Справа № 320/16978/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.
08 жовтня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Файдюка В.В.,
Суддів Карпушової О.В.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі Масловській К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не знятті арешту з майна боржника при закінченні виконавчого провадження НОМЕР_1;
- скасувати арешт майна, що належить позивачу, який був накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження НОМЕР_1 від 10.12.2012, виданої Печерським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, з одночасним припиненням такого обтяження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою вчинення дій з відчуження нерухомого майна звернувся 02.05.2023 до нотаріуса за консультацією, в ході якої дізнався про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа від 06.06.2012, виданого Печерським районним судом м. Києва про стягнення з позивача на користь ПАТ «Кредитпромбанк» боргу у розмірі 102547,63 грн. В межах означеного виконавчого провадження 10.12.2012 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. 19.04.2016 виконавче провадження було завершено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «про виконавче провадження», а матеріали направлено до іншого органу виконавчої служби (не зазначено).
Позивач зазначає про відсутність жодної інформації стосовно означеного виконавчого документа та вказує на ліквідацію ПАТ «Кредитпромбанк» 01.10.2020.
Позивач стверджує, що тривалий арешт нерухомого майна за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, а належним способом захисту є зобов'язання відповідача зняти арешт з майна позивача.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при закінченні виконавчого провадження у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби відсутні підстави для зняття арешту, накладений на майно боржника.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що наявність протягом тривалого часу (майже 7 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей про відкриті виконавчі провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як встановлено судом, з наявної в матеріалах справи копії витягу з розділу щодо виконавчого провадження НОМЕР_1 вбачається, що до Печерського ВДВС на примусове виконання надійшов виконавчий лист від 06.06.2012 №2-575/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» суми боргу в розмірі 102547,63 грн.
Постановою старшого державного виконавця Печерського ВДВС від 04.12.2012 відкрито ВП НОМЕР_1.
Постановою старшого державного виконавця Печерського ВДВС від 10.12.2012 ВП НОМЕР_1 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження звернено стягнення на майно боржника.
06 лютого 2013 року старшим державним виконавцем Печерського ВДВС винесено постанову про розшук майна боржника ВП НОМЕР_1.
Постановою від 07.09.2015 ВП НОМЕР_1 стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 10254,76 грн.
Постановою від 20.11.2015 ВП НОМЕР_1 стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій.
Постановою старшого державного виконавця Печерського ВДВС від 19.04.2016 ВП НОМЕР_1 закінчено виконавче провадження за пунктом 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». У витягу зазначено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстровано нерухоме майно, а саме, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи викладене, виконавчий документ підлягає направленню за місцем знаходження нерухомого майна боржника.
Не погоджуючись з правомірністю вчиненої відповідачем бездіяльності, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправними та скасування.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта необґрунтованими, враховуючи наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено в Законі України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року N 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.
Пунктом 1 частиною 1 статті 3 Закону № 1404 визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно частин 1 та 2 статті 15 Закону № 1404-VІІІ cторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно ч.1, 2 статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Водночас, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку станом на момент відкриття виконавчого провадження визначались положеннями Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).
Відповідно до частини першої, другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно положень пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (частина третя статті 49 Закону № 606-XIV).
В силу положень частини першої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що при закінченні виконавчого провадження у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби відсутні підстави для зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Матеріалами справи встановлено, що виконавче провадження НОМЕР_1 закінчено постановою від 19.04.2016 згідно положень пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV (у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби), таким чином, у державного виконавця Печерського ВДВС були відсутні підстави для зняття арешту в силу положень частини першої статті 50 Закону №606-XIV, а тому, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не знятті арешту з майна боржника при закінченні виконавчого провадження НОМЕР_1.
Як наслідок, відсутні підстави для задоволення похідних вимог про скасування арешту майна, що належить позивачу, який був накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження НОМЕР_1 від 10.12.2012, виданої Печерським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, з одночасним припиненням такого обтяження.
Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження звернення позивача до Печерського ВДВС із запитом про надання йому інформації щодо ВП НОМЕР_1, зокрема, з метою встановлення інформації щодо подальших дій відповідача з виконавчим листом від 06.06.2012 №2-575/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» суми боргу в розмірі 102547,63 грн після закінчення виконавчого провадження.
Судом вірно відхилено доводи позивача щодо тривалого накладення арешту на його майно, оскільки необізнаність його з наявністю виконавчого документа (виконавчий лист від 06.06.2012 №2-575/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» суми боргу в розмірі 102547,63 грн), який слугував підставою для відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 та накладення на майно боржника (позивача) спірного арешту не може слугувати підставою для зняття такого арешту за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Крім того, доводи позивача щодо ліквідації ПАТ «Кредитпромбанк» не можуть слугувати достатньою підставою для зняття арешту з майна боржника (позивача) з огляду на можливість передачі права вимоги іншому кредитору.
При цьому відсутність інформації щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників не свідчить про наявність підстав для зняття арешту, оскільки статтею 59 Закону №1404 не передбачено такої підстави для зняття арешту з майна боржника.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відтак, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 08 жовтня 2024 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев