Справа № 127/20920/24
Головуючий у 1-й інстанції: Михайленко А.В.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
09 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області сержанта поліції Андреєва М.Р., Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови серії ЕНА № 2333745 від 07.06.2024 про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області сержанта поліції ОСОБА_2 , Управління патрульної поліції у Вінницькій області, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 2333745 від 07.06.2024 про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 07.06.2024 року поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області сержантом поліції Андреєвим М.Р. винесено постанову ЕНА № 2333745, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» унормовано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За змістом п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (ПДР України) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил .
Пунктом 1.1. ПДР України встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
П.1.9. ПДР України закріплено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно із п.2.4 "а" ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
У пп. "а" п.2.1. ПДР України зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 283 КУпАП передбачено, що у постанові мають міститися: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З матеріалів справи з'ясовано, що оскаржуваною постановою у справі про адміністративне правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП.
За змістом вказаної постанови 07.06.2024 року о 10 год. 17 хв. в м. Вінниці, по вул. Соборній 91, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «MAXXTER» порушив вимоги дорожнього знаку 3.2 - рух механічних транспортних засобів заборонено, не надав перевагу в русі пішоходу, при цьому не мав відповідної категорії А1 на право керуванням таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1.а ПДР України.
В свою чергу, позивач заперечує факт вчинення правопорушення та зазначає, що належний йому електричний скутер «MAXXTER» обладнаний електродвигуном потужністю 1 кВт, а тому останній не має обов'язку отримувати посвідчення водія категорії А1 для керування відповідним транспортним засобом.
Як вбачається із наданого позивачем технічного паспорту електричний скутер модель-«MAXXTER», яким керував останній має потужність електричного двигуна - 1000 Вт (модель NOVA, FALCON II, FALCON III, SPEEDY GT, JET NEOS II), 1500 Вт (модель NEOS II, NEOS III, LUMINA)
Таким чином, 1000 Вт=1 кВт, 1500 Вт=1,5 кВт.
Відповідно до п.1.10 ПДР:
транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу;
мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Згідно п.1.10 Закону «Про дорожній рух» механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється, в тому числі, на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
У той же час пункт 1.10 ПДР визначає, що:
-транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей або вантажів, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;
-механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється в тому числі, на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;
-мопед - транспортний засіб, що має двигун з робочим об'ємом до 50 куб або електродвигун потужністю 4 кВт.
Згідно п.2.13 ПДР до транспортних засобів категорії «А1» відносяться мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Водночас, пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 №340, визначено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема:
«А1» - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю 4 кВт.
Зазначене свідчить про те, що до категорії «А1» відносяться транспортні засоби, зокрема скутери, з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, оскільки вони відносяться до механічних транспортних засобів в розумінні Закону України «Про дорожній рух».
На ці транспортні засоби право на керування передбачає наявність дозвільних документів.
Враховуючи те, що транспортний засіб, яким керував позивач, не є механічним транспортним засобом, для керування якого встановлено обов'язок мати посвідчення водія на право керування ТЗ з відповідною категорією, зокрема категорії А1, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню то на користь позивача підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень-відповідача судовий збір в сумі 1514 грн. а саме-605,60-судовий збір за подання позовної заяви +908,40 грн.-судовий збір за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 , задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2333745 від 07.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Вінницькій області судові витрати (судовий збір) в розмірі 1514 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.