Справа № 640/15225/22 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
02 жовтня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Сорочка Є.О.,
за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому, з урахуванням уточнень позовної заяви на виконання вимог ухвали суду, просив суд:
визнати протиправною бездіяльність щодо не виключення суми скасованого податкового зобов'язання в розмірі 22913,66 грн з особистої інтегрованої картки платника;
зобов'язати відкоригувати облікові показники особистої інтегрованої картки платника шляхом виключення з неї даних про податкове зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб у сумі 22913,66 грн, яке виникло на підставі податкового повідомлення-рішення від 05.03.2019 № 0006478-4710-0513.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що на адвокатський запит від 02.08.2022 від відповідача була отримана відповідь від 16.08.2022 № 48646/6/26-15-13-06-10, з якої 25.08.2022 стало відомо, що станом на 12.08.2022, відповідно до даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу за позивачем обліковується податковий борг в сумі 25000,00 грн, який виник на підставі несплаченого грошового зобов'язання по прийнятому податковому повідомленню-рішенню від 05.03.2019 № 0006478-4710-0513, на підставі п. п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України, а саме, було визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн. 18.07.2019 позивач оскаржив вказане рішення до Державної податкової служби України, на що рішенням Державної податкової служби України від 19.09.2019 № 427/ф/99-00-08-05-04-14 скаргу було частково задоволено, а податкове повідмолення-рішення скасовано в частині 22913,66 грн грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб.
На переконання позивача, відображення відповідачем, як контролюючим органом, в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування податкового повідомлення-рішння, на підставі якого виникли боргові зобов'язання, відповідач був зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у інтегрованій картці платника податків дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 прийнято адміністративну справу до провадження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні на 04.09.2024.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 призначено справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 02.10.2024.
Зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у м. Києві надати суду інформацію про те, чи перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві фізична особа - ОСОБА_1 , у строк до 20.09.2024.
Продовжено строк розгляду апеляційної скарги.
13.09.2024, під № 35895 до суду від ГУ ДПС у м. Києві надійшла заява про виконання вимог ухвали суду.
02.10.2024, під № 38592 до суду стороною позивача надійшла заява з процесуальних питань по справі.
У судовому засіданні представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду.
02.10.2024 судом оголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у Донецькій області було сформовано ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення від 05.03.2019 № 0006478-4710-0513 про сплату транспортного податку на 2019 рік у розмірі 25000 грн.
Станом на 03.04.2020, відповідно до даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу, у платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковувався податковий борг по транспортному податку з фізичних осіб (код платежу 18011001) в сумі 25000,00 грн, який виник 11.09.2019 на підставі несплаченого грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 05.03.2019 № 0006478-4710-0513.
У зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, відповідно до вимог п. 59.1 ст. 59, ст. 89 розділу IІ ПК України, на суму податкового боргу сформовано податкову вимогу від 03.04.2020 № 23665-10.
У відповідь на адвокатський запит від 02.08.2022 від відповідача була отримана відповідь від 16.08.2022 № 48646/6/26-15-13-06-10, з якої слідує, що станом на 12.08.2022, відповідно до даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу, за позивачем обліковується податковий борг в сумі 25000,00 грн, який виник на підставі несплаченого грошового зобов'язання по прийнятому податковому повідомленню-рішенню від 05.03.2019 № 0006478-4710-0513, на підставі п. п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України, а саме, було визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.
18.07.2019 позивач оскаржив вказане рішення до Державної податкової служби України, на що рішенням Державної податкової служби України від 19.09.2019 № 427/ф/99-00-08-05-04-14 скаргу було частково задоволено, а податкове повідмолення-рішення скасовано в частині 22913,66 грн грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб.
Оскільки рішенням Державної податкової служби України від 19.09.2019 № 427/ф/99-00-08-05-04-14 було скасовано податкове повідомлення-рішення в частині 22913,66 грн грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб, обліковування відповідачем в інтегрованій картці позивача відомостей щодо наявності боргу у розмірі 22913,66 грн, є протиправним, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що:
- за змістом податкового повідмолення-рішення, з прийняттям якого і виникли дані спірні правовідносини, за податковою адресою, позивач перебував на податковому обліку саме в ГУ ДФС (ДПС) у Донецькій області, при цьому, доказів звернення до податкового оргвану про зміну місця податкового обліку, матеріали справи не містять, а позивачем не зазначено;
- за приписами ПК України, скасоване в частині податкове повідмолення-рішення, є скасованим та не створює для платника податків відповідних наслідків (зокрема, до прийняття нового рішення), водночас, беручи до уваги предмет даного позову, а саме, бездіяльність ГУ ДПС у м. Києві щодо не виключення суми скасованого податкового зобов'язання в розмірі 22913,66 грн з особистої інтегрованої картки платника, матеріали справи не містять доказів звернення саме до відповідача із заявою про здійснення відповідних коригувань в ІКП та надання відмови (адвокатський запит стосувався надання інформації та підтверджуючих документів);
- ураховуючи, що адміністрування (внесення та коригування відомостей у інтегрованій картці платника, покладено на ГУ ДПС у Донецькій області, у зв'язку з поставленням позивача питанням щодо актуалізації результатів, корегування даних, саме за результатами звернення позивача із відповідною заявою, останній має провести коригування чи надати відомості про причини нездійснення автоматичного корегування на виконання рішення ДПС України, яким скасовано відповідне податкове повідмолення-рішення в частині, що, власне не змінює того, що вказане податкове повідмолення-рішення є скасованим на суму 22913,66 грн, а дані про прийняття нового податковим органом відсутні;
- відповідач у справі ГУ ДПС у м. Києві не порушувало прав позивача, заявлених у позові, шляхом допущення бездіяльності щодо не виключення суми скасованого податкового зобов'язання в розмірі 22913,66 грн з особистої інтегрованої картки платника, позаяк, матеріали справи не містять доказів допущення відповідної бездіяльності саме ГУ ДПС у м. Києві, чи надання протиправної відмови за заявою позивача про уточнення даних/проведення коригувань в ІКП. Позивачем не було доведено обставин, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, щодо відображення саме відповідачем у справі неіснуючого боргу в його інтегрованій картці.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк:
- відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для позивача, як платника податків та наявність у позивача матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом;
- посилання суду першої інстанції, як на підставу для відмови в позові, на те, що позивач не звертався до податкового органу за місцем обліку із заявою про уточнення даних/проведення коригувань в ІКП, є помилковим, оскільки це є альтернативним правом позивача; натомість з огляду на вищенаведені приписи глави 4 Розділу V Порядку № 5, достовірне відображення інформації в ІКП (незалежно від наявності/відсутності будь-якої заяви з боку платника податків), є обов'язком контролюючого органу.
З урахуванням наведеного, ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Положеннями ст. 58 ПК України, визначено загальне поняття податкового повідомлення-рішення та вимоги до його форми та особливості надсилання платнику податків.
Згідно з п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що відносно позивача ГУ ДФС у Донецькій області 05.03.2019 було винесено податкове повідомлення-рішення про сплату грошового зобов'язання по платежу транспортний податок за 2019 рік у розмірі 25000 грн та направлено на за податковою адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 16)
Позивач вважаючи, що відсутні підстави для нарахування транспортного податку, звернувся зі скаргою до ДПС України, яка рішенням від 19.09.2019 № 427/ф/99-00-08-05-04-14 скаргу задовольнила частково, а податкове повідмолення-рішення скасовано в частині 22913,66 грн грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб.
За змістом п. 55.1 ст. 55 ПК України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Відповідно до положень п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Отже, рішенням ДПС України від 19.09.2019 за наслідком розгляду скарги (адміністративного оскарження) позивача, було скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 05.03.2019 № 0006478-4710-0513 в частині 22916,66 грн (з 25000 грн) грошового зобов'язання з транспортного податку, а тому, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 05.03.2019 № 0006478-4710-0513 є скасованим в частині, та не може створювати для платника податків відповідних наслідків, на чому цілком обґрунтовано наголосив і суд першої інстанції.
Водночас, незважаючи на вказане, наразі в ІКП позивача відображається відомості щодо наявності боргу у розмірі 22913,66 грн, що має бути відкориговано/приведено у відповідність. При цьому, позивач вказує на те, що подання позову до ГУ ДПС у м. Києві обумовлено тим, що він, як платник податків, який зареєстрований у місті Києві, згідно даних паспорта, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у місті Києві, що підтверджується листом останнього від 16.08.2022 № 48646/6/26-15-13-06-10.
Колегія суддів наголошує на тому, що приймаючи до уваги предмет даного позову, а саме, оскарження бездіяльності саме ГУ ДПС у м. Києві щодо не виключення суми скасованого податкового зобов'язання в розмірі 22913,66 грн з особистої інтегрованої картки платника, дійсно, як правильно наголосив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів звернення позивача саме до відповідача із заявою про здійснення відповідних коригувань в ІКП та надання відмови/не надання рішення за заявою, що може кваліфікуватись, як допущення бездіяльності, позаяк, адвокатський запит стосувався надання інформації та підтверджуючих документів існування в ІКП заборгованості (а.с. 4-5).
З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу, як об'єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес, як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
У судовому засіданні представник ГУ ДПС у м. Києві підтвердив, що, станом на 13.09.2024, позивач перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві, як фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності, з огляду на що, позивач мав право на звернення саме до ГУ ДПС у м. Києві із відповідною заявою про здійснення коригування в ІКП, на реалізацію чого, у відповідача, дійсно, наявна технічна можливість, проте, в якості заперечення проти задоволення позовних вимог, предсатвник податковго органу наголосив, що позивач із такою заявою не звертався, а ГУ ДПС у м. Києві не відмовляло у задоволенні такої заяви, тому, права позивача у сформульованих в позовній заяві вимогах не порушені вдіповідачем.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач у справі ГУ ДПС м. Києві не порушувало прав позивача, заявлених у позові, шляхом допущення бездіяльності щодо не виключення суми скасованого податкового зобов'язання в розмірі 22913,66 грн з особистої інтегрованої картки платника, позаяк, позивач не звертався до податкового органу за місцем обліку із відповідною заявою, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, та, як наслідок, позовні вимоги про зобов'язання відповідача відкоригувати облікові показники особистої інтегрованої картки платника, шляхом виключення з неї даних про податкове зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб у сумі 22913,66 грн, яке виникло на підставі податкового повідомлення-рішення від 05.03.2019 № 0006478-4710-0513, також не підлягають задоволенню, як передчасні, до моменту звернення із відповідною заявою та отримання результатів її розгляду. Також, слід врахувати й те, що матеріали справи не містять доказів допущення відповідної бездіяльності саме ГУ ДПС у м. Києві, чи надання протиправної відмови за заявою позивача про уточнення даних/проведення коригувань в ІКП. Позивачем не було доведено обставин, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, щодо відображення саме відповідачем у справі неіснуючого боргу в його інтегрованій картці.
Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Є.О. Сорочко
Повний текст постанови складено 07.10.2024.