Справа № 240/29744/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
02 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Залімського І. Г. Кузьмишина В.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Житомирської обласної ради, в якому просив визнати нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили п.1 рішення Житомирської обласної ради "Про Порядок надання орендарю згоди обласної ради на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області" від 27 квітня 2023 №527.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийняте всупереч нормативно визначеному порядку та з порушенням вимог чинного законодавства. Зазначеним рішенням відповідач змінив порядок і підстави передачі нерухомого майна з комунальної у приватну власність. Спірне рішення порушує право членів територіальних громад Житомирської області на управління та розпорядження майном комунальної власності. Звертає увагу суду, що воля територіальної громади, як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Відповідна сільська, селищна та міська рада є підзвітною, підконтрольною та відповідальною перед територіальною громадою, а тому під час прийняття будь-яких рішень, орган місцевого самоврядування має керуватися та діяти в інтересах жителів громади, а тому прийняте рішення всупереч таким інтересам може бути підставою для його оскарження у судовому порядку.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
27.04.2023 відбулось пленарне засідання 15 сесії VII cкликання Житомирської обласної ради.
Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон №280/97-ВР), враховуючи рекомендації постійних комісій обласної ради з питань бюджету та комунальної власності від 21.04.2003, ЖОР прийняла рішення №527 від 27.04.2023 "Про Порядок надання орендарю згоди обласної ради на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області" (далі - рішення).
Вказаним рішенням вирішено:
- затвердити Порядок надання орендарю згоди обласної ради на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області;
- визнати таким, що втратило чинність, рішення Житомирської обласної ради від 22.11.2012 №675 "Про затвердження Порядку надання орендарю згоди обласної ради на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад області".
- контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію обласної ради з питань бюджету та комунальної власності.
Не погоджуючись із прийняттям відповідачем рішенням та вважаючи, що таке прийняте за відсутності законних підстав та всупереч встановленому порядку, що утворює достатні правові підстави для визнання його протиправним та скасування, позивач звернувся до суду з даним позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в аспекті дотримання балансу інтересів учасників, які беруть участь у справі, представником відповідача наведено доводи, наявність яких свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень позивача щодо протиправності спірного рішення.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи , оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що пункт 1 оскаржуваного рішення прямо суперечить Розділу ХІ Конституції України, Закону "Про приватизацію" та Закону "Про оренду", а тому підля гає визнанню нечинним.
Вказано, що розширення дискреційних повноважень Житомирської обласної ради та уповноважених нею осіб, які виникли у зв'язку із затвердженням Порядку, щодо надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області, за відсутності чітких вимог до документів які подаються, строків їх розгляду, вичерпних підстав для відмови у наданні такої згоди всупереч порядку визначеному законом не тільки суперечить вимогам Закону "Про оренду", але й створює корупційні фактори та значні ризики для можливих зловживань зазначеними посадовими особами під час здійснення ними визначених повноважень, що у свою чергу порушує права та законні інтереси орендарів комунального майна.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про безпідставність апеляційної скарги, у зв'язку з чим просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР).
Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування (ст.4 Закону №280/97-ВР).
Відповідно до норм ст.10 Закону №280/97-ВР обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.
Чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 46 Закону №280/97-ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Пунктом 20 частини 1 статті 43 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".
Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально - економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально - культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Згідно з частинами 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 60 Закону №280/97-ВР передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до ч.5 ст.60 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим регулює Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX від 03 жовтня 2019 року (далі - Закон №157-IX).
Відповідно до ч.5 ст.2 Закону №157-IX, оренда здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; врахування особливостей об'єктів державної та комунальної форм власності; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного, достовірного інформування про об'єкти оренди та порядок передачі їх в оренду та забезпечення конкурентних умов оренди та інших видів договорів.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 21 Закону №157-IX орендар може звернутися з клопотанням про отримання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень, якщо за розрахунками орендаря, підтвердженими висновком будівельної експертизи, його прогнозовані витрати на ремонт об'єкта оренди, за виключенням його витрат на виконання ремонтних робіт, що були зараховані згідно з частиною другою цієї статті, становитимуть не менш як 25 відсотків ринкової вартості об'єкта оренди, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна станом на будь-яку дату поточного року.
Відповідно до абзаців 2, 3 частини 4 статті 21 Закону №157-IX рішення про надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень державного майна приймає орендодавець за наявності письмової згоди балансоутримувача, а також згоди уповноваженого органу управління балансоутримувача у випадках, передбачених статутом чи положенням балансоутримувача, в порядку, встановленому Фондом державного майна України.
Рішення про надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень комунального майна приймає представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи В ПОРЯДКУ, ВСТАНОВЛЕНОМУ ВІДПОВІДНИМ ПРЕДСТАВНИЦЬКИМ ОРГАНОМ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ.
Галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами (ч.6 ст.2 Закону №157-IX).
Отже, відносини щодо оренди державного та комунального майна у різних галузях регулюються Законом №157-IX та з урахуванням особливостей галузевих нормативно-правових актів, які має найвищу юридичну силу, тобто законами.
Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим регулюються Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" №2269-VIIІ від 18 січня 2018 року (далі - Закон №2269-VIIІ).
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №2269-VIIІ приватизація об'єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті.
Частиною 2 статті 18 Закону №2269-VIIІ передбачено, що орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов:
орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна;
орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу;
невід'ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди;
здійснення і склад невід'ємних поліпшень, у тому числі невід'ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід'ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб'єктом оціночної діяльності;
орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати;
договір оренди є чинним на момент приватизації.
Надання згоди орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або представницьким органом місцевого самоврядування.
Тобто, згоду орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень орендарю можна отримати в порядку, визначеному Фондом державного майна України або представницьким органом місцевого самоврядування.
Частиною 3 статті 18 Закону №2269-VIIІ передбачено, що орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об'єкта шляхом викупу.
У разі якщо орган приватизації прийняв рішення про приватизацію об'єкта шляхом викупу, між органом приватизації та орендарем укладається попередній договір купівлі-продажу об'єкта приватизації. Договір купівлі-продажу такого об'єкта приватизації укладається не пізніше ніж протягом 30 робочих днів з дня укладення попереднього договору.
У разі якщо органами приватизації прийнято рішення про приватизацію на аукціоні з умовами щодо компенсації орендарю невід'ємних поліпшень, вартість таких поліпшень компенсується покупцем.
Ціна продажу об'єкта приватизації зменшується на суму компенсації невід'ємних поліпшень.
Якщо покупцем об'єкта приватизації стає орендар, вартість невід'ємних поліпшень зараховується йому під час остаточного розрахунку за об'єкт приватизації.
Спірні правовідносини виникли з приводу прийняття ЖОР рішення, яким затверджено Порядок надання орендарю згоди обласної ради на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Житомирської області.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, що п.1 Рішення прямо суперечить Розділу ХІ Конституції України та Закону про оренду, оскільки п. 4 Порядку суперечить ст. 21 Закону про оренду, п. 6 Порядку суперечить ст. 18 Закону про приватизацію.
Пунктом 4 Порядку визначено, що процедура надання орендарю згоди обласної ради на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна включає такі етапи:
- подання заяви і пакета документів орендарем;
- розгляд заяви і документації орендаря;
- прийняття відповідного рішення.
При цьому, відповідно до пунку 5 Порядку для розгляду питання про надання згоди орендарю на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна орендар подає до Управління майном Житомирської обласної ради заяву та такий пакет документів:
- опис передбачуваних поліпшень і кошторис витрат на їх проведення;
- інформацію балансоутримувача про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна та про вартість об'єкта оренди згідно з даними бухгалтерського обліку на початок поточного року;
- приписи органів пожежного нагляду, охорони праці (у разі їх наявності);
- завірену копію проектно-кошторисної документації, погоджену з органами містобудування та архітектури у випадках, передбачених чинним законодавством із технічним висновком про можливість проведення відповідних робіт;
- звіт за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід'ємних поліпшень;
- копію договору оренди.
Отже одним з необхідних документів є звіт за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід'ємних поліпшень.
Відповідно до пункту 6 Порядку у разі погодження постійною комісією здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, дане питання вноситься на розгляд чергової сесії обласної ради.
Про результати вирішення питання обласна рада інформує орендаря у п'ятиденний термін з дня проведення сесії обласної ради.
У рішенні обласної ради щодо надання згоди орендарю на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна повинно бути вказано:
- посилання на відповідну проектно-кошторисну документацію із зазначенням граничної суми витрат для проведення відповідних робіт, у тому числі у відсотках від ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна;
- джерела проведення компенсації вартості невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна (прийнятих у подальшому за актом приймання-передачі).
При цьому пункт 8 Порядку зокрема встановлює, що якщо поліпшення орендованого майна здійснено з дотриманням даного порядку, орендар, за наявності аудиторського висновку про підтвердження фінансування невід'ємних поліпшень за рахунок власних коштів, може отримати відшкодування вартості здійснених невід'ємних поліпшень шляхом зарахування такої вартості у випадку приватизації ним об'єкта оренди або в рахунок плати за користування об'єктом оренди.
Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки на його переконання, логічним видається визначення законодавцем саме таких умов як підстави для звернення орендаря до орендодавця для отримання відповідної згоди, адже у разі здійснення орендарем невід'ємних поліпшень він набуває певний комплекс додаткових прав, включно з можливістю придбати орендований об'єкт без необхідності проведення аукціону.
При цьому такі твердження позивача спростовуються ч.1 ст.18 Закону №2269-VIIІ, відповідно до якої передбачено два шляхи приватизації майна за допомогою аукціону та викупу із дотриманням певних умов.
Частинами 1-2 статті 13 Закону №2269-VIIІ визначені шляхи приватизація державного або комунального майна, зокрема: продажу об'єктів права державної або комунальної власності на аукціоні, у тому числі: аукціоні з умовами; аукціоні без умов; аукціоні за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій; аукціоні із зниженням стартової ціни та викупу об'єктів приватизації.
Таким чиним, орендар, який виконав умови, передбачені ч.2 ст.18 цієї статті, має право на приватизацію об'єкта також шляхом викупу.
У разі, якщо орган приватизації прийняв рішення про приватизацію об'єкта шляхом викупу, між органом приватизації та орендарем укладається попередній договір купівлі-продажу об'єкта приватизації. Договір купівлі-продажу такого об'єкта приватизації укладається не пізніше ніж протягом 30 робочих днів з дня укладення попереднього договору.
У разі якщо органами приватизації прийнято рішення про приватизацію на аукціоні з умовами щодо компенсації орендарю невід'ємних поліпшень, вартість таких поліпшень компенсується покупцем.
Ціна продажу об'єкта приватизації зменшується на суму компенсації невід'ємних поліпшень.
Якщо покупцем об'єкта приватизації стає орендар, вартість невід'ємних поліпшень зараховується йому під час остаточного розрахунку за об'єкт приватизації,
Отже, Закон №2269-VIIІ надає можливість зарахування коштів невід'ємних поліпшень як при викупі, так і при приватизації на аукціоні з умовами щодо компенсації орендарю невід'ємних поліпшень, що, в свою чергу, знайшло відображення у пункті 8 Порядку, прийнятого оскаржуваним рішенням.
Водночас, позивач не погоджується з п.8 Порядку, яким передбачено, що якщо поліпшення орендованого майна здійснено з дотриманням даного порядку, орендар, за наявності аудиторського висновку про підтвердження фінансування невід'ємних поліпшень за рахунок власних коштів, може отримати відшкодування вартості здійснених невід'ємних поліпшень шляхом зарахування такої вартості у випадку приватизації ним об'єкта оренди або в рахунок плати за користування об'єктом оренди.
Вважає, що відповідно до Закону №2269-VIIІ про приватизацію, серед іншого, необхідно встановити здійснення і склад невід'ємних поліпшень, у тому числі невід'ємний характер поліпшень за висновком незалежної оцінки (будівельної експертизи), а вартість невід'ємних поліпшень підтверджується незалежною оцінкою (будівельної експертизи) - суб'єктом оціночної діяльності, а не аудиторським висновком, який підтверджуватиме лише факт фінансування здійсненого ремонту.
Проте суд першої інстанції правильно відмітив, що п.5 Порядку визначено, що для розгляду питання про надання згоди орендарю на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна орендар подає до Управління майном Житомирської обласної ради заяву та ряд необхідних документів, в тому числі і звіт за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід'ємних поліпшень.
Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 09 жовтня 2024 року.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Залімський І. Г. Кузьмишин В.М.