Номер провадження: 22-ц/813/4380/24
Справа № 946/1019/23
Головуючий у першій інстанції Бальжик О.І.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
24.09.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області із позовом до Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Згідно останніх уточнень позовної заяви ОСОБА_1 просив:
- поновити на роботі у ДП «ІМТП» з дати звільнення на посаді тракториста 5 розряду ВКМ;
- стягнути з ДП «ІМТП» середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по день поновлення на роботі у розмірі 288 940 гривень 05 копійок;
- стягнути з ДП «ІМТП» сплачений судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом директора ДП «ІМТП» Єрохіна А. від 30 грудня 2022 року за № 1025 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення на підставі пункту 3 статті 4 КЗпП України. Згідно з оскаржуваним наказом 21 грудня 2022 року ОСОБА_1 нераціонально використовував службовий транспорт - трактор Т-150 державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 при отриманні виробничого завдання від заступника начальника ВПК-3 з господарської діяльності ОСОБА_2 з транспортування твердого сміття з території ВПК-3 на Некрасівський полігон ТОВ «Комунтранс», відхилився від маршруту, здійснив висипання твердого сміття поблизу приватної будівлі свого знайомого. Також, в наказі зазначено, що ОСОБА_1 порушив п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «ІМТП», вимоги розпорядження від 05 липня 2022 року за № 20 «Щодо поводження з відходами на підприємстві», а також нераціонально використовував службовий транспорт та робочий час. Оскаржуваним наказом його позбавили всіх видів премій на 2022 рік. У 2022 році він двічі притягався до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган, останній раз - 28 квітня 2022 року.
З наказами від 30 грудня 2022 року та 05 січня 2023 року він не згодний. 21 грудня 2022 року на ім'я керівника підприємства він надавав письмову пояснювальну, у якій зазначив мотиви свого вчинку. Так, у пояснювальній ОСОБА_1 вказав, що 21 грудня 2022 року він заступив на зміну на трактор Т-150 д.н.з. НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 та отримав завдання від заступника начальника ВКП-3 з господарської діяльності ОСОБА_2 вивезти сміття. Сміття собою представляло тверді відходи 4 класу, а саме гниле зерно, шматки бетону, шматки проволоки, шматки пакувальної стрічки, все було в перемішку та не підлягало сортуванню. Перед виїздом ОСОБА_2 надав йому талон на вивіз сміття на Некрасівський полігон ТОВ «Комунтранс» та сказав за можливості висипати сміття десь в іншому місці, щоб зекономити вказаний талон. Приблизно о 13 годині 30 хвилин ОСОБА_1 виїхав з підприємства з метою вивезення вказаного сміття та з метою економії талона вивіз його не на Некрасівський полігон ТОВ «Комунтранс», а на прохання свого знайомого - на дорогу в с. Гудзовка м. Ізмаїл. Це тверде сміття він використав для ремонту дороги, оскільки там взагалі неможливо проїхати. Заступник начальника ВКП-3 з господарської діяльності ОСОБА_2 з приводу ситуації, що склалася 21 грудня 2022 року також надав письмову пояснювальну, в якій підтвердив, що надав ОСОБА_1 вказівку зекономити талон та вивезти сміття в інше місце. До кінця року залишалося 10 днів та сміття ще необхідно було вивозити, а талон залишився лише один. Вважає, що в його діях відсутня вина, оскільки виконав пряму вказівку свого безпосереднього керівника у виробничому завданні. Крім того, сміття, яке було вивезено з території підприємства, немає ніякої цінності та взагалі не завдало ніякої шкоди; він навпаки зекономив талон на вивіз сміття. В оскаржуваному наказі від 30 грудня 2022 року вказано, що ОСОБА_1 порушив вимоги розпорядження від 05 липня 2022 року за № 20 «Щодо поводження з відходами на підприємстві». Із вказаним розпорядженням позивач ознайомлений не був, про його існування йому нічого не було відомо. Він простий тракторист, керівництво йому поставило задачу, він її виконав. Звернув увагу, що він не є посадовою особою підприємства, яка несе відповідальність за відходи на підприємстві. Також вважає, що ніякого нераціонального використання службового транспорту та робочого часу з його сторони немає, оскільки він виконував розпорядження керівництва підприємства.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2024 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді тракториста 5 розряду виробничого комплексу механізації (ВКМ) Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт».
Стягнуто з Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 288 940 (двісті вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок) гривень 05 копійок, яка обчислена без утримання податку та інших обов'язкових платежів.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді тракториста 5 розряду виробничого комплексу механізації (ВКМ) Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт», а також стягнення з Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Стягнуто з Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» в доход держави судовий збір в сумі 3 962 (три тисячі дев'ятсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 24.09.2024 року на 14-30 год. сторони по справі в судове засідання у приміщенні Одеського апеляційного суду не з'явились.
Від представника ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів заявника, яке в подальшому задоволено апеляційним судом і до проведення якої (відеоконференції) приєднався позивач ОСОБА_1 разом із своїм представником адвокатом Маріновим А.А.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 212 ЦПК України учасник справи, його представник бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У разі відсутності в учасника справи, його представника засобів електронної ідентифікації, передбачених абзацом першим цієї частини, ідентифікація такої особи здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо, несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
В судовому засіданні, призначеному на 24.09.2024 року о 14-30 год. представник ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» не забезпечив звукове налагодження візуального підключення (за наявності зображення, відсутність звуку), в той час, як позивач ОСОБА_1 разом із своїм представником - адвокатом Маріновим А.А. приєднались до судового засідання в режимі відеоконференції із одночасним забезпеченням візуальної картинки і звуку.
Оскільки апеляційний суд не втрачав можливості забезпечення розгляду справи в режимі відеоконференції, а відсутність звукового супроводження зображення відеоконференції за участі представника ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» відбулось через недоліки його власних технічних засобів, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо в розумінні ч.5 ст. 212 ЦПК України несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки явка учасників до апеляційного суду не є обов'язковою, а представник скаржника - відповідача в розумінні ч.5 ст. 212 ЦПК України несе ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо, а всі необхідні доводи не згоди з оскаржуваним судом рішення виклав в апеляційній скарзі і наявних у праві матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників, які відсутні в судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.
Крім того, слід звернути увагу, що справа перебуває на розгляді в судах з лютого 2023 року, а в апеляційному суді з березня 2024 року, тобто з перевищенням строків передбачених ст.ст. 210, 371 ЦПК України.
Враховуючи наведені обставини і враховуючи думку позивача та його представника, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, поновлюючи ОСОБА_1 на посаді тракториста 5 розряду виробничого комплексу механізації (ВКМ) Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт», стягуючи з Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 288 940 (двісті вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок) гривень 05 копійок, яка обчислена без утримання податку та інших обов'язкових платежів, допускаючи негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді тракториста 5 розряду виробничого комплексу механізації (ВКМ) Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт», а також стягнення з Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, суд виходив з того, що:
- зі змісту оспорюваного наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади тракториста 5 розряду ВКМ неможливо встановити, який саме підпункт пункту 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку порушив позивач і в чому саме конкретно проявилися порушення обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, зважаючи на виробниче завдання від заступника начальника ВПК-3 з господарської діяльності ОСОБА_2 транспортувати тверде сміття з території ВПК-3 за можливості не на Некрасівський полігон ТОВ «Комунтранс», а в інше місце, з метою економії відомості;
- ОСОБА_1 не було ознайомлено розпорядженням «Щодо поводження з відходами на підприємстві» № 20 від 05 липня 2022 року, порушення якого ставиться йому у вину, і крім того, зобов'язаними за цим розпорядженням особами є начальники структурних підрозділів та відповідальні посадові особи, призначені наказом директора підприємства від 14 червня 2022 року за № 444;
- відповідачем не доведено систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також не було дотримано передбачених статтями 149, 252 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення безпосередньо при виданні наказу про звільнення,
- при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік, який (середній заробіток за час вимушеного прогулу) визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено, що:
- відповідно до наказу №139-ос від 13 травня 2015 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду тракториста 5 розряду трактора Т-700 ВКМ з 14 травня 2015 року до ДП «ІЗМ МТП».
- наказом №368 від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 переведений на посаду тракториста Т-150 потужністю 165 к.с. 5 розряду ВКМ.
- наказом №268-ос від 01 серпня 2022 року ОСОБА_1 переведений на посаду тракториста 5 розряду ВКМ (а.с.6, 7).
- наказом №86 від 11 лютого 2022 року за порушення п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «ІЗМ МТП» - тракториста трактору Т-150 потужністю 165 к.с. 5 розряду ВКМ ОСОБА_1 (таб.№51510) оголошено догану (а.с.42).
- наказом №275 від 28 квітня 2022 року за порушення п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «ІЗМ МТП» - тракториста трактору Т-150 потужністю 165 к.с. 5 розряду ВКМ ОСОБА_1 (таб.№51510) оголошено догану (а.с.43).
- наказом №1025 від 30 грудня 2022 року за порушення п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «ІЗМ МТП» - нераціональне використання службового транспорту, робочого часу та порушення вимог розпорядження від 05 липня 2022 року №20 «Щодо поводження з відходами на підприємстві» - тракториста 5 розряду ВКМ ОСОБА_1 (таб.№51510) притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення (а.с.10.).
- наказом №4-ос від 05 січня 2023 року ОСОБА_1 звільнений за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку за п.3 ст.40 КЗпП України з 06 січня 2023 року (а.с.15, 54, 170, 171).
Колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Отже, головною умовою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.
За правилами пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника за його трудовим договором чи випливають з Правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19).
Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 489/58/20 (провадження № 61-11862св20) зазначив, що «систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок».
За змістом закону, звільнення працівника згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є крайньою мірою, коли подальше залишення на роботі порушника трудової дисципліни суперечить інтересам установи. При визначенні наявності вини працівника в невиконанні або неналежному виконанні обов'язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку або посадовими інструкціями, необхідно враховувати об'єктивні причини.
При притягненні працівника до даного виду відповідальності, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов'язків, роз'яснити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
В силу статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 липня 2021 року у справі №.415/2133/20 (провадження №61-5381св21).
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що наказом директора ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» №1025 від 30 грудня 2022 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «ІЗМ МТП» - нераціональне використання службового транспорту, робочого часу та порушення вимог розпорядження від 05 липня 2022 року №20 «Щодо поводження з відходами на підприємстві». Так, працівниками ВВБО в ході здійснення заходів щодо контролю пересування службового транспорту підприємства у виробничих цілях встановлено, що 21 грудня 2022 року тракторист 5 розряду ВКМ ОСОБА_1 нераціонально використовував службовий транспорт трактора Т-150 д. н. НОМЕР_1 з причепом 11-24 ВП при отриманні ним виробничого завдання від заступника начальника ВПК-3 з господарської діяльності ОСОБА_2 з транспортування твердого сміття з території ВПК-3 на Некрасівський полігон ТОВ «Комунтранс». Встановлено, що тракторист 5 розряду ВКМ ОСОБА_1 відхилився від маршруту, здійснив висипання твердого сміття поблизу приватної будівлі свого знайомого. Продовж 2022 року ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани двічі, а саме наказом від 11 лютого 2022 року №86 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності тракториста трактора Т-150 потужністю 165 к. с. 5 розряду ВКМ ОСОБА_1 » та наказом від 28 квітня 2022 року №275 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВКМ».
Згідно з пунктом 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «ІЗМ МТП» працівник підприємства зобов'язаний:
а) працювати чесно і сумлінно, додержуватися дисципліни праці - основи порядку на виробництві, вчасно і точно, в повному обсязі виконувати розпорядження адміністрації, утримуватися від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їхні трудові обов'язки;
б) своєчасно, до початку зміни прибути на робоче місце та приготуватися до виконання трудових обов'язків, дотримуватися встановленого режиму роботи, робочий час використовувати для продуктивної праці, вживати заходів для усунення причин, що перешкоджають нормальному виконанню роботи чи затруднюють її хід, про обставини, що перешкоджають виходу на роботу негайно повідомляти адміністрацію, а після спливу цих обставин - у перший ж день виходу на роботу надати підтверджуючі документи;
в) виконувати вимоги КЗпП України, норми про охорону праці, передбачені Законом України «Про охорону праці», дотримуватися вимог виробничої санітарії, пожежної безпеки, гігієни праці, передбачених відповідними правилами та інструкціями, працювати у виданому спецодязі, спецвзутті, користуватися необхідними засобами індивідуального захисту та запобіжними пристроями;
г) виконувати своєчасно та в повному обсязі виробничі завдання, підвищувати якість і ефективність виробництва, професійну майстерність, творчо відноситися до роботи, виконувати вимоги, передбачені технологічними документами, не допускаючи браку в роботі;
д) суворо дотримуватися законів, Статутів, порядків і правил, встановлених законодавством, наказів та інструкцій, інших нормативних актів, що діють на морському транспорті;
е) дотримуватися правил охорони праці, вимог інструкцій з охорони праці за професією, правил технічної експлуатації перевантажувальних машин і механізмів, вимог промислової санітарії, екології, пожежної безпеки, дотримуватися режиму економії палива, матеріалів;
ж) не допускати пияцтва, наявності на робочому місці напоїв, що містять алкоголь, не з'являтися на території підприємства у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, паління тютюнових виробів на робочому місці, прогулів, розкрадань, брутальності, антигромадського поводження, утримувати інших працівників від порушень дисципліни і суспільного порядку, а також сприяти зміцненню дисципліни в трудовому колективі.
Допитаний судом першої інстанції у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що працює на посаді заступника начальника ВПК-3 з господарської діяльності. Згідно з посадовими обов'язками він є відповідальним за будівлі, територію підприємства, проведення ремонтних робіт тощо. До його функціональних обов'язків, в тому числі, входить видача відомості на вивіз сміття. Розпорядження та будь-які вказівки робітникам він надає в усній формі. 19 грудня 2022 року начальник ВПК-3 ОСОБА_3 поставив йому задачу звільнити територію від твердого сміття під вантажну площадку. У зв'язку з цим, він подав заявку до механізації, яка виділила їм транспорт. Під час отримання у відділі постачання відомості на вивіз сміття до Некрасівського полігону ТОВ «Комунтранс», йому повідомили, що вона остання до кінця року. На підставі цієї відомості до Некрасівського полігону ТОВ «Комунтранс» можна вивезти 20 тон сміття. Трактор вміщає в себе не більше 9 тон сміття. Отже, одна відомість розрахована на 3-4 рази. У зв'язку з цим, він попросив тракториста ОСОБА_1 за можливості зекономити відомість. Сміття містило багато проволоки та його можна було заливати під бетон. Він запитав позивача, чи можливо у нього є знайомі, яким це сміття знадобиться, щоб не вивозити на сміттєзвалище. Чи просив він раніше ОСОБА_1 зекономити відомість - не пам'ятає. Претензій до позивача щодо виконання ним виробничого завдання з його боку не було. Матеріальна перепустка видається для супроводження вантажу при виїзді. Тобто, ця перепустка є додатком до вантажу, який показується при виїзді з території підприємства.
Аналогічні за змістом письмові пояснення надав заступник начальника ВПК-3 з господарської діяльності ОСОБА_2 22 грудня 2022 року, перед застосуванням до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення.
Встановивши вказані обставини, надавши їм об'єктивну оцінку, перевіривши дотримання ДП «ІМТП» трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 з посади тракториста 5 розряду ВКМ суд першої інстанції набув обґрунтованого висновку, що зміст оспорюваного наказу не надає можливості чітко встановити, який саме підпункт пункту 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку порушив позивач, а саме в чому саме конкретно проявилися порушення обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, зважаючи на виробниче завдання від заступника начальника ВПК-3 з господарської діяльності ОСОБА_2 транспортувати тверде сміття з території ВПК-3 за можливості не на Некрасівський полігон ТОВ «Комунтранс», а в інше місце, з метою економії відомості, що не заперечував і не заперечує і сам ОСОБА_2 опитаний роботодавцем під час службового розслідування перед застосуванням до позивача дисциплінарного стягнення у виді догани з подальшим звільненням та допитаний судом в якості свідка з приведенням його до присяги і попередженням про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та відмову від дачі показань за ст. ст. 384, 385 КК України.
При цьому також суд правомірно врахував, що:
- посада ОСОБА_1 - тракторист не відноситься до зобов'язаних за розпорядженням «Щодо поводження з відходами на підприємстві» №20 від 05 липня 2022 року посад начальників структурних підрозділів та відповідальних посадових осіб, призначених наказом директора підприємства від 14 червня 2022 року за №444;
- відсутні належні і достатні докази ознайомлення самого ОСОБА_1 з змістом розпорядженням «Щодо поводження з відходами на підприємстві» №20 від 05 липня 2022 року, порушення якого йому ставиться у вину з прив'язкою до підпункту пункту 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, набув вірного остаточного висновку, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог розпорядження від 05 липня 2022 року №20 «Щодо поводження з відходами на підприємстві», є безпідставним та суперечить змісту самого розпорядження.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив, що фактично вивіз тверде сміття з території ВПК-3 не на Некрасівський полігон ТОВ «Комунтранс», а відвантажив його на автомобільну дорогу, яка потребувала здійснення ямкового ремонту, чим зберіг талон на вивіз відходів до полігону на прохання заступника начальника ВПК-3 з господарської діяльності ОСОБА_2 від якого отримав відповідне виробниче завдання. Зекономлений таким чином талон, він не привласнив, а повернув своєму підприємству. Відстань до місця, де він фактично відвантажив тверде сміття, засипавши величезні ями на розбитій вщент дорозі менше відстані до Некрасівського полігону, що не потребувало і додаткових витрат палива.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що притягуючи ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани з послідуючим звільненням, роботодавець не довів обставин вчинення ним додаткових заходів доставки на Некрасівський полігон ТОВ «Комунтранс» з погашенням талону того самого сміття, яке ОСОБА_1 відвантажив на дорогу, що роботодавець вважав порушенням і застосував до позивача дисциплінарне стягнення.
Тобто, вважаючи дії тракториста ОСОБА_1 неправомірними і такими, що тягнуть на дисциплінарне стягнення з подальшим звільненням з роботи, роботодавець тем не менше, не вжив додаткових заходів щодо доставки сміття на полігон та погашення зекономленого ОСОБА_1 на прохання особи, вищої за номенклатурою по посаді, талону на вивіз сміття.
Тобто де-юре засуджуючи дії працівника і накладаючи на нього дисциплінарне стягнення, роботодавець між тим не надав докази про виправлення даного порушення зокрема шляхом завантаження висипаного працівником на дорогу твердого сміття на відповідний спеціально призначений транспортний засіб і доставкою цього сміття за місцем призначення - Некрасівський полігон ТОВ «Комунтранс» та погашення талону на сміття, який був зекономлений працівником та прийнятий від нього підприємством, чим роботодавець схвалив де-факто такі дії свого працівника.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів про те, що у період з 30 грудня 2022 року (наказ про оголошення догани) до 05.01.2023 року (наказ про звільнення) позивач вчинив новий проступок, за який до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Оскільки підставою для звільнення позивача з роботи 05 січня 2021 року стало систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового, за які його вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема, 11.02.2022 року, 28.04.2022 року та 30.12.2022 року, після чого він не вчинив нового проступку у відповідача не було підстав для його звільнення, адже за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення - догана чи звільнення.
Оцінюючи встановлені у справі обставини в сукупності та враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з остаточним висновком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді тракториста 5 розряду ВКМ.
Що стосується задоволених судом вимог в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 288 940 гривень 05 копійок, то колегія суддів звертає увагу, що в цій частині рішення оскаржено роботодавцем не було в контексті не згоди з безпосередньо розрахунком розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а виключно у зв'язку з безпідставністю, на думкускаржника, поновлення працівника на роботі і, як слідство, відсутністю підстав для стягнення на його користь середнього заробітку.
Визначаючи розмір середнього заробітку в сумі 305 545 гривень 80 копійок, як такий, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу суд першої інстанції керувався ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Підстав для втручання в даний розрахунок суду першої інстанції у судової колегії відсутні.
При цьому фактично стягуючи середній заробіток в сумі 288940,05 грн., тобто в менший сумі ніж розраховано згідно з Порядком, суд першої інстанції керувався тим розміром, який заявив позивач і неможливістю виходу за межі заявлених вимог.
Колегія суддів виходячи з принципу диспозитивності, приймаючи до уваги, що позивач не оскаржує рішення суду в цій частині, вважає за необхідне залишити рішення в цій частині також без змін.
Допускаючи негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді тракториста 5 розряду виробничого комплексу механізації (ВКМ) Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт», а також стягнення з Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, суд першої інстанції обґрунтовано застосував п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги фактично зведені лише до незгоди з висновком суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» - залишити без задоволення.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2024 року-залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 08.10.2024 року.
Головуючий: О.М. Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова