07 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/3858/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Волковицької Н. О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Гекманюка Ростислава Васильовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024
за позовом Фізичної особи-підприємця Гекманюка Ростислава Васильовича
до Фізичної особи-підприємця Доценка Олександра Леонідовича
про стягнення 113 400,00 грн,
Фізична особа-підприємець Гекманюк Ростислав Васильович (далі - ФОП Гекманюк Р. В., скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Доценка Олександра Леонідовича (відповідача) про стягнення заборгованості у розмірі 113 400,00 грн на підставі договору на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 09/02-24-3 від 09.02.2024.
Також у позовній заяві, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 14 000,00 грн, з яких: 11 000,00 грн - правова допомога, та 3000,00 грн - гонорар успіху.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/3858/24 закрито провадження у справі № 910/3858/24 в частині стягнення заборгованості у розмірі 50 000,00 грн. В іншій частині позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця Доценка Олександра Леонідовича на користь фізичної особи-підприємця Гекманюка Ростислава Васильовича заборгованість у розмірі 63 400,00 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні витрат понесених позивачем на правничу допомогу у загальному розмірі 14 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували надання адвокатом Лозою В.В. послуг позивачу, які вказані в акті приймання-передачі наданих послуг від 22.03.2024. Разом з цим, місцевому господарському суду також не надано доказів, які б підтверджували вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу, в тому числі забезпечення виконання судового рішення.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ФОП Гекманюк Р. В. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 в частині відмови у задоволенні витрат позивача понесених ним на правову допомогу та гонорару успіху. Задовольнити заявлені в позовній заяві вимоги про задоволення витрат на правову допомогу та гонорару успіху.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 апеляційну скаргу ФОП Гекманюка Р. В. залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 - без змін.
17.09.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ФОП Гекманюк Р. В. звернувяся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024, в якій просить постанову скасувати, рішення змінити в частині відмови в задоволенні витрат на правову допомогу та гонорару успіху; заявлені в позові вимоги про стягнення витрат на правову допомогу та гонорару успіху задовольнити.
Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно із частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Ураховуючи, що положення статті 12 ГПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, Суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини п'ятої статті 12 цього Кодексу справи, на які поширюється дія цих положень, є малозначними в силу наведених положень пункту 1 частини 5 статті 12 цього Кодексу, виходячи із ціни предмету позову без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.
Так, предметом позову у даній справі є стягнення 113 400,00 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 (3 028,00 грн х 100 = 302 800,00 грн), тому у розумінні положень ГПК України ця справа є малозначною.
Положення пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України передбачають виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.
Натомість, подана касаційна скарга не дає правових підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, для касаційного перегляду судових рішень.
При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа №914/1570/20, провадження №2-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.
Враховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Гекманюка Р. В. на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/3858/24 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гекманюка Ростислава Васильовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Н. О. Волковицька