Справа № 620/5507/24 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА
08 жовтня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Пенітенціарної Академії України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі за позовом Пенітенціарної Академії України до ОСОБА_1 про стягнення коштів, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -
Пенітенціарна Академія України (далі - позивач) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просила суд про стягнення з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Пенітенціарної академії України (код ЄДРПОУ: 08571788 IBAN UA408201720313241001201007942 банк: ДКСУ м. Київ МФО 820172) витрати, пов'язані з утриманням її в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 101 352 грн. 45 коп. (сто одна тисяча триста п'ятдесят дві грн. 45 коп.).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач по закінченню навчання не відпрацювала встановленого трирічного терміну перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі, а тому у неї виникло зобов'язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання, яке в добровільному порядку не сплачено.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , яку було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України та відраховано з Академії Державної пенітенціарної служби (за власним бажанням), на час розгляду справи судом проходить службу в Національній поліції України, яка за своєю суттю є рівнозначною службі в Державній кримінально-виконавчій службі України, а тому правові підстави для стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, відсутні.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Свої вимоги апелянт аргументує тим, що будучи обізнаною під час підписання Контракту №151/АС від 12.09.2022 про обов'язок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в вищому навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідачка станом на час розгляду справи не здійснила відшкодування вказаних витрат у добровільному порядку.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Академії Державної пенітенціарної служби № 364/ОД від 12.09.2022 позивача з 15.09.2022 було зараховано здобувачем до ад'юнктури (аспірантури) Академії ДПтС на денну форму навчання за рахунок видатків державного бюджету (а.с. 7).
Між Академією Державної пенітенціарної служби та ОСОБА_1 було укладено договір про навчання у закладі вищої освіти № 155/АС від 12.09.2022 (а.с. 12-14).
Також 12.09.2022 між Академією Державної пенітенціарної служби (надалі - Академія) (виконавцем) з однієї сторони, та відповідачем з другої сторони укладено контракт № 151/АС про підготовку здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в ад'юнктурі (аспірантурі) Академії Державної пенітенціарної служби за державним (регіональним) замовленням (а.с. 8-11).
Відповідно до пункту 2.5 розділу ІІ Контракту Академія зобов'язана проводити претензійно-позовну діяльність у справах про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням особи у закладі вищої освіти.
Згідно пункту 4.5 розділу ІV Контракту у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов'язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про національну поліцію». Витрати відшкодовуються одержувачем послуг в повному обсязі за весь період його фактичного навчання.
Наказом Академії Державної пенітенціарної служби № 202/ОС від 01.05.2023 позивача було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (за власним бажанням) та відраховано з Академії Державної пенітенціарної служби з 03.05.2023 (а.с. 15).
Згідно довідки-розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням ад'юнкта ОСОБА_1 в Академії Державної пенітенціарної служби, було витрачено за період з 16.09.2022 по 03.05.2023 на грошове забезпечення - 101352,45 грн (а.с. 16).
Наказом Міністерства юстиції України від 06.10.2023 № 3548/5 було перейменовано Академію Державної пенітенціарної служби у Пенітенціарну академію України (а.с. 6).
Пенітенціарною академією України було складено повідомлення про відшкодування витрат на навчання, яке вручено відповідачу засобами поштового зв'язку 26.02.2024 (а.с. 17, 18, 24).
В добровільному порядку вказані витрати відповідач не відшкодував, тому позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Згідно частини п'ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Регулювання трудових правовідносин у процесі проходження служби, порядок застосування дисциплінарних стягнень та процедура звільнення працівників кримінально-виконавчої служби регулюється спеціальним Законом України "Про Національну поліцію".
Частинами другою, четвертою статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За умовами Контракту, зокрема, відповідач зобов'язувався після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про національну поліцію» в повному обсязі за весь період її фактичного навчання.
Механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах встановлений Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 (далі - Порядок № 261).
Пунктом 2 Порядку № 261 встановлено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.
Згідно пунктів 3, 4 Порядку № 261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи. Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
За приписами пункту 5 Порядку № 261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
Згідно пункту 6 Порядку № 261 особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів.
Згідно пункту 8 Порядку № 261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Стягнення суми витрат припиняється в разі: поновлення на навчанні особи, що була відрахована з вищого навчального закладу; повторного прийняття особи на службу в поліцію (пункт 9 Порядку № 261).
Матеріалами справи встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням, а саме: грошовим забезпеченням - 101352,45 грн.
Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 04.05.2023 № 198 о/с позивача було прийнято на службу до поліції, та згідно довідки управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 26.04.2024 № 387 старший лейтенант поліції ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції України з 04.05.2023 по теперішній час (а.с. 43-44).
Колегія суддів повторно зауважує, що відповідно до п. 9 Порядку № 261 стягнення суми витрат припиняється, зокрема, в разі повторного прийняття особи на службу в поліцію.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зважаючи, що ОСОБА_1 , яку було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України та відраховано з Академії Державної пенітенціарної служби (за власним бажанням), на час розгляду справи судом проходить службу в Національній поліції України, яка за своєю суттю є рівнозначною службі в Державній кримінально-виконавчій службі України, а тому правові підстави для стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, відсутні.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно ч.1 статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
За п.2 ч.5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Пенітенціарної Академії України - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 08 жовтня 2024 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев