Справа № 750/6162/24
Провадження № 2/750/1399/24
09 жовтня 2024 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Мойсієнко К.А.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розписками,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути заборгованість за розпискою від 30 квітня 2021 року в сумі 5000 доларів США та 438 доларів США нарахованих відсотків, а також заборгованість за розпискою від 25 травня 2023 року в сумі 10000 доларів США та 280 доларів США нарахованих відсотків.
Обґрунтовано позов тим, що 30 квітня 2021 року відповідач отримав у позику від позивача 5000 доларів США, строком на 3 місяці зі сплатою 3% на місяць, про що було складено відповідну розписку. Також, 23 травня 2023 року відповідач отримав у позику від позивача ще 10000 доларів США, строком на 6 місяців зі сплатою 3% на місяць, про що також було складено розписку. Проте, відповідач грошові кошти з нарахованими відсотками за розписками у визначений строк не повернув, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 серпня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити, також позивач не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився повторно, про час і місце розгляду справи по суті сповіщався за адресою його місця реєстрації, зареєстрованого у встановленому законом порядку, а також шляхом публікації оголошення про виклик на сайті судової влади.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
30 квітня 2021 року ОСОБА_1 надав у борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5000 доларів США строком на 3 місяці зі сплатою 3% на місяців, про що було складено боргову розписку (а.с. 41).
У подальшому 25 травня 2023 року ОСОБА_1 надав у борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10000 доларів США строком на 6 місяців зі сплатою 3% на місяців, про що також було складено боргову розписку (а.с. 42).
Відповідач зобов'язався повернути грошові кошти у строк та у повному обсязі зі сплатою всіх відсотків, про що зазначено в розписках.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статтті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 Цивільного кодексу України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до частини другої статті 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно із частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Проте, як зазначено у позовній заяві, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання і борг за розписками позивачу не повернув.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за розпискою від 30 квітня 2021 року станом на 28 квітня 2024 року становить 5438 доларів США, яка складається з: 5000 доларів США - основна сума боргу та 438 доларів США - сума нарахованих процентів; заборгованість за розпискою від 25 травня 2023 року станом на 28 квітня 2024 року становить 10280 доларів США, яка складається з: 10000 доларів США - основна сума боргу, 280 доларів США - сума нарахованих відсотків.
Доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача, відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини другої статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Факт отримання грошових коштів відповідачем підтверджується розписками, оригінали яких містяться в матеріалах справи. Таким чином, передача грошових коштів підтверджується належними та допустимими доказами.
Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання за договорами позики не виконав, грошові кошти позивачу не повернув, що свідчить про порушення прав позивача, суд знаходить підстави для задоволення позову.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.
Крім того, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу, проте доказів понесення вказаних витрат до суду не надав.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 10-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розписками - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) грошові кошти за розпискою від 30 квітня 2021 року в сумі 5438 доларів США та грошові кошти за розпискою від 25 травня 2023 року в сумі 10280 доларів США, а всього 15718 доларів США (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімнадцять доларів США).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6235 грн. 36 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя