Справа № 750/8037/24 Суддя (судді) першої інстанції: Рахманкулова І.П.
09 жовтня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Сорочка Є.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 серпня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, інспектора ВП № 2 (м. Сновськ) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області капітана поліції Смоловика Олександра Миколайовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області, інспектора ВП № 2 (м. Сновськ) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області капітана поліції Смоловика Олександра Миколайовича про скасування постанови серії ЕНА № 2140772 від 13 травня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП., згідно якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що його безпідставно було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки працівниками поліції не в повній мірі з'ясовані обставини справи та жодних доказів про те, що саме 13.05.2024 о 21.04 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_1 до оскаржуваної постанови не надано.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 серпня 2024 р. у задоволені позовну відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано всі обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.10.2024.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою про накладення адміністративного стягнення від 13 травня 2024 року серії ЕНА № 2140772 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн за ч. 4 ст. 126 КУпАП., оскільки він 13 травня 2024 року о 21 год. 04 хв. в м. Сновськ по вул. Шевченка, 52, керував транспортним засобом марки «Mitsubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому був позбавлений права керування, чим порушив вимоги п. 2.1.а) ПДР України. (а.с. 5).
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2023 року у справі № 751/4002/22, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
При цьому, у постанові суду зазначено, що у судовому засіданні 17.05.2023 приймав участь особисто ОСОБА_1 та його адвокат Бредюк О.М., тобто позивачу було достеменно відомо про розгляд 17 травня 2023 року відносно нього справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Чернігівський апеляційний суд своєю постановою від 04.07.23 залишив апеляційну скаргу захисника Бредюка О.М. в інтересах ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.05.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення від 13 травня 2024 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що факт керування позивачем транспортним засобом у той час, коли згідно рішення суду він був позбавлений права керування транспортними засобами, про що йому було достеменно відомо, є встановленим та доведеним, тому оскаржувана постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП є законною та обґрунтованою.
Так, апелянт заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував, тому інспектор не мав підстав для зупинки його автомобіля; також, судом не було надано правової оцінки відео, яке додано до матеріалів справи, яке є неналежним доказом.
Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Пунктом 2.1 а) Правил дорожнього руху України, визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.4 «а» ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно приписів ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно приписів ч. 4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції було досліджено відеозапис, достовірність якого з наданням належних обґрунтувань під сумнівів не поставлено, та яким підтверджується позиція сторони відповідача про те, що саме позивач керував автомобілем, адже позивач зупинився на вимогу працівників поліції і не заперечував того факту, що він керував транспортним засобом. У зв'язку з наявною у базі даних інформацією про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом строком на один рік, відносно нього було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 20400 грн, тобто в межах санкції даної правової норми. Також, відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Отже, факт керування позивачем транспортним засобом у той час, коли згідно рішення суду він був позбавлений права керування транспортними засобами, про що йому було достеменно відомо, є встановленим та доведеним.
У контексті доводів апелянта про те, що судом не було надано правової оцінки відео, яке додано до матеріалів справи, яке є неналежним доказом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що всі посилання позивача на те, що він не порушував ПДР (у контексті відсутності законних підстав для зупинки транспортного засобу), повністю спростовані доказами, наявними у матеріалах справи - відеозаписом (а.с. 42), а також, ґрунтуються на суб'єктивних доводах/припущеннях та жодним чином не були доведені ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду.
При цьому, процедурних порушень, що мали б вплив на вирішення даного спору, колегією суддів не встановлено, тому, притягнення позивача до відповідальності за оскаржуваною постановою є законним.
Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність оскаржуваної постанови та скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
Тож, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Решта тверджень та посилань в апеляційній скарзі колегією суддів не приймається до уваги через їх необґрунтованість та непідтвердженість матеріалами справи.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 серпня 2024 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді Кузьменко В.В.
Сорочко Є.О.