згідно із п. 1.5 Порядку №11 справа про страхові виплати потерпілого формується за бажанням потерпілого в управліннях (відділеннях) Фонду за місцем знаходженням страхувальника або за місцем його проживання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону № 1105-XIV застраховані особи зобов'язані своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Згідно із п. 3.2.5 Порядку №11 якщо страхові виплати було припинено відповідно до статті 46 Закону на весь час проживання потерпілого за кордоном, щомісячні страхові виплати поновлюються з дати реєстрації потерпілого в Україні, якщо інше не передбачено міждержавними угодами.
У паспорті громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , містяться відмітки про перетинання позивачем державного кордону, зокрема, виїзд - 18.07.2022, повернення - 02.03.2023.
Таким чином, на момент припинення виплати нарахування страхових виплат позивач перебував за межами України, доказів на підтвердження фактичного місця проживання у вказаний період на території України позивач не надав. Доказів повідомлення пенсійний орган про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону № 1105-XIV, та/або заяви про поновлення виплат у період з 01.08.2022 по березень 2023 року позивач у не надав.
Оскільки у період з 01.08.2022 по 02.03.2023 відсутні докази повідомлення відповідача щодо фактичного місцезнаходження позивача, припинення нарахування страхових виплат відбулось правомірно.
Тільки після прибуття позивача у березні 2023 року на територію України та реєстрації його як внутрішньо переміщеної особи, взяття на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Чернівецькій області та звернення із відповідною заявою про поновлення нарахування страхових виплат, позивач набув право на їх отримання.
Пунктом 3.1 Порядку №27 надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 №27 (Порядок №27) передбачено, що внутрішньо переміщені особи мають право на продовження раніше призначених страхових виплат за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 3.7 Порядку №27 визначено, що щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеній особі продовжуються (відновлюються) на підставі рішення Комісії з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та фінансуються впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.
З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що припинення нарахування страхових виплат відбулось правомірно, а поновлення виплат відбулась з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, а саме з 01.04.2023.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.