Справа № 320/6291/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
08 жовтня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого суддів Файдюка В.В.,
Суддів Карпушової О.В.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі Масловській К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (далі - відповідач, ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області), у якому просила:
- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови у прийнятті декларації ОСОБА_1 від 20 січня 2023 року про відмову від громадянства російської федерації;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти декларацію ОСОБА_1 від 20 січня 2023 року про відмову від громадянства російської федерації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно та безпідставно відмовив у прийнятті декларації про відмову позивачки від громадянства російської федерації, оскільки є незалежні від неї причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства згідно з абз. 16 ст. 1 Закону України "Про громадянство України".
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року даний адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення, яке викладене у листі від 17.02.2023 № Д-95/6/8010-23/8010.4.1/553-23 Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Зобов'язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2023 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою вчинялись необхідні дії задля припинення громадянства російської федерації (звернення до відповідних органів рф та отримання відмови, не отримання відповіді), однак такі не призвели до певних правових результатів з незалежних від позивачки причин.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року по справі № 320/6291/23 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання прийняти декларацію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) від 20 січня 2023 року про відмову від громадянства російської федерації. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти декларацію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) від 20 січня 2023 року про відмову від громадянства російської федерації.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що процес надання позивачу формальних протиправних відмов може тривати безкінечно, то в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача прийняти декларацію.
25 вересня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідача просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справ №320/6291/23 повістю і ухвали нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київської області від 17.02.2021 набула громадянства України на підставі частини 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України", про що свідчить довідка №797/2021 про реєстрацію особи громадянином України від 30.03.2021 та тимчасове посвідчення громадянина України № НОМЕР_2 , видане 30.03.2021.
20.01.2023 позивач звернулась до відповідача з проханням прийняти декларацію про відмову від громадянства російської федерації з подальшим оформленням та видачею паспорта громадянина України.
До звернення позивачка додала декларацію про відмову від іноземного громадянства, копію довідки про прийняття заяви на вихід із громадянства рф до розгляду від 25.01.2022 № 2691000518, копію відповіді Міністерства закордонних справ російської федерації від 01.08.2022 № 20147/кд-гр.
Листом від 17.02.2023 № Д-95/6/8010-23/8010.4.1/553-23 відповідач повідомив про повернення декларації про відмову від громадянства російської федерації від 20.01.2023, так як вважає позивачку особою, яка набула громадянство та не належить до категорій осіб, які визначені наказом МВС України від 28.12.2021 № 989 «Про затвердження зразків деяких документів, які подаються для набуття громадянства Україною або прийняття таких до громадянства України становить інтерес для України, які брали (беруть) участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України, та іноземцями, які зазнали переслідувань».
Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулась до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (далі - Закон №2235-III).
Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону № 2235-III, громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Статтею 6 Закону № 2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.
Так, особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства (ч. 1 ст. 8 Закону № 2235- III).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2235-III іноземці, зазначені в ч. ч. 1 - 3 цієї статті, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Згідно з абзацом дванадцятим статті 1 в редакції Закону № 2663-IV від 16.06.2005, зобов'язання припинити іноземне громадянство це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Відповідно до ч. 8 ст. 8 Закону № 2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
Згідно з абзацом шістнадцятим статті 1 Закону № 2235-III, декларація про відмову від іноземного громадянства це документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2235-ІІІ, іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Згідно з абзацом тринадцятим статті 1 Закону № 2235-ІІІ, незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) це невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
Таким чином, особа, яка набула громадянство України, зобов'язана протягом двох років подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав або, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від них причин, декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Разом з цим, 19.12.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14.12.2021 № 1941-ІХ .
За новою редакцією ст. 21 Закону № 2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до ст. ст. 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Тобто, на даний час редакція закону передбачає невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), як підставу для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі Порядок № 215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Пунктом 119 Порядку № 215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України.
Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства, їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Отже, саме на особу, яка взяла на себе зобов'язання припинити іноземне громадянство, покладається обов'язок надати документи про припинення іноземного громадянства і тільки після надання відповідних документів органи ДМС можуть видати особі паспорт громадянина України.
При цьому пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом та: 1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б" пунктів 1-3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"; 2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; 3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України; 4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"; 5) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом.
У пояснювальній записці до Проекту Закону про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" щодо спрощеного набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України 5630 від 07.06.2021 зазначено, що метою прийняття проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» (щодо спрощеного набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України)» (далі законопроєкт) є реалізація Указу Президента України від 13 серпня 2019 року № 594/2019 «Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання».
Прийняття вказаного законопроєкту дозволить спростити порядок набуття громадянства України громадянами російської федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання, та іноземцями і особами без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходили (проходять) військову службу за контрактом у Збройних Силах України та/або брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та/або брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції, та/або брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Крім того, аналізом законодавства у сфері громадянства України та практики його реалізації засвідчено, що нормативне регулювання питань громадянства України потребує удосконалення, зокрема, з метою актуалізації окремих його положень, приведення у відповідність із положеннями законодавства, що регулює питання, пов'язані з громадянством.
У висновку Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин № 5630 від 07.06.2021 до проекту вищезазначеного прийнятого Закону зазначено, що Голова Державної міграційної служби України повідомив, що ДМС підтримує законопроект. А також звернув увагу, що у деяких осіб вже сплинули строки виходу з громадянства або найближчим часом спливає термін 2 роки як вони отримали громадянство України відповідно до Указу Президента України, але вони не можуть подати документ про припинення громадянства іншої держави, оскільки мають звернутися до посольства держави-агресора або в'їхати на її територію, де вони можуть зазнати переслідувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачкою долучена довідка посольства російської федерації в Україні від 25.01.2022 про те, що заява ОСОБА_1 про вихід з громадянства російської федерації прийнята до розгляду відповідно до законодавства російської федерації і зареєстрована за № 269100518. Консульський збір у розмірі 1820,00 грн сплачено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачкою вчинялись необхідні дії задля припинення громадянства російської федерації (звернення до відповідних органів рф та отримання відмови, не отримання відповіді), однак такі не призвели до певних правових результатів з незалежних від позивачки причин.
Отже, у цьому випадку законодавство передбачає можливість подання декларації про вихід з громадянства російської федерації.
Водночас суд вказав, що в даному випадку відповідач наділений дискреційними повноваженнями, тобто правом діяти при прийнятті рішення на власний розсуд, з чим не може погодитись суд апеляційної інстанції.
Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява №22414/93) Європейський суд з прав людини зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що жодних зауважень, щодо форми та змісту щодо поданої позивачем декларації у зазначеному вище листі не висловлено. Єдиною підставою для повернення декларації стало не припинення громадянства російської федерації.
Інші підстави для неприйняття такої декларації відсутні в матеріалах справи.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Однак, у межах даної справи відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, яке викладене у листі від 17.02.2023 № Д-95/6/8010-23/8010.4.1/553-23.
Таким чином, колегія суддів вважає, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача слід також зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти декларацію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) від 20 січня 2023 року про відмову від громадянства російської федерації.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було не повно встановлено обставини у справі та прийнято рішення з порушенням норм матеріального права.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання прийняти декларацію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) від 20 січня 2023 року про відмову від громадянства російської федерації - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти декларацію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) від 20 січня 2023 року про відмову від громадянства російської федерації.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 08 жовтня 2024 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев