іменем України
04 жовтня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/189/24
Головуючий у першій інстанції - Глушко О. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/889/24
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Мамонової О.Є.,
суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
із секретарями: Герасименко Ю.О., Зіньковець О.О.,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Ніжинського районного територіального округу Кухта Дмитро Олександрович, -
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2024 року (проголошено о 14:06, повний текст складено 26.04.2024) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та про скасування рішення про державну реєстрацію права власності,-
У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в якому просило:
- визнати недійсним договір дарування квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 06.02.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Кухтою Д.О., за реєстровим номером 77;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.02.2018, номер відомостей про речове право 24703668;
- стягнути з відповідачів на його користь понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06.10.2015 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованість по кредитному договору в сумі 27 563,89 доларів США, що за курсом НБУ становить 616 967,56 грн. 11.02.2016 на підставі виданих на виконання вказаного рішення суду виконавчих листів було відкрито виконавче провадження №50151873 у відношенні боржника ОСОБА_2 .
У подальшому, 23.07.2020 між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого право вимоги до боржників ПАТ «КБ «НАДРА», у тому числі ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29.07.2021 у виконавчому провадженні №50151873 замінено стягувача з ПАТ «КБ «НАДРА» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
Позивач зазначав, що 06.02.2018, тобто після набрання чинності рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06.10.2015, ОСОБА_2 подарував за договором дарування належну йому на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , своєму сину ОСОБА_1 .
Уважав, що договір дарування спірної квартири є фіктивним правочином, оскільки укладений між відповідачами лише для виду, з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування цього майна від звернення стягнення в рахунок погашення боргу.
Наголошував, що ОСОБА_2 , знаючи про наявність судового рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06.10.2015 щодо стягнення боргів у примусовому порядку, зловживаючи своїм правом та діючи недобросовісно, відчужив належну йому на праві власності квартиру своєму синові за безвідплатним договором з метою уникнення стягнення на вищезазначену квартиру. Правочин спрямований не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, а на фіктивний перехід права власності на спірну квартиру від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , а також з метою створення неплатоспроможності боржника, тому має бути визнаний недійсним.
Позивач звертав увагу на те, що дізнався про порушення свого права 10.11.2023, після ознайомлення його представника з матеріалами виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №728/1694/15-ц, а отже строк на звернення до суду з даним позовом не пропущений.
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17.04.2024 позовні вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації задоволено повністю.
Визнано недійсним договір дарування квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 06.02.2018 між ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Кухтою Д.О. за реєстровим номером 77.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру за АДРЕСА_2 , яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.02.2018 року, номер відомостей про речове право 24703668.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 605,60 грн в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 605,60 грн в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що строк позовної давності для ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» щодо визнання недійсним оспорюваного договору дарування квартири від 06.02.2018 сплив 06.02.2021 - через три роки після його укладення. Заявник наголошує, що заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності і не наділяє правом нового кредитора на обчислення перебігу позовної давності заново.
Уважає такими, що не відповідають дійсності та суперечать поданим у справі доказам, твердження представника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про те, що про своє порушене право товариство дізналося лише 10.11.2023, оскільки позивач в договорі про відступлення права вимоги особисто підтвердив про ознайомлення з документами щодо стану заборгованості ОСОБА_2 до 23.07.2020. ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» мало доступ до усіх документів по виконавчих провадженнях №50151873 та №68756232 через автоматизовану систему виконавчих проваджень та могло в будь-який момент ознайомитися з інформацією за допомогою ідентифікатора доступу, який зазначається у постановах державних та приватних виконавців.
Зауважує, що на момент укладення оспорюваного договору дарування квартири арештів чи будь-яких заборон на відчуження нерухомого майна ОСОБА_2 не існувало.
Вислухавши суддю-доповідача, відповідача - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Підгорного К.Є., які просили задовольнити апеляційну скаргу, представника позивача - адвоката Прокоф'єва Б.І., який просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження АСВП №50151873, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 відчужив належну йому квартиру під час відкритого виконавчого провадження, про яке йому було відомо, подарував її своєму синові, був обізнаний про наявність обов'язку сплати боргу стягувачу, інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїм зобов'язанням перед кредитором відсутнє, що свідчить про вчинення договору на шкоду кредитору.
Суд уважав, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом з огляду на те, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» дізналося про порушення свого права у листопаді 2023 року.
З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.
Судом у справі встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є сином відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується актовим записом про народження №262 від 06.12.1989 (том 1 а.с. 58).
30.09.2003 за договором міни ОСОБА_2 набув у власність квартиру АДРЕСА_3 (том 1 а.с. 63, 64).
17.10.2006 між ВАТ КБ «Надра» (банк) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено кредитний договір №36-05/09/11/304/2006/081, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 25 000 доларів США в порядку і на умовах визначених цим Договором (том 1 а.с. 10-11).
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору цільове використання кредиту: проведення розрахунків по договору купівлі-продажу № 2-1857 від 16.10.2006 , що укладений між позичальником та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно якого позичальник придбав у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_4 ; витрати страхувальника (позичальника) по договору страхування нерухомого майна, визначеного у п. 2.1 цього Договору; витрати пов'язані з оформленням кредиту.
Згідно з п. 2.1 Кредитного договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, позичальник (майновий поручитель) укладає з банком договір іпотеки: чотирикімнатна квартира під літерой А-5, яка має 74,70 кв.м загальної площі, з яких 47,3 кв.м житлової площі, що розташована за адресою АДРЕСА_5 в день укладення цього договору.
Умови передачі майна в іпотеку, звернення стягнення на майно, що обтяжене іпотекою, викладені у договорі іпотеки, що укладається між банком і позичальником (майновим поручителем) та посвідчується нотаріально. При непогашенні заборгованості позичальника перед банком у повному обсязі за рахунок майна, що обтяжене іпотекою, банк звертає стягнення на майно позичальника у відповідності з діючим законодавством України (п. 2.2, 2.3 Кредитного договору).
Відповідно до п. 2.4 Кредитного договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, банк укладає в день укладення цього договору з ОСОБА_2 договір поруки.
17.10.2006 ВАТ КБ «Надра» (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) уклали Договір поруки №36-05/06/09/12/304/2006/081, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за неналежне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань, що витікають з Кредитного договору №36-05/09/11/304/2006/081 від 17.10.2006 (том 1 а.с. 12).
Поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1 цього Договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо (п. 1.2 Договору поруки).
18.02.2008 між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №28, яким останньому надано кредит у розмірі 125 000 грн зі сплатою процентів 17,5% строком до 17.02.2018.
19.02.2008 з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з вищезазначеного Кредитного договору, між ВАТ «Державний ощадний банк України» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (боржник) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Кухтою Д.О., зареєстрований в реєстрі за №692, відповідно до умов якого іпотекодавець як майновий поручитель боржника, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, який належить іпотекодавцю на праві власності, а саме - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 78-79).
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06.10.2015, яке набрало законної сили 20.10.2015 (справа №728/1694/15-ц), позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О. до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість по кредитному договору (№36-05/09/11/304/2006/081 від 17.10.2006) в сумі 27 563,89 доларів США, що за курсом НБУ становить 616 967,56 грн, з них заборгованість за кредитом - 22594,40 доларів США, що становить 497 414 грн, заборгованість за відсотками - 2249,71 доларів США, що становить 49 527,19 грн, заборгованість з комісії - 791,11 доларів США, що становить 17 416,23 грн, заборгованість з пені - 798,95 доларів США, що становить 17 588,82 грн, штраф за порушення умов кредитного договору відповідно до Додаткової угоди № 2 - 1 129,72 доларів США, що становить 35 021,32 грн (а.с. 13-15).
19.01.2016 Бахмацьким районним судом Чернігівської області видано виконавчий лист на виконання вищевказаного рішення суду, за яким 11.02.2016 головним державним виконавцем Бахмацького районного ВДВС ГТУЮ у Чернігівській області Кедою В.І. відкрито виконавче провадження №50151873 щодо боржника ОСОБА_2 (а.с. 16).
18.05.2016 головним державним виконавцем Бахмацького районного ВДВС ГТУЮ у Чернігівській області Кедою В.І. у виконавчому провадженні №50151873 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на транспортний засіб, що належить ОСОБА_2 - ГАЗ 2705, 2004, червоний, реєстраційний номер: 56000040013742, VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення 616 967,56 грн; заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_2 лише в межах суми боргу.
05.02.2018 АТ «Ощадбанк» звернулося до приватного нотаріуса Кухти Д.О. з листом, в якому просило у зв'язку з повним погашенням кредиту позичальником ОСОБА_2 по Кредитному договору №28 від 18.02.2008, в забезпечення за яким укладено Іпотечний договір №692 від 19.08.2008, зняти заборону відчуження та припинити дію іпотеки в Державному реєстрі прав на нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_6 , та належить іпотекодавцю (том 1 а.с. 80).
Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень від 06.02.2018 вбачається, що 06.02.2018 приватним реєстратором Бахмацького районного нотаріального округу Чернігівської області Кухтою Д.О. припинено іпотеку, яка виникла на підставі Договору іпотеки від 19.02.2008 №692 (том 1 а.с. 81, 82).
Цього ж дня, 06.02.2018, за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Кухтою Д.О., зареєстрованим в реєстрі за №77, ОСОБА_2 передав безоплатно у власність, як дарунок, ОСОБА_1 квартиру за АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 61-62).
23.07.2020 між ПАТ «КБ «Надра» (банк) та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (новий кредитор) укладено договір №GL48N718070_I_5 про відступлення прав вимоги, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатках № 1-4 до цього Договору (боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту, договорами поруки, іпотечними договорами, договорами застави), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатках № 1-4 до цього Договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначеному цим Договором. Договір зареєстровано у реєстрі за № 137 та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиновою Н.М. (том 1 а.с. 17-18).
У додатку №1 до Договору №GL48N718070_I_5 про відступлення прав вимоги від 23.07.2020 до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників/ поручителів/ іпотекодавців/ заставодавців/ дебіторів за такими договорами міститься позичальник ОСОБА_3 , кредитний договір №36-05/09/11/304/2006/81 від 17.10.2006, поручитель згідно договору забезпечення (Договір іпотеки від 17.10.2006, посвідчений нотаріусом Бахмацької державної нотаріальної контори Охрімець Л.П.) - Гінтаускас В.С. (том 1 а.с. 19).
Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29.07.2021 (справа №728/1694/15-ц) задоволено заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про заміну сторони у виконавчому провадженні №50151873, замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у виконавчому провадженні №50151873 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Бахмацьким районним судом Чернігівської області по справі №728/1694/15-ц за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О. до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О. про припинення правовідношення відносно боржника ОСОБА_2 (том 1 а.с. 20-22).
20.08.2021 головним державним виконавцем Бахмацького ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кедою В.І. у виконавчому провадженні №50151873 винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, якою замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
09.09.2021, 18.10.2021 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зверталося до Бахмацького відділу ДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявами, в яких, зокрема просило звернути стягнення на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . До заяв позивачем додавалась Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 10.08.2021, яка містить відомості про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
14.09.2021 головним державним виконавцем Бахмацького ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кедою В.І. у виконавчому провадженні №50151873 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все невизначене рухоме та нерухоме майно боржника.
У матеріалах виконавчого провадженні №50151873 також наявна Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 14.09.2021, яка також містить відомості про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
28.01.2022 головним державним виконавцем Бахмацького ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кедою В.І. у виконавчому провадженні №50151873 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» за письмовою заявою стягувача.
15.02.2022 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. із заявою про примусове виконання рішення суду, в якій, зокрема, просило прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 728/1694/15-ц, виданого Бахмацьким районним судом Чернігівської області у встановлений законом строк (том 1 а.с. 23-24).
23.02.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. відкрито виконавче провадження №68756232 з виконання виконавчого листа №728/1694/15-ц 2/728/484/15, виданого 19.01.2016 Бахмацьким районним судом Чернігівської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості по кредитному договору в сумі 27 563 долари 89 центів США, що за курсом НБУ становить 616 967,56 грн, з них заборгованість за кредитом - 22594,40 доларів США, що становить 497414 грн, заборгованість за відсотками - 2249,71 доларів США, що становить 49527,19 грн, заборгованість з комісії - 791,11 доларів США, що становить 17416,23 грн, заборгованість з пені - 198,95 доларів США, що становить 17588,82 грн, штраф за порушення умов кредитного договору відповідно до Додаткової угоди № 2 - 1129,72 доларів США, що становить 35021,32 грн (том 1 а.с. 25).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. від 23.02.2022 у виконавчому провадженні №68756232 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 864181,85 грн (том 1 а.с. 26).
10.11.2023 представник ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» адвокат Прокоф'єв Б.І. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №728/1054/15-ц, виданого Бахмацьким районним судом 19.01.2016 (том 1 а.с. 27).
Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 08.11.2023, що міститься в матеріалах вказаного виконавчого провадження, вбачається, що квартира за адресою АДРЕСА_1 з 06.02.2018 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 (том 1 а.с. 28-31).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;
наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);
враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20).
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).
В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes).
Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).
Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що:
«позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».
Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як:
- фіктивного (стаття 234 ЦК України);
- такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);
- такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23).
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.
До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, колишня дружина боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа).
Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року в справі №405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) вказано, що: «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред'явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст яких суперечить ЦК України, районний суд виходив з того, що: 1) ОСОБА_2 відчужив належну йому квартиру під час відкритого виконавчого провадження, про яке йому було відомо; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича (сина); 4) після відчуження спірного майна у ОСОБА_2 відсутнє майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.
Крім того, суд першої інстанції констатував, що договір дарування квартири укладено наступного дня (06.02.2018) після повідомлення ВАТ «Державний Ощадний банк України» про можливість припинення договору іпотеки в забезпечення виконання кредитного договору від 18.02.2008 (05.02.2018), у день скасування заборони відчуження, що було перешкодою у зверненні стягнення на зазначене майно, шляхом накладення арешту, на виконання рішення суду від 06.10.2015.
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Ураховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо висновку районного суду про фраудаторний характер оспорюваного правочину, колегія суддів уважає, що вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 06.02.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , є доведеними.
Також апеляційна скарга не містить доводів щодо правомірності задоволення рішенням суду першої інстанції позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності, а тому оскаржене судове рішення в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Це узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 936/721/21.
При розгляді справи судом першої інстанції відповідачі звернулися із заявами про застосування строку позовної давності, в яких просили відмовити в задоволенні позову ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Кухтою Д.О. 06.02.2018, у зв'язку з пропуском строку позовної давності (том 1 а.с. 132-134, 137-139).
Зазначали, що ПАТ «КБ «Надра» був ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження належним чином і мав право вимоги до відповідача, однак ним не скористався, а заміна сторін у зобов'язанні відповідно до положень ст. 262 ЦК України не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Зокрема, вирішення питання про застосування або незастосування строку позовної давності є важливим аспектом права на справедливий судовий розгляд, стосується обґрунтованості судового рішення і охоплюється змістом статті 6 Конвенції (див. наприклад рішення ЄСПЛ у справі «Grafescolo S.R.L. проти Молдови», «Ruiz Torija v. Spain»).
В своїй прецедентній практиці ЄСПЛ звертає увагу, що строки позовної давності «слугують декільком важливим цілям, зокрема вони забезпечують правову визначеність і остаточність, захищають потенційних відповідачів від задавнених вимог (прострочених позовів), яким було б важко протистояти, і запобігають несправедливості, що могла б виникати, якби суди мусили ухвалювати рішення стосовно подій, які мали місце в далекому минулому, і на підставі доказів, які вже могли б стати ненадійними й неповними, втратити достовірність і повноту з плином часу» (див. наприклад пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Stubbings and Others v. The United Kingdom»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 цього Кодексу).
Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.
Загальна позовна давність (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).
Сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.
Особливістю застосування інституту позовної давності є те, що виходячи з вимог статті 261 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц.
Визначення початку відліку позовної давності міститься в статті 261 ЦК, відповідно до частини першої якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Разом з цим порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
У справі, що переглядається, судом установлено, що 19.01.2016 Бахмацьким районним судом Чернігівської області видано виконавчий лист по справі №2/728/484/15 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості по кредитному договору в сумі 27563,89 доларів США.
29.01.2016 ПАТ «КБ «Надра» звернувся до відділу ДВС Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області із заявою про відкриття виконавчого провадження.
11.02.2016 головним державним виконавцем Бахмацького РВ ДВС ГТУЮ у Чернігівській області Кедою В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50151873 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно заборгованості по кредитному договору на користь ПАТ «КБ «Надра».
18.05.2016 головним державним виконавцем Бахмацького РВ ДВС ГТУЮ у Чернігівській області Кедою В.І. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на транспортний засіб, що належить ОСОБА_2 та заборонено відчужувати будь-яке майно, яке належить боржнику.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 18.05.2016 квартира за адресою АДРЕСА_1 , перебувала в іпотеці. Обтяження щодо даної квартири припинено 06.02.2018 і в цей же день квартира подарована ОСОБА_2 сину ОСОБА_1 .
Матеріали виконавчого провадження №50151873 не містять жодних відомостей щодо припинення іпотеки на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , так само відсутні і відомості про укладення оспорюваного договору дарування вищезазначеної квартири.
Навпаки, матеріали виконавчого провадження №50151873 містять інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.08.2021 та від 14.09.2021, з якої вбачається, що спірна квартира зареєстрована за ОСОБА_2
09.09.2021 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», після заміни сторони виконавчого провадження 20.08.2021, звернулося до Бахмацького відділу ДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявою, в якій просило, зокрема, звернути стягнення на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Тобто, позивач, з огляду на матеріали виконавчого провадження уважав, що квартира належить ОСОБА_2 та не міг знати про укладений між відповідачами Договір дарування квартири від 06.02.2018.
Інформація про укладення оспорюваного договору між відповідачами з'явилась у матеріалах виконавчого провадження №68756232 лише 08.11.2023 (т. 1 а.с. 28-31), таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що про існування договору дарування він дізнався лише 10.11.2023, після ознайомлення його представника із матеріалами виконавчого провадження.
Посилання заявника на те, що строк позовної давності для ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» щодо визнання недійсним оспорюваного договору дарування квартири від 06.02.2018 сплив 06.02.2021 - через три роки після його укладення є помилковими, оскільки в силу положень частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Установлено, що про порушення свого права ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» дізналося 10.11.2023 за обставин зазначених вище, а з позовом звернулося до суду 16.01.2024, тобто в межах трирічного строку.
З цих підстав не є слушними доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» мало доступ до усіх документів по виконавчих провадженнях №50151873 та №68756232 через автоматизовану систему виконавчих проваджень та могло в будь-який момент ознайомитися з інформацією за допомогою ідентифікатора доступу, який зазначається у постановах державних та приватних виконавців.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, встановлених обставин справи та наданих сторонами на їх підтвердження чи заперечення доказів, оцінених судом у сукупності та відповідно до встановлених правил оцінки, апеляційний суд відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, вважає, що за результатом перегляду справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2024 року - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови складено 09 жовтня 2024 року.
Головуюча О.Є. Мамонова
Судді: Н.В. Висоцька
О.І. Онищенко