вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" жовтня 2024 р. Справа№ 910/2467/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Іоннікової І.А.
Тищенко А.І.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2024
у справі №910/2467/24 (суддя В.В. Сівакова)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі №910/2467/24 позов задоволено повністю.
Зобов'язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 91 465,92 грн. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» 2 422,40 грн судового збору.
31.05.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 11 402,61 грн витрат на професійну правничу допомогу, з яких 5 000,00 грн за складання позовної заяви та 6 402,61 грн - «гонорар успіху».
05.06.2024 відповідач до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав клопотання про зменшення судових витрат позивача, оскільки у судах знаходяться кілька десятків справ позивача з подібним предметом спору, представництво інтересів здійснюється тим же адвокатом, тому тривалість виконання (5 годин) зі складання позовної заяви є значно перебільшена і не відповідає розумності та справедливості. В частині стягнення «гонорару успіху» вважає, що такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі №910/2467/24 присуджено до стягнення з Акціонерне товариство «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Приймаючи додаткове рішення, суд встановив, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт надання та сплати правової допомоги позивачу на погоджену між Клієнтом та Об'єднанням суму у розмірі 5 000,00 грн (витрати за складання позовної заяви). Суд дійшов висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу в сумі 5 000,00 грн критеріям, що визначені статтею 126 Господарського процесуального кодексу України, та не вбачає підстав для його зменшення.
Водночас, суд дійшов висновку, що в частині стягнення «гонорару успіху» в розмірі 6 402,61 грн такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування «гонорару успіху» за рахунок відповідача.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 26.06.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду звернулось Акціонерне товариство «Українська залізниця» з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі №910/2467/24 в частині стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 5 000 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що оскільки відповідач вважає таким, що підлягає скасуванню рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі №910/2467/24, про що ним подано окрему апеляційну скаргу, то додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції також є таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач не погоджується з позицією Господарського суду міста Києва, викладеною у додатковому рішенні щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, оскільки присуджена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу суперечить принципу співмірності, є необґрунтованою та непропорційною з ціною позову.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (суді-доповідачу) (складу суду) від 26.06.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі №910/2467/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі №910/2467/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
04.07.2024 матеріали справи №910/2467/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.204 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі №910/2467/24, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
05.07.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд залишити її без задоволення, наголошуючи на тому, що відповідачем не надано жодного доказу на спростування розміру понесених та присуджених судом до стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 04.07.2024 до електронних кабінетів сторін у підсистемі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене додаткове рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
Судом установлено, що в позовній заяві позивачем наведено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу в даній справі, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції - 25 000,00 грн. Позивач заявив, що відповідні докази у відповідності до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Згідно з частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У заяві про розподіл судових витрат від 31.05.2024, поданій до Господарського суду міста Києва після прийняття рішення від 07.05.2024 в даній справі, позивач зазначив, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 11 402,61 грн.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у постанові №922/376/20 від 06.10.2020 зазначив, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
У даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішення у даній справі прийнято у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін 07.05.2024 та копію його повного тексту було надіслано позивачу в його «Електронний кабінет» та доставлено останньому 30.05.2024 о 12:25 год., що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Отже, подана до суду 31.05.2024 заява позивача про покладення на відповідача витрат позивача на правничу допомогу, є такою, що подана у межах встановленого строку на її подання.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 11 402,61 грн позивачем до матеріалів справи долучені копії договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021, додаткової угоди №1 від 07.07.2021 до договору, акту виконаних робіт (наданих послуг) №17-01/256 від 29.02.2024, акту виконаних робіт (наданих послуг) від 30.05.2024 №17-01/282, рахунків на оплату №17-01/256 від 29.02.2024, від 30.05.2024 №17-01/282, платіжних інструкцій №6521 від 29.02.2024 та №7068 від 30.05.2024, ордеру серії СА №1067099 від 17.10.2023, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001243 від 16.12.2019 адвокатом Накоп'юком Я.В..
Так, 04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Право, бізнес і фінанси» (Об'єднання) укладено договір про надання правової допомоги №17-01 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого Клієнт доручає, а Об'єднання бере на себе зобов'язання всіма законними методами та способами надавати Клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів Клієнта в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
07.07.2021 між Клієнтом та Об'єднанням укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно якої договір викладено в новій редакції (далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.2. Договору з метою здійснення захисту Клієнта та представництва його інтересів, Об'єднання доручає здійснення усіх необхідних дій, пов'язаних з виконанням даного договору адвокату Накоп'юку Ярославу Володимировичу (Адвокат).
Адвокатським об'єднанням «Право, бізнес і фінанси» на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» адвокату Накоп'юк Ярославу Володимировичу видано ордер серії СА № 1067099 від 17.10.2023.
Підтвердженням того, що Накоп'юк Ярослав Володимирович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001243 від 16.12.2019.
Відповідно до пункту 4.3. Договору вартість однієї години роботи Адвоката складає 1 000,00 грн.
Згідно з пунктом 4.7. Договору сторони додатково домовилися про «гонорар успіху», якщо для Клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір «гонорару успіху» становить 7% (сім відсотків) від ціни позову. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі.
Відповідно до пункту 4.10. Договору за результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт (наданих послуг), який підлягає підписанню Клієнтом протягом трьох днів з моменту отримання.
29.02.2024 між Клієнтом та Об'єднанням складено акт виконаних робіт (наданих послуг) №17-01/256, згідно з яким Клієнт підтвердив надання Об'єднанням послуг зі складання позовної заяви (витрачено п'ять годин) вартістю 5 000,00 грн.
На підставі виставленого Об'єднанням рахунку №17-01/256 від 29.02.2024 позивачем перераховано Об'єднанню кошти за надання юридичних послуг в сумі 5 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6521 від 29.02.2024.
30.05.2024 між Клієнтом та Об'єднанням складено акт виконаних робіт (наданих послуг) №17-01/282, згідно з яким Клієнт підтвердив надання Об'єднанням послуг у вигляді «гонорар успіху» у справі №910/2467/24 у розмірі 7% від ціни позову 91 465,92 грн вартістю 6 401,61 грн.
На підставі виставленого Об'єднанням рахунку №17-01/282 від 30.05.2024 позивачем перераховано Об'єднанню кошти за надання юридичних послуг в сумі 6 401,61 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №7068 від 30.05.2024.
Отже, за наслідками розгляду даної справи Господарським судом міста Києва Об'єднанням було надано позивачу послуги з правничої (правової) допомоги на загальну суму 11 402,61 грн.
Вищевказаними документами підтверджується факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 11 402,61 грн.
Водночас, колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зазначає, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Як уже наголошувалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Так, 05.06.2024 відповідач подав до Господарського суду міста Києва клопотання про зменшення судових витрат позивача, оскільки у судах знаходяться кілька десятків справ позивача з подібним предметом спору, представництво інтересів здійснюється тим же адвокатом, тому тривалість виконання (5 годин) зі складання позовної заяви є значно перебільшена і не відповідає розумності та справедливості. В частині стягнення «гонорару успіху» відповідач наголосив на тому, що на його думку такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права.
Місцевий господарський суд відмовив позивачу у покладенні на відповідача 6 402,61 грн понесених ним витрат на оплату «гонорару успіху». Додаткове рішення в цій частині сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.
Що ж до заявлених витрат на професійну правничу допомогу позивача в розмірі 5 000,00 грн за підготовку та подання до суду позовної заяви в даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про покладення їх на відповідача в повному обсязі та додатковим рішенням від 07.06.2024 задовольнив заяву позивача в цій частині.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у даній справі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі №910/2467/24 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі №910/2467/24 залишено без змін.
Колегія суддів зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач, у свою чергу, в апеляційній скарзі не наводить жодних обставин та не додає доказів на підтвердження невідповідності заявленої та присудженої до стягнення з відповідача судом першої інстанції суми (5 000,00 грн) критеріям співмірності, дійсної необхідності. Усі його доводи ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених належними доказами.
Колегія суддів, у свою чергу, дослідивши матеріали справи та оцінюючи надані позивачем до заяви про ухвалення додаткового судового рішення докази, встановила, що присуджений розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином підтверджений, обґрунтований та пропорційний до предмета спору, з урахуванням, зокрема, фактичного обсягу наданих адвокатських послуг, зважаючи на ступінь складності цієї справи та її значення для сторін.
Підсумовуючи викладене, доводи відповідача щодо безпідставності стягнення з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, покладені в обґрунтування його апеляційної скарги, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними обставинами.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування додаткового рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 у справі №910/2467/24 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 у справі №910/2467/24 залишити без змін.
Матеріали справи №910/2467/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.А. Іоннікова
А.І. Тищенко