01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.
09 жовтня 2024 року Справа № 580/12513/23
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України
у Львівській області,
про визнання дій протиправним та скасування рішення,
зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - Відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком №230850002302 від 30 листопада 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії за віком період роботи ОСОБА_1 з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 10.09.2002 по 31.12.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10 серпня 1982 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 28 листопада 2023 року.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення Позивачки соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи внаслідок невиконання її роботодавцем обов'язку щодо надання відомостей до системи персоніфікованого обліку, є неприпустимим.
При цьому суд зазначив, що спірні періоди роботи підтверджені відповідними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 , яка є основним документом, що підтверджує стаж особи, та довідкою Трудового архіву Драбівської селищної ради про нараховану заробітну плату.
3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, наполягаючи на відсутності підстав для зарахування спірних періодів до страхового стажу Позивачки з огляду на відсутність даних персоніфікованого обліку.
Апелянт також зазначає, що рішення суду в частині зобов'язання Апелянта зарахувати до страхового стажу періоди роботи Позивачки та призначити їй пенсію є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 та від 03.09.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
5. Від Позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому вона просить відмовити у задоволенні такої скарги, наполягаючи на її безпідставності та необґрунтованості.
6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 28.11.2023 звернулась до відділу обслуговування громадян №10 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком та надала документи, які підтверджують її страховий стаж.
За принципом екстериторіальності заява була розглянута Головним управлінням ПФУ у Львівській області та прийнято рішення від 30.11.2023 №230850002302 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років.
Встановлено, що страховий стаж позивача становить 28 років 3 місяці 2 дні.
За доданими документами Відповідачем до страхового стажу не зараховано період з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 10.09.2002 по 31.12.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутні дані за даний період в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Індивідуальних відомостях про ЗО та про страхувальників ЗО). Для зарахування записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі, за заявою власника трудової книжки.
Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 Позивачка з 11.04.1989 по 20.09.2001 працювала комплектувальником товарів, бухгалтером, заступником головного бухгалтера у ВАТ «Драбівське ремонтно-транспортне підприємство».
Відповідач зарахував до страхового стажу Позивачки період роботи з 11.04.1989 по 30.06.2000 - на підставі трудової книжки НОМЕР_2 ; з 01.01.2021 по 20.09.2001 - на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, проте період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2000 до страхового стажу позивача не врахований, оскільки відомості у системі персоніфікованого обліку відсутні.
Також судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 Позивачка 10.09.2002 прийнята тимчасово підмінною робітницею СТОВ «Хлібодар», з 01.11.2002 переведена на постійну роботу підмінної робітниці оператора по відгодівлі тварин, з 03.05.2005 звільнена з роботи за угодою сторін.
Відповідно до наданої Позивачкою до суду архівної довідки Трудового архіву Драбівської селищної ради від 01.12.2023 №569/03-01 позивачу згідно з книгою оплати працівників ВАТ «Драбівське РТП» була нарахована заробітна плата за період з червня по грудень 2000 року.
Отже, ВАТ «Драбівське ремонтно-транспортне підприємство» не виконало вимоги Постанови №794 та не надавало відомостей для персоніфікованого обліку щодо заробітної плати Позивачки з 01.07.2000, водночас надавало щомісячні дані до системи персоніфікованого обліку починаючи з 01.01.2001.
Також СТОВ «Хлібодар» не надавало відомості для персоніфікованого обліку стосовно Позивачки з 10.09.2002 по 31.12.2002, проте надавало відомості до системи персоніфікованого обліку з 01.01.2003 по 03.05.2005, тобто по день звільнення.
8. Позивачка, вважаючи порушеним своє право на призначення пенсії, звернулася до суду з цим позовом.
9. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Порядком підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом № 1058-IV визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1058-IV.
Згідно з частиною першої статті 9 Закону № 1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Аналогічне визначення закріплено у частині першій статті 24 Закону № 1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У ст. 56 Закону № 1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установам.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (підпункт 2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (підпункт 2.4. Інструкції).
Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01 липня 2000 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», якою доручено Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та установлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого облік.
Згідно пункту 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою №794 (далі - Положення №794) персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні,систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).
Пунктом 2 Положення №794 визначено, що основними завданнями персоніфікованого обліку є:
створення єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб;
створення інформаційних передумов для визначення розміру виплат за пенсійним страхуванням залежно від тривалості страхового стажу та особистого внеску фізичної особи у формування коштів цього страхування.
Згідно пункту 3 Положення №794 в основі персоніфікованого обліку лежить обов'язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб; обов'язковість використання індивідуального ідентифікаційного номера даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Пунктом 5 Положення №794 передбачено, що персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Згідно пункту 6 Положення №794 уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України "Про інформацію" має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості;
Згідно пункту 10 Положення №794 роботодавці зобов'язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.
Висновки суду апеляційної інстанції.
10. Отже, до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
11. При цьому, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
12. Разом з тим, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з її трудового стажу, що надає право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві.
Крім того, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
13. Також, системний аналіз викладених вище правових норм надає підстави стверджувати, що порушення роботодавцем порядку надання відомостей до системи персоніфікованого обліку не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до її страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже відсутність даних в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку не є підставою для позбавлення особи права на зарахування спірного періоду до пільгового стажу, а тому Позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо подання уповноваженому органу достовірних відомостей про фізичних осіб, які працюють у них.
14. Перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що періоди роботи Позивачки з 01.07.2000 по 31.12.2000 у ВАТ «Драбівське ремонтно-транспортне підприємство» та з 10.09.2002 по 31.12.2002 у СТОВ «Хлібодар» підтверджуються записами в її трудовій книжці, які відповідають вимогам Інструкції № 58.
15. Разом з тим, аналізуючи доводи апеляційної скарги, судова колегія зазначає, що Позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи фактично внаслідок невиконання його роботодавцем обов'язку щодо подання уповноваженому органу достовірних відомостей про фізичних осіб, які працюють у них.
16. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ГУ ПФУ у Львівській області при прийнятті рішення щодо відмови у призначенні Позивачці пенсії порушило принцип «належного урядування».
Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
Крім того, в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Також Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що правосуддя не повинно бути ілюзорним і має забезпечувати реальний захист прав особи і гарантії того, що справу буде вирішено остаточно рішенням в судовому провадженні (рішення від 09 грудня 2010 року у справі Буланов та Купчик проти України, від 13.02.2011 року у справі Чуйкіна проти України).
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п.9 абз.10).
17. При цьому, перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, судова колегія також зазначає, що відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
18. Тож, застосування в цій справі способу захисту порушеного права Позивача шляхом зобов'язання зарахування спірного періоду до страхового стажу та призначення пенсії не є втручанням в його дискреційні повноваження, як на тому наполягає Апелянт, та відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим ст. 2 КАС України.
19. Аналізуючи всі доводи Апелянта, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
20. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
21. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області підлягає залишенню без задоволення,а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року - без змін.
22. Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській - заолишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 09 жовтня 2024 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк