Справа № 560/3586/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
08 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїми правами, передбаченими ст.ст. 300, 304 КАС України, не скористалась та не подала відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 11.03.2023позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
23 серпня 2023 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з запитом, в якому просила повідомити чи зараховано до загального стажу при обчисленні пенсії періоди роботи за 1979 - 1986 роки позивачки, що зазначені в архівній довідці комунальної установи "Трудовий архів Крупецької сільської ради" Хмельницької області від 02.02.2023 № 01-34/87, яка була подана нею до управління у березні 2023 року. 13.09.2023, за допомогою поштового зв'язку, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом від 30.08.2023 № 2200-0304-8/79924 повідомило, що ОСОБА_1 з 11.03.2023 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пенсію обчислено з врахуванням страхового стажу 38 років 4 місяці 14 днів та заробітної плати, обчисленої за період роботи з 01.07.2000 по 31.03.2023.
Коефіцієнт страхового стажу становить 0,38333, коефіцієнт заробітку - 1,98085.
При зверненні за призначенням пенсії позивач надала архівну довідку від 02.02.2023 №01-34/87, видану Трудовим архівом Крупецької сільської ради за період роботи з 1979 року по 1986 рік.
Однак до страхового стажу при призначенні пенсії не враховано періоди роботи згідно вищезазначеної довідки, оскільки в довідці зазначено прізвище ( ОСОБА_2 ), що не відповідає Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища ( ОСОБА_3 ).
Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058- IV.
Статтею 8 Закону № 1058-1V передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. з ст. 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною 1 статті 24 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. (частина 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (п. 4.7 розд. IV Порядку).
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 року по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 року по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 року по справі № 242/2536/16-а.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 Порядку № 637, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (п. 18 Порядку № 637).
На момент видачі позивачеві трудової книжки та здійснення запису про період роботи позивача з 18.10.1985 по 31.01.1986 була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 ( далі Інструкція № 162). Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Аналіз змісту наведених правових норм Закону № 1058-IV, Закону № 1788-XII, Порядку № 637 дає право суду зробити висновок про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також документів виданих архівними установами виникає та можливе лише у випадку відсутності трудової книжки або відсутності в ній відповідних записів.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.
Суд встановив, що відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00038595232 від 21.02.2023, реєстрація шлюбу відбулась 07.11.1986 номер актового запису 12, складено Виконавчим комітетом Хоняківської сільської ради Славутського району Хмельницької області. Прізвище позивачки до реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 , прізвище після реєстрації - Лелях.
Згідно із змістом трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 21.05.1988, у ній зроблені такі записи про трудову діяльність позивача у спірний період:
- 01.08.1980 - прийнята на роботу пташницею (рос. "птичницей") у колгосп "Шлях Жовтня";
- 01.06.1981 - навчання в Кам'янець-Подільському с/г інституті;
- 26.07.1986 - прийнята на роботу бухгалтером у колоспі "Шлях Жовтня";
- 14.05.1987 - декретна відпустка по 05.07.1988;
- 19.05.1988 - звільнена з роботи за власним бажання.
Відповідно до змісту архівній довідки № 01-34/87 від 02.02.2023, наданою Трудовим архівом Крупецької сільської ради Хмельницької області, особа ОСОБА_4 працювала пташницею даного колгоспу лише з 1981 року, а бухгалтером - з 1985 року. Отже, вказані в трудовій книжці роки призначення на посади частково не узгоджуються з інформацією, вказаною в архівній довідці, наданою Трудовим архівом Крупецької сільської ради Хмельницької області. Однак до суду не надано первинні документи, на підставі яких була складена відповідна довідка.
Судом підтверджено твердження відповідача, що прізвище позивача, зазначене в наданій позивачем архівній довідці, не відповідає реальному прізвищу, а саме є різниця в одну літеру.
Обов'язок здійснення записів у трудовій книжці покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе невчинення такого запису або вчинення такого запису з порушенням не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, первиних документах по обліку трудового стажу та не повинен контролювати роботодавця щодо їх заповнення.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у первинних документах по обліку трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення кадрової документації може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
А відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні кадрової документації, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17, постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №683/977/17, постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 672/455/17, постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №674/1579/16-а, постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №648/1613/17.
З матеріалів справи встановлено, що трудова книжка позивача містить записи про роботу у період з 01.08.1980, а саме відомості про дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, номери наказів про прийняття на роботу.
При цьому суд зауважує, що в трудовій книжці відсутня інформація про роботу за період 1979 року, яка наявна в наданій архівній довідці.
Колегія суддів звертає увагу, що у відповідача при обрахуванні позивачу страхового стажу позивачу згідно із записами у трудовій книжці не виникло сумнівів щодо того, що вказана трудова книжка належить саме позивачу, підтвердженням чого є зарахування до страхового стажу інших періодів роботи, зазначених у цій трудовій книжці.
Посилання апелянта на незарахування до страхового стажу періоду з 1979 по 1986 року через помилку у прізвищі не пояснює причини незарахування позивачем частини спірного періоду, відомості про який внесені до трудової книжки позивача, а отже підлягають зарахуванню, відповідно до записів в трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Суд зауважує, що вказана в архівній довідці № 01-34/87 від 02.02.2023 різниця в прізвищі (правильне - ОСОБА_3 , в первинних документах - ОСОБА_2 ) складає одну літеру та могло виникнути у зв'язку із неналежним перекладом представниками адміністрації підприємства-роботодавця позивача прізвища з російської на українську мову.
В архівній довідці № 01-34/87 від 02.02.2023 відсутня інформація про інших працівників з відповідним прізвищем. Трудовий архів Крупецької сільської ради Хмельницької області в архівній довідці № 01-34/87 від 02.02.2023 фактично вказав, що в первинних документах прізвище позивача помилково записано як ОСОБА_2 .
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Відповідач при обрахуванні страхового стажу не вчинив всіх належних дій щодо підтвердження або не підтвердження страхового стажу позивача згідно записів у трудовій книжці, які передбачені Порядком № 637.
Помилка в прізвищі позивача не може слугувати підставою для відмови позивачу у зарахуванні до відповідного стажу період роботи, вказаного у довідці № 01-34/87 від 02.02.2023, враховуючи сукупність доказів та зазначення у такій довідці посади позивача, що відповідає даним трудової книжки.
Тобто в даному випадку за умови підтвердження трудового стажу, позивач як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на підставі вищевказаних документів, період роботи з 1979 по 1986 рік в колгоспі "Шлях Жовтня" с. Хоняків Славутського району підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи та підлягає зарахуванню позивачу до страхового стажу.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача щодо правомірності прийняття оскаржуваних наказів є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.