Справа № 753/12009/24 Суддя (судді) першої інстанції: Заставенко М.О.
09 жовтня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Сорочка Є.О.,
за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Закарпатській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся в Дарницький районний суд м. Києва із позовною заявою до Управління патрульної поліції у Закарпатській області, Департаменту патрульної поліції, в якій просив суд скасувати постанову, складену інспектором УПП в Закарпатській області від 08.06.2024 серії ЕАТ № 02341573 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позовна заява обґрунтована наступним. 08.06.2024 відносно позивача УПП в Закарпатській області було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 02341573, відповідно до якої позивачем начебто було порушено п. 9.2 ПДР - здійснено поворот без покажчика повороту. Позивач вважає вказану постанову безпідставною, такою, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства. Посадова особа поліції, яка підійшла до позивача, не представилася, не вказала свого прізвища, ім'я та по батькові, посаду, назву органу, в якому вона працює, не надала службового посвідчення та не повідомила про спеціальне звання особи, яка склала оскаржувану постанову. Не було заслухано і не прийнято до уваги пояснень позивача та не надано можливість додати письмові пояснення до постанови. Під час складання протоколу позивач пояснив, що завжди і при будь-якому маневрі включає світлові покажчики повороту або здійснює показ рукою, однак посадові особи вказане до уваги не прийняли. У постанові вказано місце ніби то порушення - вул. Митна, 27 , в той час як за даною адресою розташована будівля гуртожитку вищого навчального закладу і поворот у цьому місці відсутній. Поліцейські не дослідили що за вказаною адресою відсутні будь які дорожні знаки, які вказують про наявність перехрестя, повороту, розвороту, руху прямо чи в бік або будь які інші знаки. У постанові вказано час вчинення правопорушення 10-02 год, в той час як позивач рухався на автомобілі о 09-45 год. У постанові відсутня вказівка про порядок і строк оскарження постанови.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано всі обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.10.2024.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів позивач вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомлені про дату та час апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, що зафіксоване не в автоматичному режимі серії серії ЕНА № 2341573 від 08.06.2024, водій ОСОБА_1 08.06.2024 о 10-02 год., керуючи автомобілем "БМВ 640", державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в м. Ужгород, по вулиці Митна, 27, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2 б) ПДР України.
Зазначеною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Звертаючись з позовом до суду про скасування вказаної постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач посилався на те, що вона підлягає скасуванню з тих підстав, що працівниками поліції були порушені його процесуальні права при складанні постанови, сама постанова містить неточності в часі та місці вчинення правопорушення, а також те, що вул. Митна переходить у вул. І. Франка, а тому відсутні необхідність подавати сигнал повороту.
Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що з відеозапису, а також наданих позивачем фотокарток місця події вбачається, що вул. Митна дійсно переходить у вул. І. Франка, однак на вказаному перехресті наявна можливість здійснення повороту як праворуч, так і ліворуч, при цьому додані до справи відеоматеріали є доказами в справі, у розумінні ст. 251 КУпАП. Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що вимоги норм закону щодо дослідження обставин справи поліцейським були дотримані, так як у матеріалах справи наявні докази вчинення позивачем правопорушення.
За висновками суду першої інстанції, постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки відповідає положенням КУпАП та Інструкції.
Так, апелянт заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та зазначає, що:
- Правил дорожнього руху він не порушував;
- судом першої інстанції було досліджено недопустимі докази, адже згідно довідки відповідача відеозапис не зберігся, проте суд дослідив наданий відеозапис, не надавши оцінки способу який був отриманий даний відеозапис;
- судом не досліджено відсутності у місці події Митна 27 обов'язку водія вмикати показник повороту;
- оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис з автомобіля поліції, який досліджений судом;
- час проїзду вул. Митна 27 не відповідає обставинам справи, адже позивач у час вказаний у постанові перебував за адресою І.Франка, 6;
- відсутні відомості про який покажчик не включено (лівий чи правий), відсутні відомості про порядок оскарження;
- посадова особа УПП в Закарпатській області, яка склала постанову не представилась, не оголосила справу, яка підлягала розгляду, не дала можливості перенести розгляд справи та скористатись правом на правову допомогу.
Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що згідно змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, що зафіксоване не в автоматичному режимі серії серії ЕНА № 2341573 від 08.06.2024, водій ОСОБА_1 08.06.2024 о 10-02 год., керуючи автомобілем "БМВ 640", державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в м. Ужгород, по вулиці Митна, 27, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2 б) ПДР України.
Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив ПДР (ст. 35 Закону).
Відповідно до п. 9.2 б) ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Згідно з cт. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Під час розгляду спору в суді першої інстанції в судовому засіданні було переглянуто долучений представником відповідача диск з відеозаписом з відеореєстратора службового автомобіля працівникцців поліції. З долученого відеозапису вбачається, що позивач, рухаючись на автомобілі "БМВ 640", державний номерний знак НОМЕР_1 , при повороті з вул. Митної на вул. І.Франка в м. Ужгород, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті. Після чого, ОСОБА_1 було зупинено та повідомлено про порушення і відбувся розгляд справи, що відповідає вимогами КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з вказаного відеозапису, який міститься в матеріалах справи (а.с. 88) а також наданих позивачем фотокарток місця події (а.с. 53-66) вбачається, що вул. Митна дійсно переходить у вул. І. Франка, однак на вказаному перехресті наявна можливість здійснення повороту як праворуч, так і ліворуч, з огляду на що, доводи апелянта про заокруглення дороги та відсутність обов'язку вмикати світловий покажчик є безпідставними.
У частині доводів апелянта про те, що судом першої інстанції було досліджено недопустимі докази, адже згідно довідки відповідача відеозапис не зберігся, проте суд дослідив наданий відеозапис, не надавши оцінки способу який був отриманий даний відеозапис, колегія суддів вважає, що, у даному випадку, відсутні об'єктивні сумніви у автентичності наданого відповідачем відеозапису, адже на ньому чітко видно як місце події, так і транспортний засіб позивача, при цьому, всі важливі для розгляду даного спору обставини, позивачем не спростовані та не поставлені під сумнів з наданням цьому обґрунтованих підтверджень. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав підстави для прийняття доданих стороною відповідача відеоматеріалів, які, у сукупності з аналізом всіх обставин справи, є доказами у розумінні ст. 251 КУпАП.
Щодо посилань апелянта на порушення поліцейським, який розглядав справу про адміністративне правопоршення процедури розгляду справи (непредставлення, не надання можливості надати пояснення/скористатись правовою допомогою тощо), колегія суддів вважає, що вказане не спростовує здійсненого позивачем адміністративного правопорушення та не є підставою для визнання протиправною та скасування законної по суті постанови. Вказані недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та нівелюються зверненням до суду з позовом про оскарження постанови, в якому позивач має змогу надати власні пояснення та докази на спростування наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Щодо зазначення апелянтом про нероз'яснення йому прав та строку оскарження постанови, колегія суддів звертає увагу на те, що примірник наданої позивачем постанови не містить його підпису у відповідних графах постанови, проте, примірник, наданий відповідачем до відзиву, містить підписи у відповідних графах постанови (а.с. 84).
Також, апелянт зауважує, що судом не було досліджено відсутності у місці події Митна 27 обов'язку водія вмикати показник повороту, адже за вказаною адресою знаходиться гуртожиток, водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови, місцем вчинення адміністративного правопорушення є м. Ужгород, вул. Митна, 27, а зупинки автомобіля та місцем розгляду справи - І.Франка, 6, при цьому, будинок № 27 по вул. Митна в м. Ужгороді знаходиться перед перехрестям з вул. І.Франка.
На переконання колегії суддів, є цілком обґрунтованим та правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду жодного доказу та не викладено обставин, які підтверджували б неправомірність дій відповідача та відсутність в діях позивача порушення ПДР України, на противагу чому, постанова серії ЕНА № 2341573 від 08.06.2024 відповідає положенням КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, в ній зазначено дату вчинення правопорушення, місце вчинення правопорушення, вона містить підпис позивача про ознайомлення його з процесуальними правами та строком оскарження постанови, з використанням повноважень, визначених Законом України «Про Національну поліцію». Невідповідність зазначення у постанові часу у відповідній графі не є тією обставиною, з якою пов'язується можливість скасування такої постанови, адже вона формується в автоматичном урежимі, та є опискою, яка не впливає на її суть.
При цьому, процедурних порушень, що мали б реальний вплив на вирішення даного спору, колегією суддів не встановлено, тому, притягнення позивача до відповідальності за оскаржуваною постановою є законним.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність оскаржуваної постанови та скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
Тож, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Решта тверджень та посилань в апеляційній скарзі колегією суддів не приймається до уваги через їх необґрунтованість.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді Кузьменко В.В.
Сорочко Є.О.