Справа № 120/346/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
09 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. 10.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці / надалі - апелянт/, у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401020/2023/000068/2 від 27.12.2023 року.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що 19.12.2023 року придбав вживаний автомобіль марки Volkswagen модель Crafter, 2014 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 за ціною 4900 Євро у підприємства "KUIJPERS TRADING B.V."
3. 27.12.2023 року вказаний автомобіль був заявлений позивачем Вінницькій митниці в режимі імпорту по митній декларації № 23UA401020070966UO. В графі 43 даної митної декларації було зазначено, що позивачем застосований основний - 1 метод визначення вартості, тобто метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
4. Однак, 28.12.2023 року відповідачем винесене рішення про коригування митної вартості № UA401020/2023/000068/2, відповідно до якого, митну вартість належного позивачу автомобіля скориговано та визначено в розмірі 7700 Євро на підставі ст.64 МК України, тобто, за резервним методом визначення митної вартості.
5. 23 липня 2024 року рішенням Вінницького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.
6. Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401020/2023/000068/2 від 27.12.2023 року.
7. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,97 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544).
8. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544).
9. Апелянт Вінницька митниця, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
10.Апелянт зазначив, що до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару,
були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс): № 750-22357 від 19.12.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.10.2023 № 0615633827, документ, що підтверджує вартість перевезення № Довідка б.н. від 27.12.2023, внутрішній (договір) контракт доручення №HCP 736079 від 16.12.2023. Так, під час митного оформлення декларантом було подані документи, які не мають документального підтвердження складових митної вартості, а саме транспортних витрат та вартості страхування (які зазначено у довідці про транспортні витрати), зокрема декларантом не надано договір страхування NL/118/12730511.
11.Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) не представилось можливим з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
12. Митна вартість була визначена за резервним методом згідно ч.1 ст.64 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 19.12.2023 № UA401020/2023/069276 за якою оформлено товар «Вантажний автомобіль, що був у використанні: марки "VOLKSWAGEN", модель "CRAFTER", номер кузова НОМЕР_3 , загальна кількість місць (включаючи місце водія) - 3, тип двигуна - дизельний, номер двигуна - немає даних, робочий об'єм циліндра двигуна -1968 см3, потужність двигуна - 120 кВт, тип кузова - пластиковий фургон з гідробортом, колісна формула - 4х2, колір - білий, категорія - N1,вантажопідйомність - 0,690 т., календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік виготовлення - 2015,
дата першої реєстрації - 17.04.2015. Транспортний засіб не містить в своєму складі передавачів, або передавачів та приймачів, призначений для використання на дорогах загального користування. Виробник - VOLKSWAGEN. Країна виробництва -DE. Торгівельна марка - VOLKSWAGEN» та складає 7700 Євро.
13. В результаті консультації декларанту було роз'яснено, що згідно з ч. 3 п.2 ст.52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ. Також роз'яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.
14. Апелянт вважає, що митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття правомірного рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням інших визначених законодавством принципів, строків, та урахуванням прав суб'єкта ЗЕД. Судом першої інстанції вказаним обставинам надано не правильну правову оцінку.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. 19.12.2023 року в Нідерландах у підприємства "KUIJPERS TRADING B.V." позивач згідно фактури № 750-22357 придбав вживаний автомобіль марки "Volkswagen", модель Crafter, 2014 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 за ціною 4900 Євро.
16. За даний автомобіль позивач сплатив безготівковим розрахунком шляхом оплати 4900 Євро платіжним дорученням від 19.12.2023 року № VM-1 на банківський рахунок продавця "KUIJPERS TRADING B.V." з зазначенням призначення платежу "Оплата згідно фактури № 750-22357".
17. На даний автомобіль, митними органами Нідерландів 19.12.2023 року була оформлена митна декларація № MRN23NLDZMNCYMUUWXJF1, в графі 46 якої, зазначена вартість автомобіля у розмірі 4900 Євро, яка повністю співпадає з вартістю, зазначеній в фактурі від 19.12.2023 року № 750-22357 та в платіжному дорученні від 19.12.2023 року № VM-1.
18. Крім цього, на території Нідерландів позивачем була сплачена вартість страхування в розмірі 50 Євро за договором страхування від 19.12.2023 року № NL/118/12730511.
19. Також, перевізником ОСОБА_2 надана довідка про вартість витрат по доставці автомобіля до кордону України в розмірі 250 Євро.
20. Тобто, митна вартість автомобіля позивача склала 5200 Євро.
21. З метою митного оформлення вказаного автомобіля, 27.12.2023 року позивачем подано до Вінницької митниці електронну митну декларацію № 23UA401020070966U0, в якій митна вартість придбаного товару визначена за основним методом - за ціною договору та пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.
22. 27.12.2023 року о 18:34:12 та 28.12.2023 року о 10:24:51 декларанту було направлено електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів, що підтверджують митну вартість ввезеного товару.
23. Декларант листом від 28.12.2023 року повідомив, що весь пакет документів надано та інші документи надаватись не будуть.
24. За результатами опрацювання вказаної митної декларації та поданих із документів, Вінницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401020/2023/000068/2 від 27.12.2023 року.
25. У пункті 33 рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем наведено наступні обставини прийняття рішення: до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс): №750-22357 від 19.12.2023 року, свідоцтво про реєстрацію Т3 від 23.10.2023 року №0615633827, документ, що підтверджує вартість перевезення № Довідка б/н. від 27.12.2023 року, внутрішній (договір) контракт доручення №HCP 736079 від 16.12.2023 року. Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені Кодексом. Згідно п.5 ст.54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п. 2 ст.52 МКУ декларант зобов?язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об?єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
26. На думку апелянта, подані до митного оформлення документи не мають документального підтвердження складових митної вартості: транспортних витрат та вартості страхування (які зазначено у довідці про транспортні витрати), зокрема декларантом не надано договір страхування NL/118/12730511. Враховуючи вищезазначене та положення ч.3 ст.53 МКУ, 19.12.2023 декларанту було направлено електронне повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч.3 ст. 53 МКУ. Декларантом 28.12.2023 року було надіслано повідомлення, що інші документи надаватись не будуть.
27. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не мають документального підтвердження всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 ст. 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
28. Апелянт зазначив, що митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст.64 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 19.12.2023 №UA401020/2023/069276 за якою оформлено товар «Вантажний автомобіль, що був у використанні: марки "VOLKSWAGEN", модель "CRAFTER", номер кузова НОМЕР_4 , загальна кількість місць (включаючи місце водія) - 3, тип двигуна - дизельний, номер двигуна - немає даних, робочий об'єм циліндра двигуна - 1968 см3, потужність двигуна - 120 кВт, тип кузова - пластиковий фургон з гідробортом, колісна формула - 4х2, колір - білий, категорія - N1, вантажопідйомність - 0,690 т., календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік виготовлення - 2015, дата першої реєстрації - 17.04.2015. Транспортний засіб не містить в своєму складі передавачів, або передавачів та приймачів, призначений для використання на дорогах загального користування. Виробник - VOLKSWAGEN. Країна виробництва - DE. Торгівельна марка - VOLKSWAGEN» та складає 7700 Євро.
29. Не погоджуючись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого, митну вартість автомобіля скореговано та визначено в розмірі 7700 Євро на підставі ст. 64 МК України, тобто за резервним методом визначення митної вартості, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
30. Позивач вказав, що 19.12.2023 року придбав вживаний автомобіль марки Volkswagen модель Crafter, 2014 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 за ціною 4900 Євро у підприємства "KUIJPERS TRADING B.V."
31. 27.12.2023 року вказаний автомобіль був заявлений позивачем Вінницькій митниці в режимі імпорту по митній декларації № 23UA401020070966UO. В графі 43 даної митної декларації було зазначено, що позивачем застосований основний - 1 метод визначення вартості, тобто метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
32. Однак, 28.12.2023 року апелянтом винесене рішення про коригування митної вартості № UA401020/2023/000068/2, відповідно до якого, митну вартість належного позивачу автомобіля скориговано та визначено в розмірі 7700 Євро на підставі ст.64 МК України, тобто, за резервним методом визначення митної вартості.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
33. Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Згідно з пунктом 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України), митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.
35. Згідно зі ст.ст. 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
36. Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
37. Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію
38. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
39. Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
40. Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
41. Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
42. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. (ч. 2 ст. 52 МК України).
43. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
44. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).
45. Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
46. Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
47. Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
48. Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
49. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
50. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
51. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
52. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
53. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
54. Відповідно до частини 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
55. Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
56. Частинами 1, 2 та 3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
57. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
58. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
59. Положеннями частини 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
60. Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
61. Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
62. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.
V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
63. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
64. Із системного аналізу вищенаведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
65. Разом із тим, визначаючи митну вартість за резервним методом, митний орган зазначив, що джерелом числового значення митної вартості є митна декларація від 19.12.2023 року №UA401020/2023/069276, не навівши при цьому порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що є порушенням статті 55 МК України.
66. Аналогічні правові висновки містяться і у постановах Верховного Суду від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 та від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15-а.
67. Колегія суддів вважає, що обов'язок з виконання апелянтом зазначених вимог підсилюється й тим, що позивач ввозив достатньо специфічний товар, а саме "автомобіль вантажний, що був у використанні". Відтак застосування митним органом цього резервного методу закономірно потребує належного обґрунтування відповідного рішення з огляду на те, що оцінюваний товар і товар, ціна якого береться за основу для коригування митної вартості, можуть істотно відрізнятися за багатьма показниками і характеристика, зокрема такими як комплектація, пробіг, технічний стан транспортного засобу. Тому, навіть у випадку ввезення на митну територію України вантажного автомобіля, що був у використанні, однієї марки, одного року випуску, потужністю двигуна, їх вартість може різнитись в залежності від пробігу та інших об'єктивних чинників.
68. Крім того, як вбачається із порівняльного аналізу митної декларації № UA23UA401020070966U0, що подавалась позивачем для здійснення митного оформлення товару, та митної декларації № UA401020/2023/069276 від 19.12.2023 року, що була використана Вінницькою митницею як джерело числового значення для коригування митної вартості, апелянт використав ціну не ідентичного товару, оскільки позивач ввозив автомобіль вантажний, що був у використанні тип кузова: фургон з відокремленою кабіною, задні двері обладнані гідробортом; вантажопідйомність: 0,520 т, тоді як у митній декларації апелянта інші відомості, а саме: тип кузова: пластиковий фургон з гідробортом; вантажопідйомність: 0,690 т.
69. Також колегія суддів зауважує, що митна декларація № UA401020/2023/069276 від 19.12.2023 року, яка, як зазначив апелянт, є джерелом числового значення митної вартості, при цьому, у ній характеристика максимально схожих автомобілів (марка, модель, рік виготовлення), але існують численні фактори, які впливають на ціну аналогічного на перший погляд товару: пробіг, поточний технічний стан, комплектація, необхідність проведення сервісного обслуговування (заміна оливи, гуми тощо).
70. Усі вищезазначені фактори суттєво впливають на вартість транспортного засобу.
71. Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
72. Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, після придбання товару "автомобіль вантажний, що був у використанні", з метою належного оформлення цього товару позивач подав апелянту митну декларацію № 23UA401020070966U0 та для підтвердження заявленої вартості товару такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 19.12.2023 року №750-22357, платіжне доручення від 19.12.2023 року №VM-1 та митну декларацію країни відправлення (Нідерландів) від 19.12.2023 року №MRN23NLDZMNCYMUUWXJF1, в яких зазначено, що автомобіль був придбаний позивачем за ціною 4900 Євро.
73. Аналізуючи зміст усіх цих документів колегія суддів доходить висновку, що вони були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного законодавства.
74. Водночас апелянт поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв'язку з наявністю певних розбіжностей, які зазначені в оскаржуваному рішенні.
75. За наведених вище підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що винесене апелянтом рішення про коригування митної вартості товарів не відповідало вимогам п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України. Подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а апелянтом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів.
76. Щодо доводів апелянта відносно не надання декларантом підтвердження витрат на транспортування, колегія суддів вказує наступне.
77. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил ї заповнення (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
78. Колегією суддів встановлено, що позивачем надано довідку ОСОБА_2 № б/н від 27.12.2023 року, у якій вказано, що транспортні витрати на доставку та страхування автомобіля марки "VOLKSWAGEN" модель CRAFTER, кузов № НОМЕР_5 згідно інвойсу (рахунку, фактури) № 750-22357 від 19.12.2023 року по маршруту з Нідерландів, м. Tilburg (Minosstraat 8A. 5048 CK) до кордону України Смільниця-Кросценко (загальна відстань по маршруту - 1486 км), складають 300 Євро, з них страхування становить 50 Євро (договір-страхування NL/118/12730511), доставка 250 Євро,
79. Разом з тим в оскаржуваному рішенні апелянт вказав про те, що довідка про транспортні витрати документально не підтверджена. Тобто, у даному випадку митний орган, встановивши невідповідність довідки, яка була надана декларантом під час митного оформлення, мав змогу витребувати довідку з посиланням на вищезазначений наказ Міністерства фінансів України, чого фактично зроблено не було.
80. Крім того, коригуючи митну вартість товару з підстав неприйняття довідки про транспортні витрати, апелянт не врахував і, відповідно, не застосував вимоги абзацу 7 до графи 20 Правил заповнення декларації митної вартості, в якому міститься чітка вимога про те, що у разі відсутності будь-яких відомостей про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
81. Отже, не приймаючи довідку декларанта про транспортні витрати, апелянт у своєму рішенні мав зазначити про те, які саме застосовано тарифи для відповідного виду транспорту і які було застосовано митним органом.
82. В цьому контексті колегія суддів також враховує, що витрати позивача на перевезення товару були реальними та підтверджуються документально.
83. Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 зазначив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з цим саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
84. Щодо доводів апелянта про те, що позивачем не надано митному органу договору про страхування транспортного засобу від 19.12.2023 року № NL/118/12730511, колегія суддів зазначає таке.
85. Позивач не заперечував щодо наявності витрат на страхування транспортного засобу та повідомив митний орган, що транспортні витрати та страхування до митного кордону України за імпортований автомобіль, становлять 300 євро, з яких транспортні витрати - 250 євро, страхування - 50 євро та надав договір про страхування транспортного засобу від 19.12.2023 року № NL/118/12730511.
86. Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апелянт не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах таких розбіжностей, які б давали митному органу право коригувати задекларовану митну вартість із застосуванням резервного методу.
87. За наслідками розгляду справи як суд першої інстанції, так і колегія суддів упевнилися в тому, що зауваження митного органу по своїй суті носять формальний характер та окремо або у сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування митної вартості товару.
88. При цьому колегія суддів додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
89. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення про коригування митної вартості № UA401020/2023/000068/2 від 27.12.2023 року є протиправним та підлягало скасуванню.
90. Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
91. В рішенні по справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
92. Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
93. Щодо доводів апелянта стосовно стягнення на користь позивача судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
94. Визначаючись щодо розподілу судових витрат, то варто врахувати приписи частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
95. Відтак, на користь позивача правильно стягнуто витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 968,97 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
96. Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень, то колегія суддів зазначає таке.
97. Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
98. Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
99. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
100. Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
101. Частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
102. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
103. Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
104. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
105. При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.
106. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
107. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
108. Так, колегією суддів встановлено, що між фізичною особою ОСОБА_1 (далі - Клієнт) та адвокатом Івановим О.В. (далі - Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги 02.01.2024 року.
109. Згідно з пунктом 1.1 цього договору клієнт доручає, а Адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов?язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю Сторін по оскарженню рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401020/2023/000068/2 від 28.12.2023 року.
110. Пунктом 4.1 договору визначено, що гонорар Адвокату за надання правової допомоги, передбаченої п.2.1.1. - п.2.1.9. цього договору встановлюється в розмірі 5000 грн.
111. На підтвердження понесених витрат представником позивача також надано Акт №1 від 25.01.2024 року про надання послуг (виконаної роботи) по договору про надання правової допомоги 02.01.2024 року, акт наданих послуг № 3 від 22.01.2024 року (письмовий переклад документів з іноземних мов), квитанція до прибуткового касового ордера № 3 від 25.01.2024 року на суму 5000 грн., ордер про надання правничої (правової) допомоги від 09.01.2024 року.
112. Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
113. Проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката суд першої інстанції вірно зазначив, що в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами). При цьому судом було враховано, що дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглянута судом без проведення судових засідань, у спрощеному позовному провадженні.
114. Щодо встановлення судом неспівмірності понесених витрат на професійну правничу допомогу, висновки суду першої інстанції узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі 922/1964/21.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
115. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
116. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
117. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
118. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
119. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
120. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Вінницької митниці слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.