Постанова від 09.10.2024 по справі 766/3223/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2024 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи 766/3223/14

Номер провадження 22-ц/819/368/24

Херсонський апеляційний суд колегії суддів судової палати у цивільних справах в складі:

головуючого - Склярської І.В.,

суддів: Майданіка В.В., Орловської Н.А.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України) в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 05 серпня 2024 року у складі судді Скрипніка Л.А., за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , звернулася до суду із позовом, в якому просила:

- розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 червня 2010 року про що в книзі реєстрації шлюбів 18 червня 2010 року зроблено відповідний актовий запис № 202 Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Херсоні; після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище « ОСОБА_4 »;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Також, просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений у справі судовий збір.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05 серпня 2024 року провадження у справі за позовом адвоката Мороз Анжели Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження провадження до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи осіб, які подали апеляційні скарги

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , посилається на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою заперечення позивача щодо зупинення провадження у справі, за відсутності належних доказів існування у відповідача статусу передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України.

Вважає, що наданий доказ проходження військової служби, військовий квиток та довідка форми №5, не є належними доказами, згідно до вимог пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Також вказала, що відповідач фактично припустився зловживання своїми процесуальними правами, заявив клопотання без наявності будь яких перешкод для участі у справі, маючи умисел уникнути свого обов'язку щодо утримання дитини.

Позивач привертав увагу суду першої інстанції на те, що відповідач ухиляється від виконання обов'язків з утримання неповнолітнього сина.

Зупинення провадження у справі за змістом позиції позивача є протидією її намаганням стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини (позов заявлено у 01.03.2024, перше судове засідання призначене судом на 05.08.2024 через завантаженість суду, відповідач оформив військовий квиток у липні 2024 року).

Позивачка скористалась наданим їй правом та звернулась до суду в березні 2024 року з цим позовом зважуючи, серед іншого, на відсутність участі відповідача в матеріальному утриманні їх спільної дитини. Зупинення розгляду справи, поміж іншого, залишить питання матеріального утримання дитини не вирішеним.

(2) Позиція інших учасників справи

Представник ОСОБА_3 , адвокат Комаха В.В., яка подала заяву про вступ у справу у суді апеляційної інстанції 04.10.2024 та діє на підставі ордера від 04.10.2024 рок, у в цей же день подала письмові пояснення, в яких вказала, що відповідач наразі перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України з 21.06.2024, як стрілець у військовій частині НОМЕР_1 та був курсантом у військовій частині НОМЕР_2 з 30.04.2024, що підтверджується документами, копії яких наявні в матеріалах справи та додатково надала копію витягу з наказу № 175 від 21.06.2024.

Також, вважає, що підтвердженням того, що ОСОБА_3 на даний момент перебуває на військовій службі у складі Збройних сил України і безпосередньо залучений до виконання бойових завдань, є надана копія довідки № 2433/488 від 06.07.2024, в якій вказано, що 03.07.2024 військовослужбовець ОСОБА_3 (відповідач), виконуючи завдання пов'язані з Захистом Батьківщини, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, поблизу населеного пункту Калинівка Донецької області на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 отримав мінно-вибухову травму.

Крім того, вказала, що відповідач жодним чином не уникає свого обов'язку щодо утримання дитини та, навіть, не має такого наміру. Більше того, неодноразово у добровільному порядку відповідач сплачував грошові кошти позивачці саме на утримання та задоволення потреб дитини. Відповідачем було перераховано на банківську картку позивачки грошові кошти у розмірі 10000,00 грн.

ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , направила до суду апеляційної інстанції відповідь на відзив, у якому вказала, що відповідач при поданні відзиву на апеляційну скаргу поза строками встановленими судом в ухвалі від 18.09.2024 року, не порушує питання їх поновлення та не повідомляє обставин в обґрунтування поважності їх пропуску зважаючи на положення статті 360 ЦПК України. Водночас, у відповідності зі статтею 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідач долучив до відзиву документи в якості доказів, які не надавав до суду першої інстанції, а відтак подав їх в порушення частини третьої статті 83 ЦПК України, не дотримуючись обов'язків встановлених пунктами 4, 6 частини другої статті 43 ЦПК України. Водночас докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Надані представником відповідача фотокопії документів датовані червнем 2024 року і не підтверджують продовження перебування відповідача на службі в лавах ЗСУ на час їх подання.

Позивачка повторно наполягає на тому, що відповідач після лікування наразі проживає і постійно знаходиться за місцем реєстрації своєї матері.

З урахуванням того, що відповідач має можливість скористатись послугами представника, повідомити їй обставини, які характеризують його погляд на відносини сторін і утримання дитини, є додатковим підтвердженням, за оцінкою апелянта, того, що відповідач не в коїм випадку не може оцінюватись як такий, що позбавлений можливості скористатись своїми процесуальними правами.

Окрім цього, його ставлення до матеріального утримання дитини, яке повідомлено представником, обумовлює висновок, що вирішення питання стягнення з нього аліментів, наразі оцінюється ним як не спростований обов'язок, позаяк вирішення цього питання без зупинення провадження по справі не буде порушувати права відповідача.

Відповідач, як слідує із матеріалів справи, таких процесуальних прав не позбавлений, адже їх повно реалізовує, висловлюючи по справі все, що вважає за потрібне повідомити суду і навіть те що не стосується предмету спору.

Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення (ухвали) суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без повідомлення сторін в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції послався на вимогу діючого законодавства та на те, що відповідач перебуває у складі Збройних Сил України та бажає особисто приймати участь в розгляді справи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною третьою статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

З матеріалів справи вбачається, що з наведеним позовом позивачка звернулася до суду 01 березня 2024 року. 23 квітня 2024 року судом першої інстанції, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 05.08.2024. 31.07.2024 представник ОСОБА_3 адвокат Комаха В.В. вступила у справу як представник відповідача та в цей же день надала заяву про зупинення провадження у справі, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 наразі перебуває на військовій службі та захищає нашу країну у складі Збройних Сил України.

Наведене свідчить, що ухвала суду першої інстанції від 23.04.2024 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі стороною відповідача отримана, проте правом на надання відзиву та документів до нього не скористалася, надавши вищенаведену заяву.

До заяви про зупинення провадження у справі адвокат відповідача надала: копію військового листа з відмітками про взяття на військовий облік, проходження військової служби в НОМЕР_3 з датою зарахування 21.06.2024, стрілком №175 (а.с.42-45); довідку від 30.06.2024 №2361/488 видану військовою частиною за місцем вимоги про перебування солдата ОСОБА_3 на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 з 21.06.2024 по теперішній час (а.с. 46).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням.

Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Представником відповідача не надано достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення, він не надав наказ по особовому складу.

Суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі, виходив з копії довідки військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2024 про перебування відповідача на військовій службі в цій частині з 21.06.2024 по теперішній час.

Проте, суд не звернув уваги на те, що довідка від 30.06.2024 року не є достатнім доказом для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Підстави не надання суду першої інстанції копії наказу, представником відповідача не наведено.

Крім того, з наведеної довідки не вбачається, що військова частина в якій ОСОБА_3 перебуває на військовій службі перебуває в зоні активних бойових дій, або відповідач задіяний у виконанні бойових спеціальних завдань на лінії бойового зіткнення з противником, або існують інші непереборні обставини, що унеможливлюють для відповідача представництво своїх інтересів при розгляді його обов'язку щодо утримання дитини.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що з урахуванням наданих представником відповідача документів, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про зупинення провадження у справі.

Крім того, предметом позову є стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

Нормою ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою ВРУ від 27.02.1991 року (далі - Конвенція про права дитини) встановлено - «В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини».

Відповідно до ч. 1 ст.18 Конвенції про права дитини - «Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування».

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 5 червня 2024 року у справі № 317/3364/21 звернув увагу на те, що для застосування припису пункту 2 частини першої статті 251ЦПК України слід врахувати, чи представляє військовослужбовець свої інтереси у судах першої й апеляційної інстанцій особисто (пункт 54 постанови), а також, чи не порушуватиме зупинення провадження у справі найкращі інтереси дитини (пункти 57-61 постанови). Передбачений у пункті 2 частини першої статті 251ЦПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі, яка стосується стягнення аліментів на утримання дитини, повинен корелювати із якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Незважаючи на те, що позивачем у такій справі є один із батьків, а відповідачем - інший, інтереси дитини, яка не є стороною справи, мають домінувати над інтересами кожного з її батьків.

Обов'язковою умовою зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість її розгляду до настання певних подій.

Проте, матеріали справи, твердження представника позивача про знаходження відповідача на лікуванні, надають підстави для висновку, що на час звернення з клопотанням про зупинення провадження у справі та на час ухвалення оскаржуваного рішення відповідач не знаходився у військовій частині, яка задіяна у збройній відсічі, об'єктивна неможливість розгляду справи за вищенаведених обставин та дотримання найкращих інтересів дитини, представником відповідача, не доведена.

Заборона примушення знаходження у шлюбі має також розглядатися у контексті наявності/відсутності об'єктивної неможливості розгляду справи, як підстави для зупинення провадження у справі з підстав, зазначених представником відповідача.

Суд першої інстанції не звернув належну увагу на наведені вище обставини, а отже дійшов передчасного висновку про наявність підстав зупинення провадження у справі.

Щодо суті апеляційної скарги

Невідповідність висновків суду обставинам справи, є підставою, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, за наведених обставин, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 379,382 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 05 серпня 2024 року - скасувати, направити справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: В.В Майданік

Н.В. Орловська

Попередній документ
122190843
Наступний документ
122190845
Інформація про рішення:
№ рішення: 122190844
№ справи: 766/3223/24
Дата рішення: 09.10.2024
Дата публікації: 11.10.2024
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Херсонський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (18.11.2024)
Дата надходження: 01.03.2024
Предмет позову: про розірвання шлюбу та стягнення аліментів
Розклад засідань:
05.08.2024 13:20 Херсонський міський суд Херсонської області
09.10.2024 00:00 Херсонський апеляційний суд
18.11.2024 15:00 Херсонський міський суд Херсонської області